Артеменко Володимир Микитович
| Арте́менко Володи́мир Мики́тович | |
|---|---|
| Народився |
9 березня 1936 Мельники, Черкаська область, УРСР |
| Помер | 8 грудня 2008 (72 роки) |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Діяльність | актор |
| Alma mater | Харківський державний театральний інститут |
| Нагороди |
 |
| IMDb | nm6984846 |
 | Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. (вересень 2019) |
Володи́мир Мики́тович Арте́менко (нар. 9 березня 1936, Мельники — пом. 8 грудня 2008) — радянський та український актор і режисер театру, кіно і телебачення. Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат премії Я. Галана, лауреат премії Фонду Тараса Шевченка, багаторазовий переможець різних кінофестивалів.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 9 березня 1936 року в селі Мельники Чорнобаївського району Черкаської області.
1963 р. — закінчив акторський факультет Харківського театрального інституту, (художній керівник курсу Народний артист СРСР Д. І. Антонович). Працював у Вінницькому музично-драматичному театрі ім. М. Садовського та Черкаському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка на посаді актора.
Одночасно здійснював, як режисер, постановки дитячих спектаклів «Ріпка», «Хоробрі музики», де був зайнятий як актор. За період роботи в театрах з 1963 по 1968 роки зіграв понад 15 головних ролей:
- Назар в спектаклі «Марина» М. Зарудного,
- Максим Брага «Чабрець пахне сонцем» О. Коломійця,
- Мирон Кагарлик «Сині роси» М. Зарудного,
- Потап «Ой, не ходи Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького та ін., за які неодноразово був премійований на різних фестивалях і конкурсах.
Акторські роботи Володимира Артеменка відзначаються правдивістю, тонким народним гумором і душевною теплотою.
1968 р. В. М. Артеменко вступив на кінорежисерський факультет Київського Державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (художній керівник курсу Народний артист України М. Мащенко), який закінчив у 1973 р.
1973 — зарахований на роботу до штату української студії хронікально-документальних фільмів, де працював режисером вищої категорії.
Протягом 2000-2007 р.р. режисер В. М. Артеменко підготував і випустив як художній керівник курс режисерів телебачення в Київському Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого.
2008 року В. Артеменко відкрив кінофестиваль «Батьківські джерела» в своєму рідному селі Мельники на Черкащині, присвячений 85-річчю Чорнобаївського району і 50-річчю Національної спілки Кінематографістів України.
Не закінчивши роботу над фільмом «Польові випробування української вдачі» про українську художницю Даніеллу Леонович, яка прожила довгий час в США, але повернулася жити в Україну, 8 грудня 2008 року Володимир Артеменко помер. У 2011 році керівництво студії «Укркінохроніка» вирішило закінчити фільм (реж. В. Васильєв), але головним героєм кінострічки зробити самого режисера — Артеменка Володимира Микитовича[1].
Був членом спілки кінематографістів України.
Творчість[ред. | ред. код]
Творчість Володимира Артеменка пронизує військова тематика. Такі фільми, як «Солдатські вдови», «Мене вбито в Сталінграді» були відзначені преміями і дипломами різних кінофестивалів, а фільм «Солдатські вдови» отримав два головних призи на міжнародному кінофестивалі «Молодість-83» і на Всесоюзному кінофестивалі в 1984 році.
Кінокартини «Солдатські вдови» і «Мене вбито в Сталінграді» були показані на XXXVIII і на XXXIX сесіях Генеральної Асамблеї ООН, як найкращі фільми, що показують трагедію людей, яку приносить війна.
У Національному музеї історії України у Другій світовій війні в м. Києві є зал, присвячений вдовам України. Він створений Народним художником України А. Гайдамакою і побудований на основі фільму «Солдатські вдови». При виході із зали відвідувачам демонструють цей фільм.
Його фільми «Іван Котляревський», «Шевченко і російська література», «Богдан Хмельницький» рекомендовані Міністерству Освіти як посібник для учнів в школах України.
Чорнобильська катастрофа показана у фільмі «Ой на горі калина».
Фільмографія[ред. | ред. код]
За період роботи в кіно зняв 72 документальні і художні фільми, кіножурнали і відеоролики.
- Документальні стрічки
- «Шевченко і російська література» (1976 р.),
- «Іван Котляревський» (1978 р.),
- «Зійшов солдат на п'єдестал» (1981 р.),
- «Одна доля на двох» (1982 р.),
- «Мене вбито в Сталінграді» (1983 р.),
- «Солдатські вдови» (1983 р.),
- «Сільський оркестр» (1984 р.),
- «Душа милосердна» (1984)
- «Літо з осінню стрічається» (1984 р.),
- «Поріг» (1985 р.),
- «Ой на горі калина» (1989 р.),
- «З матір'ю на самоті» (1993 р.),
- «Богдан Хмельницький» (1996 р.),
- «2-ий Всесвітній форум українців» (1997 р.).
- Художні фільми
- «Як зайчик літав на повітряних кульках» (1973 р.),
- «В пошуках мільйонерки» (1993 р.),
- «Інше життя, або втеча з того світу» (2006 р.; фільм отримав Гран-Прі на міжнародному кінофестивалі «Бригантина» в м. Бердянську за найкраще виконання головної ролі)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Завершуються зйомки фільму про нашого земляка, режисера Володимира Артеменка (2011). Архів оригіналу за 31 грудень 2016. Процитовано 2 січень 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Національна спілка кінематографістів України: Вечір пам'яті кінорежисера Володимира Артеменка (2011)
- Док. фільм «Польові випробування української вдачі» (2011, youtube.com)
|
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (січень 2012) |
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проекту, додавши зображення до статті. |
