Верхогляд Андрій Леонідович
| Верхогляд Андрій Леонідович | |||
|---|---|---|---|
 Майор | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
1995 Україна, Новоград-Волинський | ||
| Смерть | 22 червня 2022 | ||
| Alma Mater | НАСВ (Львів) | ||
| Псевдо | «Лівша» | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2016—2022 | ||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||
| Рід військ |
 Механізовані війська | ||
| Формування |
 | ||
| Війни / битви | |||
| Командування | |||
| Начальник штабу — перший заступник командира механізованого батальйону | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Андрі́й Леоні́дович Верхогля́д (1995, Новоград-Волинський — 22 червня 2022) — український військовослужбовець, майор, командир батальйону 72 ОМБр[1] Збройних сил України. Учасник російсько-української війни. Позивний «Лівша».
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у місті Новоград-Волинський Житомирської області, в родині військовослужбовців. Дід, батько й брат — військові. Коли почалася війна, Андрій навчався на 2-му курсі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Бойовий шлях[ред. | ред. код]
Випуск в Академії відбувся 28 лютого 2016 року, а вже 16 березня молодий лейтенант Андрій Верхогляд, за фахом «командир механізованих підрозділів», разом з товаришем по Академії лейтенантом Василем Тарасюком, приїхав у зону бойових дій в місто Волноваху, призначений командиром 1-го взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (в/ч А2167, м. Біла Церква). Через 5 днів лейтенант Верхогляд вже тримав оборону на териконах біля Докучаєвська.
«Ми з товаришем приїхали до штабу бригади, відрекомендувалися. Все як завжди, з тією лише різницею, що цього ж дня ми виїхали до Волновахи, де на нас уже чекали. А там, після того як нам видали бронежилети й шоломи, — відразу на передову», — пригадує Андрій.
У квітні того ж 2016 року батальйон вивели із зони АТО і відправили на міжнародні навчання «Rapid Trident» в Старичі, у вересні бійці повернулись на Схід і у жовтні зайшли на позиції в районі Авдіївки.
Під час бойових дій дістав поранення, — за кілька метрів розірвалася граната з СПГ. Довелось на два місяці залишити підрозділ, протягом місяця лікарі витягали з тіла Андрія осколки, яких було понад 20, чотири осколки так і залишились.
Уже наприкінці січня 2017 року підрозділ лейтенанта Верхогляда відбивав атаку диверсійно-розвідувальної групи противника в промисловій зоні міста Авдіївка. 29 січня, щоб вийти з-під обстрілу ворожої артилерії та убезпечити бійців, було прийнято рішення просунутися на позицію «Алмаз», де раніше був опорний пункт противника. Штурмова група під командуванням капітана Андрія Кизила зайняла нову позицію і підняла над нею Український прапор, якраз навпроти ясинуватської дорожньої розв'язки. О 9:40 внаслідок прямого влучення артилерійського снаряду в окоп капітан Андрій Кизило та ще двоє військовослужбовців з його штурмової групи загинули. Під мінометним та артилерійським вогнем бійці утримували позицію і відбивали атаки противника до підходу основних сил 1-го механізованого батальйону. Андрій Верхогляд залишив позицію аж увечері наступного дня. Відіспався — і знову назад. Так довелося «чергувати» майже тиждень. Лише після цього на позицію зайшов інший підрозділ бригади.
Президент України відзначив високими державними нагородами військовослужбовців 72-ї бригади, які відзначилися у ході бойових дій в районі Авдіївки. 21-річний Андрій Верхогляд і 23-річний Василь Тарасюк призначені командирами рот 1-го механізованого батальйону 72-ї ОМБр.
22 червня 2022 року у віці 27 років загинув у бою з російськими окупантами[2].
Вдома на Андрія чекали батьки. Старший брат Дмитро служить у 95 ОДШБр, також учасник війни[3].
Нагороди[ред. | ред. код]
- За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня (26 березня 2022 року)[4].
- За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (01.02.2017)[5].
- Нагороджений недержавним орденом «Народний герой України» (14.09.2017, 25-та церемонія нагородження, Запоріжжя)[6]
- Нагороджений відзнакою англомовного видання KyivPost та увійшов до списку 30-ти молодих лідерів віком до 30 років (11.12.2019)[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Із сумом та жалем повідомляємо про загибель у бою
- ↑ В бою з окупантами загинув Народний герой України Андрій Верхогляд
На передовій загинув Народний герой України Андрій Верхогляд - ↑ У Житомирі шукають осіб, які знищили фото військового на зупинці // «Перший Житомирський», 22 лютого 2019
- ↑ Указ Президента України від 26 березня 2022 року № 175/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 1 лютого 2017 року № 22/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Запоріжжі вручили Орден «Народний Герой України» // МІГ, 14 вересня 2017
- ↑ Andriy Verkhoglyad: Only 23, young officer leads more experienced and older fighters in battle | KyivPost — Ukraine's Global Voice. KyivPost. 14 грудня 2018. Процитовано 10 квітня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Офіцер «узяв на себе» 19 великих осколків і з десяток дрібних // Офіційний вебсайт Міністерства оборони України, 30 березня 2017.
- Віка Ясинська. Командир роти Андрій Верхогляд (Лівша): «На взятій нами позиції „Алмаз“ ми повісили прапор України і перейменували її на „Орла“, на честь загиблого Андрія Кизила» // «Цензор.нет», 11 травня 2017.
- Дмитро Муравський. Наш Сталінград // «Главком», 23 серпня 2017.
- Майори (Україна)
- Народились 1995
- Померли 22 червня
- Померли 2022
- Військовики 72-ї окремої механізованої бригади
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Новограда-Волинського