Вургун Самед

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Самед Вургун
Səməd Vurğun
Самед Вургун, 1954

Самед Вургун, 1954
При народженні Самед Юсіф огли Векілов
азерб. Səməd Yusif oğlu Vəkilov
Народження 8 (21) березня 1906(1906-03-21)
  с. Юхари-Салахли, Казахський повіт, Російська імперія
Смерть 27 травня 1956(1956-05-27) (50 років)
  Баку, Азербайджанська РСР
Поховання Alley of Honor[d]
Національність азербайджанець
Громадянство СРСР СРСР
Мова творів азербайджанська
Рід діяльності поет, письменник, драматург
Член політичної партії Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди та премії
Сталінська премія, 1941, 1942
Сайт: www.samedvurgun.com/
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Вургун Самед на Вікісховищі

Самед Вургун (азерб. Səməd Vurğun; справжнє ім'я — Самед Юсіф огли Векілов азерб. Səməd Yusif oğlu Vəkilov; *8 (21) березня 1906(19060321), с. Юхари-Салахли, Казахський повіт, Російська імперія — 27 травня 1956, Баку, Азербайджанська РСР) — радянський азербайджанський поет, письменник і драматург, Народний поет, заслужений діяч мистецтв Азербайджанської РСР (1943), академік Академії Наук Азербайджанської РСР (1945), лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1941, 1942). Член КПРС від 1940 року.

Біографія[ред.ред. код]

Самед Вургун народився 21 березня 1906 року в селищі Верхнє Салахли Казахського повіту. В 6-річному віці зі смертю матері лишився на вихованні батька і бабки по матері — Айши-ханум[1].

По закінченні земської школи 1918 року родина переїхала до азербайджанського містечка Казаху, де Самед разом із братом Мехтіханом вступив до Казахської вчительської семінарії.

Згодом, 1922-го року, помер батько Самеда і Мехтіхана, а за рік і бабуся, після чого турбота про їхнє майбутнє лягла на плечі двоюрідної сестри Хангизи Векілової.

Перший твір Самеда Вургуна — вірш «Звернення до молоді» було надруковано 1925 року в Тіфліській газеті «Єні Фікір» («Нова думка»)[1].

Після навчання в Казаху С. Вургун викладав літературу в сільських школах Казаха, Гянджі і Куби.

Протягом двох років він навчався в Московському університеті, а потому продовжив освіту в Азербайджанському педагогічному інституті.

1940 року Вургун вступис до лав ВКП(б).

У 1945 році Вургуну присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв Азербайджанської РСР. Його було обрано дійсним членом Академії наук Азербайджанської РСР.

Самед Вургун помер 27 травня 1956 року в Баку.

Творчість[ред.ред. код]

За три десятиліття творчого життя Самед Вургун, разом зі своїми колегами, став фундатором новітньої азербайджанської літератури. У його доробку — численні поеми, драми і п'єси, перекладацька діяльність.

Поеми:
  • «Подія» (1932);
  • «Мурадхан» (1933);
  • «Хумар» (1933);
  • «Локбатан» (1933);
  • «Сільський ранок» (1933);
  • «Місце смерті» (1934);
  • «Гіркі спогади» (1935);
  • «26» (1935);
  • «Шибениця» (1935);
  • «Загибле кохання» (1935);
  • «Бунт» (1936);
  • «Басти» (1936;
  • «Мугань» (1949);
  • «Айгюн» (1951).
Драми і п'єси
  • «Вагіф» (1937);
  • «Сходить сонце (Ханлар)» (193839);
  • «Фархад і Ширін» (193941);
  • «Людина» (1945).

Центральне місце у творчості Самеда Вургуна посідає тема щастя азербайджанського народу і його боротьба за це — як правило, на тлі історичного процесу розвитку азербайджанської нації, в тому числі з використанням народного епосу та фольклору («26», «Легенда про місяць»). Самед Вургун — також автор героїко-романтичних поем на історичну тематику («Вагіф», «Фархад і Ширін»).

Особливе місце у творчості Вургуна посідає тематика німецько-радянської війни — під час війни поет створив понад 60 віршів, декілька поем, в тому числі найвідомішу «Бакінський дастан».

Самед Вургун перекладав азербайджанською твори класиків народів СРСР — О.С. Пушкіна, Шота Руставелі, І.Г. Чавчавадзе, Максима Горького тощо.

Вшанування[ред.ред. код]

Барельєф на честь С. Вургуна на фасаді Азербайджанського росдрамтеатра

За життя Самед Вургун зазнав слави, як у радянській батьківщині, так і за кордоном.

Народного поета Азербайджану двічі було нагороджено Сталінською премією (обидва рази другого ступеня) — за п'єсу «Вагіф» (1937) 1941 року і за п'єсу «Фархад и Ширін» (1942) 1942 року.

1943 року в США на конкурсі на найкращі антивоєнні твори, вірш «Напутнє слово матері» С. Вургуна отримало високу оцінку, і як одне з 20-ти найкращих було опубліковано у збірці світової антивоєнної поезії в Нью-Йорку і розповсюджено серед військових. [2]

Самеда Вургуна шанують і в наш час. Його іменем названі вулиці в Баку і Москві, ім'я Самеда Вургуна присвоєно Азербайджанському державному російському драматичному театрові.

Самед Вургун і Україна[ред.ред. код]

Самеда Вургуна пов'язує декілька, в тому числі і цікавих, фактів з Україною.

Азербайджанському поетові не чужою була українська література — він переклав на рідну мову декілька віршованих творів великого українського поета Тараса Шевченка — поеми «Катерина» і «Мар'яна-черниця», написав про нього статтю «Серця, сповнені любові» (1938).

Пам'ятник Самеду Вургуну на вулиці Олександра Архипенка в Києві

Самед Вургун присвятив українським партизанам вірш «Партизанам України». Існують навіть свідчення, що під час ДСВ 1943 року листівки з цим твором скидали в українські ліси для моральної підтримки тих самих партизанів. Українська тематика і у вірші поета «Голуб» .

Українською мовою твори С. Вургуна переклав О. Ющенко:

  • Сходить сонце (Ханлар)., К., 1952;
  • Українським партизанам // в кн.: Вінок Великому Кобзареві., К., 1961 та деякі інші[3][4].

У київському районі Оболонь районну бібліотеку по вулиці Олександра Архипенка, 3 названо іменем Самеда Вургуна. Недарма на відзначення якогось азербайджанського діяча культури у вигляді пам'ятника, в тому числі і завдяки азербайджанській діаспорі Києва, що динамічно зростає, було обрано са́ме Самеда Вургуна. Урочисте відкриття пам'ятника видатному поету Азербайджану відбулося у вересні 2006 року з нагоди 100-річного ювілею від дня його народження. Автор — азербайджанський скульптор Сейфаддін Чурбанов. Пам'ятник відкрито за ініціативи та сприяння Посольства Азербайджанської Республіки в Україні, Конгресу азербайджанців України та за підтримки Оболонської райдержадміністрації в місті Києві[5].

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]