Верхогляд Андрій Леонідович

Верхогляд Андрій Леонідович;
	Підполковник
Загальна інформація
Народження	18 квітня 1995; Україна, Новоград-Волинський, Житомирська область, Україна
Смерть	22 червня 2022 (27 років); Світлодарськ, Донецька область, Україна
Alma Mater	НАСВ (Львів)
Псевдо	«Лівша»
Військова служба
Роки служби	2016—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Авдіївку;
Командування
	Начальник штабу — перший заступник командира механізованого батальйону
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Верхогляд.

^[1]Андрі́й Леоні́дович Верхогля́д (1995, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, Україна — 22 червня 2022, м. Світлодарськ, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, Підполковник, командир батальйону 72 ОМБр^[2] Збройних сил України, Герой України. Учасник російсько-української війни. Позивний «Лівша».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у місті Новоград-Волинський Житомирської області, в родині військовослужбовців. Дід, батько й брат — військові. Коли почалася війна, Андрій навчався на 2-му курсі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

Випуск в Академії відбувся 28 лютого 2016 року, а вже 16 березня молодий лейтенант Андрій Верхогляд, за фахом «командир механізованих підрозділів», разом з товаришем по Академії лейтенантом Василем Тарасюком, приїхав у зону бойових дій в місто Волноваху, призначений командиром 1-го взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (в/ч А2167, м. Біла Церква). Через 5 днів лейтенант Верхогляд вже тримав оборону на териконах біля Докучаєвська.

«Ми з товаришем приїхали до штабу бригади, відрекомендувалися. Все як завжди, з тією лише різницею, що цього ж дня ми виїхали до Волновахи, де на нас уже чекали. А там, після того як нам видали бронежилети й шоломи, — відразу на передову», — пригадує Андрій.

У квітні того ж 2016 року батальйон вивели із зони АТО і відправили на міжнародні навчання «Rapid Trident» в Старичі, у вересні бійці повернулись на Схід і у жовтні зайшли на позиції в районі м. Авдіївки.

Під час бойових дій дістав поранення, — за кілька метрів розірвалася граната з СПГ. Довелось на два місяці залишити підрозділ, протягом місяця лікарі витягали з тіла Андрія осколки, яких було понад 20, чотири осколки так і залишились.

Уже наприкінці січня 2017 року підрозділ лейтенанта Верхогляда відбивав атаку диверсійно-розвідувальної групи противника в промисловій зоні міста Авдіївка. 29 січня, щоб вийти з-під обстрілу ворожої артилерії та убезпечити бійців, було прийнято рішення просунутися на позицію «Алмаз», де раніше був опорний пункт противника. Штурмова група під командуванням капітана Андрія Кизила зайняла нову позицію і підняла над нею Український прапор, якраз навпроти ясинуватської дорожньої розв'язки. О 9:40 внаслідок прямого влучення артилерійського снаряду в окоп капітан Андрій Кизило та ще двоє військовослужбовців з його штурмової групи загинули. Під мінометним та артилерійським вогнем бійці утримували позицію і відбивали атаки противника до підходу основних сил 1-го механізованого батальйону. Андрій Верхогляд залишив позицію аж увечері наступного дня. Відіспався — і знову назад. Так довелося «чергувати» майже тиждень. Лише після цього на позицію зайшов інший підрозділ бригади.

Президент України відзначив високими державними нагородами військовослужбовців 72-ї бригади, які відзначилися у ході бойових дій в районі Авдіївки. 21-річний Андрій Верхогляд і 23-річний Василь Тарасюк призначені командирами рот 1-го механізованого батальйону 72-ї ОМБр.

З початку повномасштабного вторгнення ВС РФ в 2022 в складі 72 ОМБр боронив підступи до міст Бориспіль та Бровари. Широко вІдомий в Борисполі як "веселий хлопець, що гатив орків". 4 липня містяни [віддали шану] (https://t.me/borik_officially/828) герою.

22 червня 2022 року у віці 27 років загинув у бою з бойовиками російської ПВК Вагнера на світлодарській дузі^[3].

Вдома на Андрія чекали батьки, дружина та донечка. Старший брат Дмитро служить у 95 ОДШБр, також учасник війни^[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (11 грудня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[5].
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня (26 березня 2022 року)^[6].
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (01.02.2017)^[7].
Нагороджений недержавним орденом «Народний герой України» (14.09.2017, 25-та церемонія нагородження, Запоріжжя)^[8].
Нагороджений відзнакою англомовного видання KyivPost та увійшов до списку 30-ти молодих лідерів віком до 30 років (11.12.2019)^[9].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ “Горить моя р***ня”: погони підполковника для загиблого Героя Верхогляда вручила співчачка Дорофеєва – як він і просив. novynarnia.com (укр.). 19 лютого 2023. Процитовано 19 лютого 2023.
↑ Із сумом та жалем повідомляємо про загибель у бою
↑ В бою з окупантами загинув Народний герой України Андрій Верхогляд
На передовій загинув Народний герой України Андрій Верхогляд
У Києві попрощалися із майором Андрієм Верхоглядом. Йому було 27
↑ У Житомирі шукають осіб, які знищили фото військового на зупинці // «Перший Житомирський», 22 лютого 2019
↑ Указ Президента України від 11 грудня 2022 року № 855/2022 «Про присвоєння А.Верхогляду звання Герой України»
↑ Указ Президента України від 26 березня 2022 року № 175/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Указ Президента України від 1 лютого 2017 року № 22/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ В Запоріжжі вручили Орден «Народний Герой України» // МІГ, 14 вересня 2017
↑ Andriy Verkhoglyad: Only 23, young officer leads more experienced and older fighters in battle | KyivPost — Ukraine's Global Voice. KyivPost. 14 грудня 2018. Процитовано 10 квітня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

Цитатник Небесного полку // Ukraїner.
Офіцер «узяв на себе» 19 великих осколків і з десяток дрібних // Офіційний вебсайт Міністерства оборони України, 30 березня 2017.
Віка Ясинська. Командир роти Андрій Верхогляд (Лівша): «На взятій нами позиції „Алмаз“ ми повісили прапор України і перейменували її на „Орла“, на честь загиблого Андрія Кизила» // «Цензор.нет», 11 травня 2017.
Дмитро Муравський. Наш Сталінград // «Главком», 23 серпня 2017.

[1] “Горить моя р***ня”: погони підполковника для загиблого Героя Верхогляда вручила співчачка Дорофеєва – як він і просив. novynarnia.com (укр.). 19 лютого 2023. Процитовано 19 лютого 2023.

[2] Із сумом та жалем повідомляємо про загибель у бою

[3] В бою з окупантами загинув Народний герой України Андрій Верхогляд
На передовій загинув Народний герой України Андрій Верхогляд
У Києві попрощалися із майором Андрієм Верхоглядом. Йому було 27

[4] У Житомирі шукають осіб, які знищили фото військового на зупинці // «Перший Житомирський», 22 лютого 2019

[5] Указ Президента України від 11 грудня 2022 року № 855/2022 «Про присвоєння А.Верхогляду звання Герой України»

[6] Указ Президента України від 26 березня 2022 року № 175/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

[7] Указ Президента України від 1 лютого 2017 року № 22/2017 «Про відзначення державними нагородами України»

[8] В Запоріжжі вручили Орден «Народний Герой України» // МІГ, 14 вересня 2017

[9] Andriy Verkhoglyad: Only 23, young officer leads more experienced and older fighters in battle | KyivPost — Ukraine's Global Voice. KyivPost. 14 грудня 2018. Процитовано 10 квітня 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]