Вернер фон Сіменс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вернер фон Сіменс
Werner Ernst von Siemens
Ernst Werner von Siemens.jpg
Народився 13 грудня 1816(1816-12-13)
Стрічці, поблизу Ганновера
Помер 6 грудня 1892(1892-12-06) (75 років)
Шарлоттенбург, Німеччина
Громадянство Німецька імперія
Діяльність підприємець[1], інженер[1] і винахідник[1]
Посада член Палаты представителей Пруссии[d]
Партія Німецька прогресивна партія
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Поштова марка Німеччина, присвячена Вернеру фон Сіменсу, 1992, 100 пфенінгів 1768

Вернер фон Сіменс (або Зіменс, нім. Werner von Siemens, *13 грудня 1816 — †6 грудня 1892) — німецький інженер, винахідник, учений, промисловець, засновник фірми Siemens, громадський і політичний діяч.

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчивши з відзнакою гімназію в Любеку, потім артилерійське інженерне училище в Мальденбурзі, він у званні молодшого лейтенанта служив в артилерійських майстернях у Берліні, де займається винахідництвом і науковими дослідами.

Після смерті батьків 24-річний Вернер залишається старшим у сім'ї, що складається з десяти братів і сестер.

1845-го стає одним з найпомітніших молодих учених у недавно створеному Фізичному суспільстві і вже наступного року його відряджають в комісію генштабу для підготовки впровадження електротелеграфії. У листі від 14 грудня 1846 Вернер Сіменс повідомляє родичів: Я тепер майже зважився вибрати постійний терен телеграфії. Телеграфія стане самостійною важливою галуззю техніки, і я відчуваю себе покликаним зіграти в ній роль організатора.

1 жовтня 1847 разом з механіком Гальське була заснована телеграфно-будівельна фірма Telegraphenbauanstalt Siemens & Halske, що займалася окрім електротелеграфії широким колом робіт в галузі точної механіки і оптики, а також створенням електромедичних апаратів. 1849-го фірма S&H побудувала першу в Німеччині телеграфну лінію Берлін — Франкфурт-на-Майні.

Для однієї з ділянок в основному повітряної лінії був використаний підземний кабель з гутаперчевою ізоляцією, накладеною за допомогою винайденого Сіменсом преса. Тоді ж Вернер запропонував затягувати кабель у свинцеві труби. Він також удосконалив стрілочний телеграф Уітстона-Кука, за що на Першій Міжнародній промисловій виставці в Англії (1851) був удостоєний однієї з вищих нагород.

Починаючи з 1853, фірма S&H вела будівництво лави телеграфних ліній в Росії, пов'язавши Санкт-Петербург з Кронштадтом, Гельсінгфорсом, Варшавою, Ригою, Ревелем і перейнявши на себе їх технічне обслуговування.

Сіменс, поєднуючи наукові дослідження і винахідницьку діяльність з дослідно-конструкторськими розробками, упроваджував у виробництво нові і удосконалював вироби, що випускалися, — межа, що ріднила цього ученого-практика з Едісоном. Його доповідь про електротелеграфію в Паризькій академії наук була високо оцінена Гумбольдтом і опублікована по рекомендації Франсуа Араго. У віці 35 років Сіменс увійшов до лав всесвітньо визнаних авторитетів в області електротехніки. 1860 Берлінський університет надав йому почесне звання доктора філософії.

18681870-их фірма S&H брала участь в споруді Індоєвропейської телеграфної лінії Лондон — Калькутта протяжністю 11 000 км. Одну з ділянок цієї лінії (через Кавказ) було побудовано на металевих опорах і вона пропрацювала з 1871 по 1931.

До другої половини 1860-х відноситься початок робіт Сіменса в області сильнострумної електротехніки. Його найзначніше досягнення в цій області датується 1867, коли він створив досконалу конструкцію генератора постійного струму із самозбудженням, що довгий час іменувалася динамо-машиною. Він же запропонував ртутну одиницю опору, згодом перетворену в ом, а одиниці електричної провідності було присвоєно найменування «сименс».

