Веселка звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веселка звичайна
Phallus impudicus docs009 (b).jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Підвідділ: Agaricomycotina
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Фаляльні (Phallales)
Родина: Веселкові (Phallaceae)
Рід: Веселка (Phallus)
Вид: Веселка звичайна
Phallus impudicus
L., 1753
Синоніми
Веселка смердюча
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Phallus impudicus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Phallus impudicus
EOL logo.svg EOL: 960816
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 146781
MB: 245934
IF: 245934

Весе́лка звича́йна (Phallus impudicus L.) — вид грибів роду веселка. Народна назва гриб панна[джерело?].

Біологічний опис[ред. | ред. код]

Молоде плодове тіло веселки спочатку має форму білої, брудно-білуватої, кремово-жовтуватої кулі чи яйця доволі великих розмірів, діаметром 4-6 см, що має народну назву «відьомське яйце». Всередині «яйця» під щільною, товстою, слизькою оболонкою знаходиться зеленуватий крихкий м'якуш. Запах м'якушу нерозкритого «яйця» слабкий, запах редьки чи сирої землі. Смак подібний до редьки чи сирої картоплі.

При дозріванні перидій (шкірка) яйця розривається та залишається у вигляді вуалі. Важливо не переплутати з яйцем блідої поганки. Яйце веселки живеньке на дотик, а яйце поганки білосніжне і тверде. З яйця виростає циліндрична, пориста, губчасто-мочалкоподібна, порожниста, крихка, кремово-білувата ніжка заввишки 12-22 см, діаметром 2-4 см із шапинкою. Шапинка опукло-конічна, дзвоноподібна, заввишки 3-4 см, вільна, з'єднана з ніжкою тільки на вершині, брудно-зеленувата, покрита оливково-зеленуватим слизом, зверху має плоский диск з отвором посередині. Дозрілий гриб має сильний гнильно-трупний, огидний, відштовхуючий запах, що відчувається навіть на відстані кількох метрів. Цей запах має велике біологічне значення, приваблюючи на слиз комах, які і переносять таким чином спори на далекі відстані. Не рідко ці гриби можуть утворювати великі грибниці, які досягають до 10 метрів у діаметрі.

Спори блідо-жовті, видовжено-еліптичні, гладкі, розміром 3,5-5,0 × 1,5-2,0 мкм.

Близькі види[ред. | ред. код]

У молодому віці до веселки звичайної подібний квітохвісник Архера.

Близкий вид — веселка Адріана  (Phallus hadriani Pers.), що відрізняється більш видовженим, зі складками в основі яйцем, рожевим, світло-пурпуровим, червонуватим у зрілому віці перидієм (шкіркою) та ніжкою висотою до 18 см і діаметром до 8 см.

Поширення[ред. | ред. код]

Зустрічається з кінця квітня по листопад у листяних та мішаних лісах, поряд з дубом, буком, грабом, вільхою та деякими чагарниками. Найбільше полюбляє березові ліси. Росте на багатих гумусом ґрунтах або поблизу гнилої деревини (старі пеньки, гнилі колоди, або під густим покровом листя. Поширений в Європі, на Північному Кавказі, Сибіру, Далекому Сході. В Україні зустрічається в карпатських лісах. Плодові тіла ростуть поодинці, але майже завжди невеликими групами.

Використання[ред. | ред. код]

Закрите плодове тіло

Гриб їстівний лише в стадії яйця. Його після видалення слизької оболонки можна вживати сирим, у салатах або смаженим, нарізавши тонкими скибками та обкачавши в сухарях.

Зокрема у народній медицині гриб веселку використовують як засіб при онкозахворюваннях, серцево-судинних, легеневих, шлунково-кишківникових проблемах. Відомий як імуномодулятор та антиалерген[1].

Плодове тіло «яйце» в розрізі

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Веселці смердючій належить рекорд швидкості росту серед грибів. За 1 хв. шапка піднімається на 5 мм — вона росте просто на очах і вдвічі швидше за бамбук[2].
  • У деяких країнах веселка вважається афродизіаком, присвяченим богині родючості Церері. Сама біномінальна назва гриба Phallus impudicus буквально означає «фалос безсоромний».

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гриби-макроміцети на варті вашого здоров’я / Бабаянц О. В.Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення // Посібник українського хлібороба: наук.-практ. щорічник, 2011. — С. 252.
  2. Книга рекордів та дивовиж Карпатії

Посилання[ред. | ред. код]