Верхогляд Андрій Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Верхогляд Андрій Леонідович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Загальна інформація
Народження 18 квітня 1995(1995-04-18)
Україна Україна, Новоград-Волинський, Житомирська область, Україна
Смерть 22 червня 2022(2022-06-22) (27 років)
Світлодарськ, Донецька область, Україна
Alma Mater НАСВ (Львів)
Псевдо «Лівша»
Військова служба
Роки служби 2016—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Командування
Начальник штабу — перший заступник командира механізованого батальйону
Нагороди та відзнаки
Герой України

Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) — 2022 Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Орден «Народний Герой України»

[1]Андрі́й Леоні́дович Верхогля́д (1995, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, Україна — 22 червня 2022, м. Світлодарськ, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, Підполковник, командир батальйону 72 ОМБр[2] Збройних сил України, Герой України. Учасник російсько-української війни. Позивний «Лівша».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у місті Новоград-Волинський Житомирської області, в родині військовослужбовців. Дід, батько й брат — військові. Коли почалася війна, Андрій навчався на 2-му курсі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

Випуск в Академії відбувся 28 лютого 2016 року, а вже 16 березня молодий лейтенант Андрій Верхогляд, за фахом «командир механізованих підрозділів», разом з товаришем по Академії лейтенантом Василем Тарасюком, приїхав у зону бойових дій в місто Волноваху, призначений командиром 1-го взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (в/ч А2167, м. Біла Церква). Через 5 днів лейтенант Верхогляд вже тримав оборону на териконах біля Докучаєвська.

«Ми з товаришем приїхали до штабу бригади, відрекомендувалися. Все як завжди, з тією лише різницею, що цього ж дня ми виїхали до Волновахи, де на нас уже чекали. А там, після того як нам видали бронежилети й шоломи, — відразу на передову», — пригадує Андрій.

У квітні того ж 2016 року батальйон вивели із зони АТО і відправили на міжнародні навчання «Rapid Trident» в Старичі, у вересні бійці повернулись на Схід і у жовтні зайшли на позиції в районі м. Авдіївки.

Під час бойових дій дістав поранення, — за кілька метрів розірвалася граната з СПГ. Довелось на два місяці залишити підрозділ, протягом місяця лікарі витягали з тіла Андрія осколки, яких було понад 20, чотири осколки так і залишились.

Уже наприкінці січня 2017 року підрозділ лейтенанта Верхогляда відбивав атаку диверсійно-розвідувальної групи противника в промисловій зоні міста Авдіївка. 29 січня, щоб вийти з-під обстрілу ворожої артилерії та убезпечити бійців, було прийнято рішення просунутися на позицію «Алмаз», де раніше був опорний пункт противника. Штурмова група під командуванням капітана Андрія Кизила зайняла нову позицію і підняла над нею Український прапор, якраз навпроти ясинуватської дорожньої розв'язки. О 9:40 внаслідок прямого влучення артилерійського снаряду в окоп капітан Андрій Кизило та ще двоє військовослужбовців з його штурмової групи загинули. Під мінометним та артилерійським вогнем бійці утримували позицію і відбивали атаки противника до підходу основних сил 1-го механізованого батальйону. Андрій Верхогляд залишив позицію аж увечері наступного дня. Відіспався — і знову назад. Так довелося «чергувати» майже тиждень. Лише після цього на позицію зайшов інший підрозділ бригади.

Президент України відзначив високими державними нагородами військовослужбовців 72-ї бригади, які відзначилися у ході бойових дій в районі Авдіївки. 21-річний Андрій Верхогляд і 23-річний Василь Тарасюк призначені командирами рот 1-го механізованого батальйону 72-ї ОМБр.

З початку повномасштабного вторгнення ВС РФ в 2022 в складі 72 ОМБр боронив підступи до міст Бориспіль та Бровари. Широко вІдомий в Борисполі як "веселий хлопець, що гатив орків". 4 липня містяни [віддали шану] (https://t.me/borik_officially/828) герою.

22 червня 2022 року у віці 27 років загинув у бою з бойовиками російської ПВК Вагнера на світлодарській дузі[3].

Вдома на Андрія чекали батьки, дружина та донечка. Старший брат Дмитро служить у 95 ОДШБр, також учасник війни[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. “Горить моя р***ня”: погони підполковника для загиблого Героя Верхогляда вручила співчачка Дорофеєва – як він і просив. novynarnia.com (укр.). 19 лютого 2023. Процитовано 19 лютого 2023. 
  2. Із сумом та жалем повідомляємо про загибель у бою
  3. В бою з окупантами загинув Народний герой України Андрій Верхогляд
    На передовій загинув Народний герой України Андрій Верхогляд
    У Києві попрощалися із майором Андрієм Верхоглядом. Йому було 27
  4. У Житомирі шукають осіб, які знищили фото військового на зупинці // «Перший Житомирський», 22 лютого 2019
  5. Указ Президента України від 11 грудня 2022 року № 855/2022 «Про присвоєння А.Верхогляду звання Герой України»
  6. Указ Президента України від 26 березня 2022 року № 175/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Указ Президента України від 1 лютого 2017 року № 22/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. В Запоріжжі вручили Орден «Народний Герой України» // МІГ, 14 вересня 2017
  9. Andriy Verkhoglyad: Only 23, young officer leads more experienced and older fighters in battle | KyivPost — Ukraine's Global Voice. KyivPost. 14 грудня 2018. Процитовано 10 квітня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]