Белзьке воєводство
| Белзьке воєводство | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1462 |
|---|---|
| Текст девізу | In recto dirigitur |
| Держава |
 Корона Королівства Польського |
| Столиця | Белз |
| Адміністративна одиниця | Малопольська провінція |
| Адміністративно-територіально поділяється на | Буський повіт, Q65737247?, Q65769437?, Q65769521?, Q65769532? |
| Спільний кордон із | Руське воєводство, Люблінське воєводство (1474—1795), Волинське воєводство |
| Замінений на | Королівство Галичини та Володимирії |
| На заміну | Белзьке князівство |
| Час/дата припинення існування | 1793 |
 | |
 | |
 Белзьке воєводство у Вікісховищі | |
Координати: 50°22′48″ пн. ш. 24°00′40″ сх. д. / 50.38010000002777389° пн. ш. 24.01130000002777720° сх. д.
Бе́лзьке воєво́дство (лат. Palatinatus Belzensis, пол. Województwo bełskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало в 1462–1793 роках. Створене на основі земель Белзького князівства. Входило до складу Малопольської провінції. Належало до регіону Русь. Розташовувалося в південно-західній частині Речі Посполитої, на заході Русі. Головне місто — Белз. Очолювалося белзькими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Белзі. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 4 повітів. Станом на 1793 рік площа воєводства становила 9000 км²[1]. Ліквідоване 1795 року під час третього поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу Королівства Галичини і Волині Австрійської монархії.
Повіти[ред. | ред. код]
- Белзький повіт → Белз
- Буська земля → Буськ
- Городельський повіт → Городло
- Грабовецький повіт → Грабовець
- Любачівський повіт → Любачів (18 століття)
Історія[ред. | ред. код]
Воєводство займало регіон Середнього Побужжя, було найменшим за площею на українських землях, які опинилися у складі Польського королівства, і займало передостаннє місце за чисельністю населення. Його територія становила близько 8 900 км². Керівник — белзький воєвода.
Після першого поділу Польщі у 1772 році більша його частина відійшла до Австрії, у складі Польської держави залишилася невелика територія із містечка Дубенка (нині село Дубинки Мостиського району Львівської області) та прилеглими селами, яка й надалі називалася Белзьким воєводством. Остаточно ліквідовано у 1793 році.
У воєводстві переважали малі міста, воно було високорозвинутим регіоном, з 16 століття у ньому розпочалося товарне виробництво зерна, що спричинило посилення визиску селянства, встановлення чотириденної панщини і загострення соціальних суперечностей. Велике значення для економічного розвитку регіону мала судноплавна річка Західний Буг, яка була важливою торговельною артерією.
У 16—17 століттях воєводство спустошували періодичні турецько-татарські наскоки, проте від них воно страждало менше, ніж українські землі на схід, південь. У жовтні — на початку грудня 1648 року територія воєводства перебувала під контролем військ Богдана Хмельницького (окрім міста Белз і кляштора бернардинців у місті Сокаль). На чолі з Данилом Виговським козаки вдруге були у Белзщині в жовтні-листопаді 1655 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Pawiński, Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1883. — T. 1: Wielkopolska. — s. 50.
Джерела[ред. | ред. код]
- Коструба Т. Белз і Белзька земля від найдавніших часів до 1772 р. — Нью-Йорк-Торонто, 1989.
- Gloger Z. Województwo Bełskie // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903.
- Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. — T. I. — S. 189—192.
- Janeczek A. Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego. Województwo Belskie od schyłku XIV do początku XVII w. — Warszawa, 1993.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Белзьке воєводство