Веселка звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Веселка звичайна
Phallus impudicus docs009 (b).jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Gomobazidiomicety
Порядок: Phallales
Родина: Веселкові (Phallaceae)
Рід: Веселка (Phallus)
Вид: Веселка звичайна
Біноміальна назва
Phallus impudicus
Linnaeus, 1753
Синоніми
Веселка смердюча
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Phallus impudicus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Phallus impudicus
EOL logo.svg EOL: 960816
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 146781
MB: 245934
IF: 245934

Весе́лка звича́йна (Phallus impudicus Pers.) — вид грибів роду Веселка. Народна назва гриб панна.

Біологічний опис[ред.ред. код]

Молоде плодове тіло веселки спочатку має форму білої, брудно-білуватої, кремово-жовтуватої кулі чи яйця доволі великих розмірів, діаметром 4-6 см, що має народну назву «чортове яйце». Всередині "яйця" під щільною, товстою, слизькою оболонкою знаходиться сіруватий крихкий м'якуш. Запах м'якушу нерозкритого "яйця" слабкий, ванільно-грибний. Смак подібний до редьки, хріну чи сирої картоплі.

При дозріванні перидій (шкірка) яйця розривається та залишається у вигляді вульви. З яйця виростає циліндрична, пориста, губчасто-мочалкоподібна, порожниста, крихка, кремово-білувата ніжка висотою 12-22 см, діаметром 2-4 см із шапочкою. Шапочка опукло-конічна, дзвоноподібна, висотою 3-4 см, вільна, з'єднана з ніжкою тільки на вершині, брудно-зеленувата, покрита оливково-зеленуватим слизом, зверху має плоский диск з отвором посередині. Дозрілий гриб має сильний гнильно-трупний, огидний, відштовхуючий запах, що відчувається навіть на відстані кількох метрів. Цей запах має велике біологічне значення, приваблюючи на слиз комах, які і переносять таким чином спори на далекі відстані.

Спори блідо - жовті, видовжено-еліптичні, гладкі, розміром 3,5-5,0 × 1,5-2,0 мкм.

Близькі види[ред.ред. код]

У молодому віці до Веселки звичайної подібний квітохвісник Архера.

Близкий вид - веселка Хадріана  (Phallus hadriani Pers.), що відрізняється більш видовженим, зі складками в основі яйцем, рожевим, світло-пурпуровим, червонуватим у зрілому віці перидієм (шкіркою) та ніжкою висотою до 18 см і діаметром до 8 см.

Поширення[ред.ред. код]

Зустрічається з червня по листопад у листяних та мішаних лісах, поряд з дубом, буком, грабом, вільхою та деякими чагарниками. Росте на багатих гумусом ґрунтах або поблизу гнилої деревини. Поширений в Європі, на Північному Кавказі, Сибіру, Далекому Сході. В Україні зустрічається в карпатських лісах. Плодові тіла ростуть поодинці, але майже завжди невеликими групами.

Використання[ред.ред. код]

Закрите плодове тіло

Гриб їстівний лише в стадії яйця. Його після видалення слизької оболонки можна вживати сирим, у салатах або смаженим, нарізавши тонкми скибками та обкачавшии в сухарях.

У народній медицині гриб веселку використовують як засіб від подагри та ревматизму під назвою «земляна олія». У цілителів цей гриб неймовірно популярний - ним лікують будь-які стадії раку, трофічні виразки, захворювання шлунково-кишкового тракту, запалення нирок, печінки та підшлункової залози, серцево-судинні захворювання, гіпертонію, післяінсультний стан, суглобові хвороби, доброякісні пухлини, пухлини мозку та ін. Грибні фітонциди веселки вбивають віруси герпесу, грипу, гепатиту і навіть СНІДу.[1][неавторитетне джерело]

Плодове тіло «яйце» в розрізі

Цікавий факт[ред.ред. код]

Веселці смердючій належить рекорд швидкості росту серед грибів. За 1 хв. шапка піднімається на 5 мм - вона росте просто на очах і вдвічі швидше за бамбук.[2]

У деяких країнах веселка вважається афродизіаком, присвячений богині родючості Церері.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]