Вишнів (Польща)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Вишнів
пол. Wiszniów
Колишня церква

Координати 50°34′ пн. ш. 23°54′ сх. д. / 50.567° пн. ш. 23.900° сх. д. / 50.567; 23.900Координати: 50°34′ пн. ш. 23°54′ сх. д. / 50.567° пн. ш. 23.900° сх. д. / 50.567; 23.900

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Грубешівський повіт
Гміна Мірче
Перша згадка 1396
Населення 434 особи (2021[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 84
Поштовий індекс 22-530
Автомобільний код LHR
SIMC 0895362
GeoNames 755550
OSM ↑2690998 ·R (Ґміна Мірче)
Вишнів. Карта розташування: Польща
Вишнів
Вишнів
Вишнів (Польща)
Вишнів. Карта розташування: Люблінське воєводство
Вишнів
Вишнів
Вишнів (Люблінське воєводство)
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Вишнів.

Вишнів (пол. Wiszniów) — село в Польщі, у гміні Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 434 особи (2021).[2]

Історія[ред. | ред. код]

Перші записи про Вішнюв походять з 1396 року. У 1426—1435 роках село належало Миколаю Мнічу. У 1436 р. У Вішнюві була відзначена каплиця, а її капеланом — Ян Міколай Гронбец. У 1472 р. У Вішневі було 15 ріллі та православна церква. У 1482 році село з братом було передано Яну Макосею Молодшому гербу Правда. Потім село перейшло у володіння його синів: Миколая та Яна Вішнювських. Реєстрація з 1531 року. У Вішнюві він відзначив три поля орної землі та порожню церкву. У 1564 році власником села був Мацей Макосій. Того року в селі було 5 львів (84 га) орної землі. Потім село за невідомих обставин перейшло до королівських рук і було включене до старості Белза.[3]

За королівською люстрацією 1589 р. Вишнів — село округи Тишівців Белзького повіту Белзького воєводства у володінні Макосія, налічувалось 5 ланів оброблюваної землі, 5 загородників, 1 ремісник і 4 коморники.[4]

За невідомих обставин Вішнюв перейшов у приватні руки — наприкінці XVII століття село належало Станіславу Нагорському з герба Остоя. Після нього Вішнюв успадкувала його дочка Катажина, яка привезла майно в якості дружини Миколі Юзефу Коцу, герб Дамброва. Село, ймовірно, перейшло в руки Юзефа Станіслава Радецького через весілля з дочкою Міколая Коца — Анною. Після Юзефа Радецького Вішнюв успадкував його син Міхал Радецький. У 1780 р. Було відзначено двох власників села: Міхала Радецького та Францішка Свєжавського, які заснували нову дерев'яну церкву. Францішек Свєжавський був власником Вішнюва в 1799 році, після нього власність перебрав його син Матеуш Свєжавський, одружений з Пракседою Драмінською. Другу частину Вішнюва після родини Радецьких придбав Ян Грабовський. У 1822 році село успадкувало від Яна Грабовського його син Олександр Грабовський, який продав власність у 1834 році за 111 750 злотих Марцину та Маріанні, уродженій Павловському, Студзінські. У 1827 році у Вішневі було 78 будинків, а в селі проживало 393 жителі.[3]

Друга частина Вішнюва належала Іполіту та Едварду Свєжавським, а згодом Яну Свєжавському, який помер у 1840. В першій половині XIX століття Свєжавські продали Вішнюв Кельчевським. З початку XIX століття Келчевські жили у садибі модрини. Келчевських успадкували їх сини Тадеуш та Юзеф, які збудували два особняки, розташовані неподалік. Вішнюв також належав сину Северина Келчевського — Владиславу Келчевському. Під час Першої світової війни Вішнюв був серйозно пошкоджений. Садиба та господарські будівлі були повністю зруйновані.[3]

У 1669 р. в селі вже була церква. До місцевої парафії належали також філії в Радостові й Верешині. В 1850 р. українська греко-католицька громада збудувала нову церкву св. Івана Хрестителя, яка належала до Тишовецького деканату Холмської єпархії і яку в 1875 р. відібрала російська влада і віддала Російській православній церкві. Поляки після окупації Холмщини в 1919 р. забрали церкву під костел.[5]

У 1921 році село входило до складу гміни Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[6]. У 1929 році 273 га землі належала Зофії Ярошинській, 69 га — Єжи Плантовському,430 га орендувала Марія Пятковська. Останніми роками, до закінчення Другої світової війни, Вацлав Банашкевич був орендарем Вішнюва. Після 1947 року шляхетське майно було парцельовано, а на його місці створено радгосп.[3]

У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР, звернення підписало 217 осіб[7].

