Вургун Самед
Самед Вургун | ||||
---|---|---|---|---|
Səməd Vurğun | ||||
Самед Вургун, 1954 | ||||
Ім'я при народженні |
Самед Юсіф огли Векілов азерб. Səməd Yusif oğlu Vəkilov | |||
Псевдо | Самед Вургун | |||
Народився |
8 (21) березня 1906 с. Юхари-Салахли, Казахський повіт, Російська імперія | |||
Помер |
27 травня 1956 (50 років) Баку, Азербайджанська РСР ·рак легень | |||
Поховання | Алея честі в Баку[d] | |||
Громадянство |
![]() | |||
Національність | азербайджанець | |||
Діяльність | поет, письменник, драматург | |||
Alma mater | Московський державний університет імені Ломоносова | |||
Мова творів | азербайджанська | |||
Жанр | вірш, поема і п'єса | |||
Членство | Спілка письменників СРСР | |||
Партія | КПРС | |||
У шлюбі з | Q12847564? | |||
Діти | Q12836240?, Yusif Səmədoğlu[d] і Vaqif Səmədoğlu[d] | |||
Премії | Сталінська премія, 1941, 1942 | |||
Сайт: www.samedvurgun.com/ | ||||
| ||||
![]() ![]() | ||||
![]() |
Самед Вургун (азерб. Səməd Vurğun; справжнє ім'я — Самед Юсіф огли Векілов азерб. Səməd Yusif oğlu Vəkilov; *8 (21) березня 1906, с. Юхари-Салахли, Казахський повіт, Російська імперія — 27 травня 1956, Баку, Азербайджанська РСР) — радянський азербайджанський поет, письменник і драматург, Народний поет, заслужений діяч мистецтв Азербайджанської РСР (1943), академік Академії Наук Азербайджанської РСР (1945), лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1941, 1942). Член КПРС від 1940 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Самед Вургун народився 21 березня 1906 року в селищі Верхнє Салахли Казахського повіту. В 6-річному віці зі смертю матері лишився на вихованні батька і бабки по матері — Айши-ханум[1].
По закінченні земської школи 1918 року родина переїхала до азербайджанського містечка Казаху, де Самед разом із братом Мехтіханом вступив до Казахської вчительської семінарії.
Згодом, 1922-го року, помер батько Самеда і Мехтіхана, а за рік і бабуся, після чого турбота про їхнє майбутнє лягла на плечі двоюрідної сестри Хангизи Векілової.
Перший твір Самеда Вургуна — вірш «Звернення до молоді» було надруковано 1925 року в Тіфліській газеті «Єні Фікір» («Нова думка»)[1].
Після навчання в Казаху С. Вургун викладав літературу в сільських школах Казаха, Гянджі і Куби.
Протягом двох років він навчався в Московському університеті, а потому продовжив освіту в Азербайджанському педагогічному інституті.
1940 року Вургун вступис до лав ВКП(б).
У 1945 році Вургуну присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв Азербайджанської РСР. Його було обрано дійсним членом Академії наук Азербайджанської РСР.
Самед Вургун помер 27 травня 1956 року в Баку.
Творчість[ред. | ред. код]
За три десятиліття творчого життя Самед Вургун, разом зі своїми колегами, став фундатором новітньої азербайджанської літератури. У його доробку — численні поеми, драми і п'єси, перекладацька діяльність.
- Поеми:
- «Подія» (1932);
- «Мурадхан» (1933);
- «Хумар» (1933);
- «Локбатан» (1933);
- «Сільський ранок» (1933);
- «Місце смерті» (1934);
- «Гіркі спогади» (1935);
- «26» (1935);
- «Шибениця» (1935);
- «Загибле кохання» (1935);
- «Бунт» (1936);
- «Басти» (1936;
- «Мугань» (1949);
- «Айгюн» (1951).