На початку 1870-х Siemens & Halske побудувала кабельне судно «Фарадей», оснащене вдосконаленою кабельоукладною машиною. 1874-го «Фарадей» проклав трансатлантичний телеграфний кабель, що безпосередньо зв'язав Ірландію і США (5700 км), минувши острів Ньюфаундленд. А всього за 10 років це судно проклало шість трансатлантичних кабелів.

У липні 1874 Сіменс був прийнятий в члени Прусської академії наук.

1877-го фірма S&H виготовляла телефонні трубки Белла, а в 1881 брала участь в будівництві першої в Берліні телефонної станції.

1877-го в сланцях, що відносяться до пізнього юрського періоду, була виявлена єдина у своєму роді скам'янілість якоїсь викопної птиці, що чудово збереглася. Знайшов цю палеонтологічну рідкість геолог-любитель і мав намір продати її за кордон, запросивши за неї великі гроші. Почувши про цю рідку знахідку, Сіменс відразу ж купує її, залишаючи, таким чином, у Німеччині. Пізніше він передає її Берлінському музею природознавства. Наукова назва раритету Archaeopteryx Simensii (Археоптерикс Сіменса) досі нагадує нам про цей чудовий вчинок Вернера Сіменса.

Майже всі успіхи підприємства Сіменса зобов'язані дослідницьким і винахідницьким здібностям свого керівника. Він відхиляв все, що всесторонньою не розгледіло теоретично і підтверджене експериментом.

Динамо-машина Сіменса провела справжню революцію в гірничій справі, завдяки ній з'явилися електровідбійний молоток, шахтний електровентилятор, електротранспортер і, головне, електрична копальнева дорога.

1879-го фірма S&H представила на берлінській промисловій виставці першу електричну залізницю; 1880 на виставці в Мангеймі — перший у світі електроліфт; 1881 фірмою побудована перша лінія електричного трамваю на околиці Берліна; 1882 почата дослідна експлуатація безрейкового транспорту.

Сіменс багато зробив для розвитку німецької і європейської електротехніки. Він — ініціатор освіти Берлінського електротехнічного союзу (1879), а також засновник і голова Суспільства патентів у Берліні. Термін електротехніка ввів у вжиток саме Вернер фон Сіменс, написавши його 1879-го в листі до Генріха фон Стефана, Генеральному Поштмейстерові Німеччини (до цього використовували термін «прикладна теорія електрики»).

Крім того, Вернер Сіменс відомий як меценат в області науки і культури: він пожертвував 500 тис. марок на створення Берлінської національної фізико-технічної лабораторії; завдяки його зусиллям і грошовій підтримці в Шарлоттенбурзі відкрився Фізико-технічний інститут.

На Першій Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі 1881-го найбільший успіх припав на долю експонатів Едісона і Сіменса. Там же обидва корифеї електротехніки познайомилися і подружилися.

1888 Вернер Сіменс був зведений в дворянський стан і став Вернером фон Сіменсом.

З 1889 почався поступовий відхід Вернера Сіменса від активної участі в справах фірми, в цей час в його фірмі, включаючи дочірні підприємства в Лондоні, Санкт-Петербурзі і Відні, налічувалося вже 5000 співробітників. 31 грудня 1889 Сіменс вийшов з керівництва фірмою.

1892-го він винайшов сталеву стрічкову броню для захисту підземних кабелів від механічних дій.

У кінці життя з властивим йому даром реального передбачення Сіменс вказав на перспективу світової торгівлі і економічного об'єднання Європи: «Це може статися тільки завдяки усуненню, по можливості, всіх внутріполітичних митних бар'єрів, що обмежують райони збуту, здорожують виробництво, що зменшує конкурентоспроможність на світовому ринку».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]