Перейти до вмісту

Вікно у двір

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вікно у двір
Rear Window
Вікно у двір
Жанрсаспенс/трилер
РежисерАльфред Гічкок
ПродюсерАльфред Гічкок
СценаристКорнел Вулріч
Джон Майкл Гейс
У головних
ролях
Джеймс Стюарт
Грейс Келлі
Телма Ріттер
Венделл Корі
Реймонд Берр
ОператорРоберт Беркс
КомпозиторФранц Ваксман
ХудожникГел Перейраd
КінокомпаніяParamount Pictures
Дистриб'юторParamount Pictures (1954-83)
Universal Studios
(з 1983)
USA Films
(2000 перевидання)
Тривалість112 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік1954
Дата виходу1 серпня 1954 (США)
Кошторис$1 мільйон
Касові збори37 034 514 $[1] і 36 764 313 $[1]
IMDbID 0047396
CMNS: Вікно у двір у Вікісховищі
Q: Вікно у двір у Вікіцитатах

«Вікно у двір» (англ. Rear Window) — американський трилер Альфреда Гічкока 1954 року за мотивами оповідання Корнела Вулріча «Мабуть, це було вбивство», який є зразковим прикладом побудови чудового саспенсу в кіно, особливо, якщо взяти до уваги технічні обмеження, тому що дія відбувається в одній декорації.

На 1 березня 2024 року фільм займав 51-шу позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.[2]

Сюжет

[ред. | ред. код]

Джеф Джефріз (Джеймс Стюарт), фотограф, який працює в журналі та зламав собі ногу, змушений нудьгувати в чотирьох стінах і розважається лише тим, що підглядає у бінокль за повсякденним життям двору й сусідами у будинку навпроти. Помітивши підозрілу поведінку одного з них, він вирішив, що той убив свою дружину. Через неможливість пересуватися Джеф звертається за допомогою до своєї нареченої Лізи (Грейс Келлі), спокійної блондинки, яка працює моделлю в будинку моди. Дівчина палко в нього закохана і тому погоджується виконувати за нього небезпечну «роботу ногами».

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]
  • Режисер: Альфред Гічкок
  • Сценарій: Джон Майкл Гейс, Корнел Вулріч (автор оповідання)
  • Оператор: Роберт Беркс
  • Художники: Хел Перейра, Джозеф МакМіллен Джонсон
  • Композитор: Франц Ваксман
  • Монтаж: Джордж Томазіні
  • Грим: Волі Вестмор
  • Костюми: Едіт Гед
  • Звук: Джон Коуп, Геррі Ліндгрен

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Камео Альфреда Гічкока — заводить годинник у квартирі музиканта.
  • «Якщо ви не відчуєте приємного жаху під час перегляду „Вікна у двір“ ущипніть себе — скоріш за все ви вже мертві» — один з рекламних слоганів фільму.
  • Павільйонні декорації, використані у фільмі, на момент створення картини були найбільшими, побудованими на студії Paramount Pictures. Павільйон був побудований за моделлю реально існуючого в Нью-Йорку двора.
  • Прообразом для любовних стосунків головного героя та його дівчини став роман знаменитого фотографа Роберта Капи та актриси Інгрід Бергман.
  • Інтер'єр квартири головного героя повторює обстановку квартири іншого знаменитого американського фотографа Сліма Ааронса.
  • Це єдиний фільм, у якому Грейс Келлі можна побачити із цигаркою.

Значення в культурі

[ред. | ред. код]

«Вікно у двір» вважається одним із класичних фільмів світового кіно і став джерелом для багатьох наслідувань та цитат.

Під враженням від перегляду фільму Хуліо Кортасар написав новелу «Слина диявола», яка лягла в основу фільму Мікеланджело Антоніоні «Фотозбільшення».

У 1991 році було знято радянську екранізацію оповідання — «Вікно навпроти». У 1998 році було знято однойменний ремейк. Режисер — Джефф Блекнер. У головних ролях знялися Крістофер Рів та Деріл Ганна. У 2007 році було знято фільм «Параноя» за мотивами фільму «Вікно у двір».

Фільм спародіювали у мультсеріалі «Сімпсони» в епізоді «Барт темряви». У серіалі «Касл» сота серія «Життя інших» знята за мотивами фільму «Вікно у двір».

Сцена очікування вбивці за зачиненими дверима та телефонного дзвінка, який залишається без відповіді, процитована у фільмі братів Коен «Старим тут не місце». «Вікно у двір» вплинуло на Френсіса Форда Копполу і Браяна Де Пальму, які зняли пізніше трилери «Розмова» і «Прокол» відповідно, наповнені посиланнями до Хічкока.

Нагороди

[ред. | ред. код]
Нагороди
[ред. | ред. код]

Номінації

[ред. | ред. код]
  • 1955 — Премія «Оскар»
    • Найкраща операторська робота — Роберт Беркс
    • Найкращий режисер — Альфред Гічкок
    • Найкращий звукозапис — Лорен Райдер
    • Найкращий сценарій — Джон Майкл Хейс

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Box Office Mojo — 1999.
  2. voters, regular IMDb. Top 250 Movies. IMDb. Архів оригіналу за 19 липня 2015. Процитовано 11 квітня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]