- Драми і п'єси
Центральне місце у творчості Самеда Вургуна посідає тема щастя азербайджанського народу і його боротьба за це — як правило, на тлі історичного процесу розвитку азербайджанської нації, в тому числі з використанням народного епосу та фольклору («26», «Легенда про місяць»). Самед Вургун — також автор героїко-романтичних поем на історичну тематику («Вагіф», «Фархад і Ширін»).
Особливе місце у творчості Вургуна посідає тематика німецько-радянської війни — під час війни поет створив понад 60 віршів, декілька поем, в тому числі найвідомішу «Бакінський дастан».
Самед Вургун перекладав азербайджанською твори класиків народів СРСР — О.С. Пушкіна, Шота Руставелі, І.Г. Чавчавадзе, Максима Горького тощо.
Вшанування[ред. | ред. код]

За життя Самед Вургун зазнав слави, як у радянській батьківщині, так і за кордоном.
Народного поета Азербайджану двічі було нагороджено Сталінською премією (обидва рази другого ступеня) — за п'єсу «Вагіф» (1937) 1941 року і за п'єсу «Фархад и Ширін» (1942) 1942 року.
1943 року в США на конкурсі на найкращі антивоєнні твори, вірш «Напутнє слово матері» С. Вургуна отримало високу оцінку, і як одне з 20-ти найкращих було опубліковано у збірці світової антивоєнної поезії в Нью-Йорку і розповсюджено серед військових. [2]
Самеда Вургуна шанують і в наш час. Його іменем названі вулиці в Баку і Москві, ім'я Самеда Вургуна присвоєно Азербайджанському державному російському драматичному театрові.
Самед Вургун і Україна[ред. | ред. код]
Самеда Вургуна пов'язує декілька, в тому числі і цікавих, фактів з Україною.
Азербайджанському поетові не чужою була українська література — він переклав на рідну мову декілька віршованих творів великого українського поета Тараса Шевченка — поеми «Катерина» і «Мар'яна-черниця», написав про нього статтю «Серця, сповнені любові» (1938).
Самед Вургун присвятив українським партизанам вірш «Партизанам України». Існують навіть свідчення, що під час ДСВ 1943 року листівки з цим твором скидали в українські ліси для моральної підтримки тих самих партизанів. Українська тематика і у вірші поета «Голуб» .
Українською мовою твори С. Вургуна переклав О. Ющенко:
- Сходить сонце (Ханлар)., К., 1952;
- Українським партизанам // в кн.: Вінок Великому Кобзареві., К., 1961 та деякі інші[3][4].
У київському районі Оболонь районну бібліотеку по вулиці Олександра Архипенка, 3 названо іменем Самеда Вургуна. Недарма на відзначення якогось азербайджанського діяча культури у вигляді пам'ятника, в тому числі і завдяки азербайджанській діаспорі Києва, що динамічно зростає, було обрано са́ме Самеда Вургуна. Урочисте відкриття пам'ятника видатному поету Азербайджану відбулося у вересні 2006 року з нагоди 100-річного ювілею від дня його народження. Автор — азербайджанський скульптор Сейфаддін Чурбанов. Пам'ятник відкрито за ініціативи та сприяння Посольства Азербайджанської Республіки в Україні, Конгресу азербайджанців України та за підтримки Оболонської райдержадміністрації в місті Києві[5].
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ а б Самед Вургун:Биография. Сайт, присвячений Самеду Вургуну.
- ↑ Выдающиеся Личности — Самед Вургун. Архів оригіналу за 17 січень 2010. Процитовано 12 листопад 2009.
- ↑ Вургун Самед // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988., стор. 367
- ↑ За мотивами віршів Самеда Вургуна "Азербайджан" в книзі Володимира Мельникова «Українці не папуаси», с.с.164-165
- ↑ На Оболоні відкрито новий пам’ятник, інф. за 29 вересня 2006 року на kiyany.obozrevatel.com, ресурс, присвячений Києву та киянам
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Самед Вургун |
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Samad Vurgun |
- Офіційна веб-сторінка народного поета Азербайджану
- Вургун Самед // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988., стор. 366-367
- БСЭ. Самед Вургун