1-5 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі села на приєднані до Польщі північно-західні терени 2 українців[8]. У селі залишилося 74 поляки[8]. Ще 2 невиселених українців підлягали виселенню[8].

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

  • карта з 1876 року
    карта з 1876 року
  • карта з 1915 року
    карта з 1915 року
  • карта 1929 року
    карта 1929 року
  • карта 1941 року
    карта 1941 року

Резиденція Келчевських[ред. | ред. код]

Прямокутна будівля мала один поверх і значний кам'яний фундамент. Будинок мав незаштукатурені зовнішні стіни та досить високий дах. До головного входу в нього з під'їзду передував ганок з дахом. Вздовж усієї сторони саду було ганок, також покритий розсувним дахом. Будинок містив близько 10 кімнат. Більшість із них мали стильний старовинний пристрій, виготовлений переважно з червоного дерева. Стіни прикрашали картини, переважно у вигляді сімейних портретів. Деякі інші твори мистецтва та бібліотека також були зібрані в садибі. Все це згоріло в 1920 році. Широкий проспект, засаджений листяними деревами, вів до садиби, оточеної старим садом. На його початку була вхідна брама в неоготичному стилі.[9][10]

  • Садиба Кєлчевських
    Садиба Кєлчевських
  • Історичні ворота
    Історичні ворота

Церква[ред. | ред. код]

Найдавніші згадки походять з 1472 р.[11] В податковому реєстрі 1532 р. зазначено, що церква опущена.[12] В книзі записів присяг новопосвячених священиків, заведеній єпископом Атанасієм Пакостою у 1620 р., під 1621 р. є єдиний запис присяг дяків до церков, між якими є і дяк Григорій, призначений до вишнівської церкви св. Кузьми і Дем'яна: "Дъгак Грєгорий… до церкви Отих Бєзсрєкник Козми и Дєлшіанл ежє в сєл^ Еиснєви. "[13] 13 квітня 1669 р. ериґував парафію Усічення Голови св. Івана Хрестителя і збудував нову церкву власник села Дмитро Юрій Вишневецький.[14] В часі візитації 1775 р. була дерев'яною, з однією маленькою маківкою, критою бляхою, і дзвіницею над бабинцем.[15] У 1780 р. зведено нову дерев'яну церкву коштом дідичів Михайла Радецького і Франциска Свіжавського посвячену Різдву Пр. Богородиці.[16] Документ 1828 р. описує її як будівлю, подібну до костелу.[17] Вхідні двері були влаштовані з заходу, по обидві сторони вівтаря розташовувалися ризниці. Дах церкви вінчала маківка. Цю будівлю замінила у 1869 р. нова дерев'яна церква в неоросійському казенному стилі.[18] З 1875 р. — православна. У 1922 р. перетворена на костел св. Станіслава єпископа, тоді ж перебудована з втратою стильових ознак.[19] Ремонтована у 1960 р.[20]

Дерев'яна зрубна будівля. Складається з ширшої прямокутної в плані нави, до якої зі сходу прилягає вужчий прямокутний в плані вівтар з захристією з півночі, а з заходу — теж вужчий квадратовий бабинець. До західної стіни бабинця прилягає присінок з двома приміщеннями по боках (сходами на хори і складом). Нава вкрита чотирибічним пірамідальним дахом, тепер увінчаним ве-жечкою з сиґнатуркою, завершеною шпилем. До ремонту 1954 р. над навою здіймався восьмерик, завершений шпилем, ймовірно, встановленим у 1920-х рр. при заміні церкви на костел замість первісної цибулястої бані. Рівновисокі вівтар і бабинець накриті двосхилими дахами. До 1954 р. присінок завершувала вежа-дзвіниця, замінена тепер низьким двосхилим дахом з гребенем, перпендикулярним до осі храму. Стіни церкви шальовані вертикально дошками і лиштва-ми. Всередині — пласкі стелі, у наві її підтримують чотири колони. В бабинці влаштовані хори. Внутрішній вистрій втрачений.[21][22]


  • Церква Усічення голови св. Івана Хрестителя
    Церква Усічення голови св. Івана Хрестителя
  • 1980
    1980

Стара школа[ред. | ред. код]

Стара школа

У 1897 р. У Вішнюві була побудована однокласна дерев'яна школа. Під час Першої світової війни заняття в школі були припинені. У 1918 році Кобус, невідомий по імені, почав викладати польською мовою. У 1939 р. Лише українських дітей навчали рідною мовою. Школа знову почала функціонувати у 1947 році. Це була 5-класна, а потім 6-класна школа. Першим його керівником був Тадеуш Фебровський, якого в 1955 році замінив Ян Польський. Через рік школу розширили до 7-класної. Нова школа була побудована в 1973 році. Будівля старої школи донині залишається порожньою.[23][3]

Православне кладовище[ред. | ред. код]

Православне кладовище закрито. Там є окремі могили, кам'яні та дерев'яні. Силами українських волонтерів очищено й відновлено надмогильні пам'ятники на кладовищах сіл Модринь, Ласків та Вишнів.[24][25][26][26]

  • православне кладовище
    православне кладовище

Населення[ред. | ред. код]

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[27].

