Мірче
Село
_-_DSC02669_v1.jpg) Координати 50°39′ пн. ш. 23°54′ сх. д. / 50.650° пн. ш. 23.900° сх. д.Координати: 50°39′ пн. ш. 23°54′ сх. д. / 50.650° пн. ш. 23.900° сх. д.
|
Мірче[2][3][4] (пол. Mircze) — село в Польщі, у гміні Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 1450 осіб (2011[1]).
Історія[ред. | ред. код]
За королівською люстрацією 1589 р. Мірче — село округи Тишівців Белзького повіту Белзького воєводства: у володінні Симона Мірецького налічувалось 2 лану оброблюваної землі, 3 загородники і 6 коморників, у володінні Георгія Мірецького налічувалось 2 лану оброблюваної землі, 1 загородник і 2 коморників, у володінні Івана Ляшковського й Івана Мірецького налічувалось 2 лану оброблюваної землі.[5]
1749 року вперше згадується церква в селі[2]. В 1772 р. згоріла місцева дерев'яна парафіяльна церква. У 1814 р. українці-грекокатолики змурували нову церкву Косми і Даміана. В 1827 р. були 121 будинок і 868 мешканців. У 1845 р. в селі збудований цукрозавод, на якому в 1885 р. працювало 150 робітників і вироблялося продукції на 200 тисяч ринських.
Село сильно постраждало під час боїв Першої світової війни між російською та австро-угорською арміями[6]. Внаслідок бойових дій та російської евакуації влітку 1915 року місцевого українського православного населення вглиб Російської імперії, Мірче було повністю спалене, також знищено цукроварню, українське населеннє виїхало, а польське невдовзі повернулося[6].
Від 1867 до 1936 р. Мірче було адміністративним центром однойменної волості (ґміни). У 1936 р. територія ліквідованої ґміни Мірче приєднана до ґміни Ментке. Поляки після окупації Холмщини в 1919 р. забрали церкву під костел.
Вночі з 21 на 22 жовтня 1943 р. відділ Batalionów Chłopskich (Селянських батальйонів) під командуванням Станслава Басая пс. «Рись» спалив частину села вбиваючи 29 цивільних українців — в тому 12 жінок і 1 дитину[7][8][9][10].
У 1943 році в селі проживало 834 українців та 365 поляків[4]. У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР, звернення підписало 42 осіб[11].
6-15 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі села на приєднані до Польщі північно-західні терени 2 українців[12]. У селі залишилося 405 поляків[12]. Ще 3 невиселених українців підлягали виселенню[12].
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Населення[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][13]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 730 | 138 | 506 | 86 |
| Жінки | 720 | 114 | 425 | 181 |
| Разом | 1450 | 252 | 931 | 267 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 145.
- ↑ Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
- ↑ а б Богдан Гук. Mircze. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. (пол.)
- ↑ Aleksander Jabłonowski, Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1, Warszawa 1901, s. 213. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 10 лютого 2018.
- ↑ а б І. К. Знищеннє українських земель // Вістник Союза визволення України. — Відень, 24.10.1915. — Число 39-40. — С. 1-2.
- ↑ Library an Archive Canada, Volodymyr Kubijovych Fond, Box 25/16 oraz Box 25/22
- ↑ Центральний Державний Архів Вижших Органів України, 3959, оп. 2, спр. 133, к. 18, 30
- ↑ Михайло Горний: Трагедія українських сіл Холмщини 1943—1944 рр., або Розстріляний фенікс. Львів: Сполом, 2007, с. 113.
- ↑ J. Gmitruk, P. Matusak, J. Nowak, Kalendarium działalności bojowej Batalionów Chłopskich, Warszawa 1983, s. 237.
- ↑ Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 280-281.
- ↑ а б в Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 421. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Mircze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 492. (пол.)
- Mircze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 338. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мірче
- Богдан Гук. Mircze. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. (пол.)
|
| ||||||||||||||