За даними перепису населення Польщі 1921 року в селі налічувалося 106 будинків та 622 мешканці, з них[6]:

  • 290 чоловіків та 332 жінки;
  • 422 православні, 108 римо-католиків, 27 юдеїв, 64 християни інших конфесій, 1 особа іншої релігії;
  • 451 українець, 163 поляки, 8 євреїв.[28]

Демографічна структура станом на 2021 року[1][29][2]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 213 35 146 32
Жінки 221 29 118 74
Разом 434 64 264 106

Особистості[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. ↑ а б Wieś Wiszniów (lubelskie) » mapy, GUS, nieruchomości, regon, kod pocztowy, atrakcje, edukacja, kierunkowy, demografia, zabytki, tabele, statystyki, drogi publiczne, liczba ludności. Polska w liczbach (пол.). Процитовано 22 серпня 2023.
  3. ↑ а б в г д J. Niedźwiedź, E. Niedźwiedź, E. Prusicka- Kołcon, M. Kołcon, L. Szopiński, Dzieje miejscowości gminy Mircze, powiat hrubieszowski, Mircze — Zamość 2008, s. 114—115, 141—142
  4. ↑ Aleksander Jabłonowski, Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1, Warszawa 1901, s. 213. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 11 лютого 2018.
  5. ↑ Wiadomości Diecezjalne Lubelskie 1919 r. str. 216.
  6. ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 33. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
  7. ↑ Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 280-281.
  8. ↑ а б в Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 422. (пол.)
  9. ↑ https://pejzazewiszniowa.blogspot.com/2019/06/w-swojej-monumentalnej-monografii.html
  10. ↑ R. Aftanazy, "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo bełskie. Ziemia chełmska województwa ruskiego, t. 6, Wrocław 1995, s. 269—270.
  11. ↑ Seniuk В. Cerkwie w regionie Lubelskim. // Losy cerkwi w Polsce po 1944 roku. — Rzeszów, 1997. — S. 348.
  12. ↑ Źródła dziejowe. Tom XVIII. — Warszawa, 1902. — S. 241.
  13. ↑ ЦДІА, фонд 201, опис 4б, справа 205, аркуш 192.
  14. ↑ Шайдецкий В. Историко-статистическое описание церквей Вишневского прихода Люблинской губернии Грубешовского уезда. // ХВЕВ, 1888. № 4. — С. 61-64.
  15. ↑ Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, sygn. 774.
  16. ↑ Шайдецкий В. Историко-статистическое описание церквей Вишневского прихода Люблинской губернии Грубешовского уезда. // ХВЕВ, 1888. № 5. — С. 83-101.
  17. ↑ Там само.
  18. ↑ ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 585.
  19. ↑ KZSzP. Z. 6. Powiat Hrubieszowski. — Warszawa, 1964. — S. 68.
  20. ↑ Zabytki architektury i budownictwa w Polsce. Województwo Zamojske 48. Ośrodek dokumentacji zabytków. — Warszawa, 1991. — S. 62.
  21. ↑ Слободян В. Церкви Холмської єпархії. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 120—121.
  22. ↑ https://www.pslava.info/VyshnivS_CerkRizdvaBogorodyci_2005CerkvyXolmskojiJeparxiji,100976.html
  23. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 26 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  24. ↑ https://ukurier.gov.ua/uk/articles/volinska-tragediya-70-rokiv-potomu/ [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.]
  25. ↑ https://vidomosti-ua.com/volyn/31242
  26. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  27. ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 364-365. (рос. дореф.)
  28. ↑ Wieś Wiszniów (lubelskie) » mapy, nieruchomości, GUS, szkoły, kod pocztowy, atrakcje, regon, edukacja, kierunkowy, demografia, przedszkola, tabele, statystyki, zabytki, drogi publiczne. Polska w liczbach (пол.). Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2020.
  29. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  30. ↑ Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930–1955). — Львів; Торонто : Літопис УПА, 2014. — Т. 13. — С. 581. — (Літопис УПА. Бібліотека) — ISBN 978-966-2105-56-8.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вишнів (Польща)

Перегляд цього шаблону
  Географія та географічні карти
Нормативний контроль
Адміністративний центр: Мірче
Села
Herb gminy
Поселення
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вишнів_(Польща)&oldid=40631473