Запаморочення (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЗапамороченняPicto infobox cinema.png
Vertigo
Запаморочення.jpg
Жанр саспенс/трилер
Режисер Альфред Гічкок
Продюсер Герберт Коулман
Альфред Гічкок
Сценарист Алек Коппел
Семюел Тейлор
П'єр Буало (роман)
Тома Нарсежак (роман)
На основі The Living and the Deadd
У головних
ролях
Джеймс Стюарт
Кім Новак
Оператор Роберт Беркс
Композитор Бернард Германн
Художник Henry Bumsteadd
Кінокомпанія Alfred J. Hitchcock Productions
Дистриб'ютор Paramount Pictures
Тривалість 128 хв.
Мова англійська
Країна США США
Рік 1958
Кошторис 2 479 000 $
Касові збори 7 705 225 $[1] і 7 797 728 $[1]
IMDb ID 0052357
universalstudiosentertainment.com/vertigo/
CMNS: Запаморочення у Вікісховищі

«Запа́морочення» (англ. Vertigo) — американський містичний трилер режисера Альфреда Гічкока 1958 року, номінований на дві премії «Оскар». В основі фільму лежить вільний переказ роману «Зі світу мертвих» П'єра Буало та Тома Нарсежака. Прем'єра фільму відбулася 9 травня 1958 року. Права на фільм були викуплені самим режисером і склали спадок його дочки, тож нові покоління глядачів побачили цей фільм тільки у 1995 році.

На 11 квітня 2022 року фільм займав 99-ту позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.[2]

Сюжет[ред. | ред. код]

Кім Новак і Джеймс Стюарт

У детектива Джона «Скоті» Фергюсона (Джеймс Стюарт), після трагічної смерті напарника, розвивається акрофобія (острах висоти). Хвороба змушує Джона подати у відставку — тепер він не може перебувати навіть на висоті декількох сходинок без приступу страху й запаморочення.

Незабаром Джона, як приватного детектива, наймає його старий знайомий, Гевін Елстер (Том Гелмор). Гевін підозрює, що його дружина, Медлін Елстер (Кім Новак), душевно хвора. Він просить Скоті стежити за нею.

Скоті дізнається, що Медлін проводить дні, відвідуючи те місце, де похована Шарлота Вальдес та розглядаючи картину, на якій та зображена. Детектив зауважує, що Медлін має точно таку ж зачіску, яку мала Шарлота Вальдес. Виявляється, що жінка, яка так подібна до Медлін — її прапрабабуся, що вчинила самогубство.

Незважаючи на близькі стосунки детектива з Марджорі «Мідж» Вуд (Барбара Бел Геддес), він закохується в Медлін. Продовжуючи стежити за Медлін, Скоті заважає їй вчинити самогубство, встигнувши її врятувати. Він привозить Медлін у несвідомому стані до себе додому. Розмовляючи по телефону з Гевіном, Скоті довідується, що Шарлотта Вальдес покінчила з собою в 26 — стільки ж зараз і Медлін.

Аби розгадати таємницю, що відбувається з Медлін, Скоті відвозить її до церкви Mission San Juan Bautista, де з нею трапляється чергове помутніння розуму: Медлін тікає від Скоті на дзвіницю. Острах висоти не дозволяє детективові піднятися слідом за нею й він лише бачить у вікно вежі, як Медлін померла, впавши на дах церкви.

Джон винить себе в смерті Медлін. Почуття провини настільки велике, що він потрапляє до психіатричної лікарні. Значно пізніше, коли Скоті відійшов від шоку, він починає знову відвідувати ті місця, де колись бувала Медлін. В один з таких моментів, він зустрічає Джуді Бартон (інша роль Кім Новак), дівчину, яка надзвичайно схожа на Медлін. Однак, у Джуді інший колір волосся, а мова й стиль роблять її вульгарною в порівнянні з Медлін. Однак, Джон слідує за дівчиною до її номера в готелі. Налякана переслідуванням Джуді розповідає свою історію — вона проста дівчина із Канзасу і тільки нещодавно переїхала до Сан-Франциско.

Однак, після того, як Скоті йде, вона пише йому листа, де зізнається, що вона і є Медлін. Гевін підкупив її, щоб вона зіграла роль його душевно хворої дружини, на яку так схожа. У флешбеку глядач бачить, як Джуді, піднявшись на дзвіницю, зустрічає Гевіна, який замість неї скидає тіло своєї дружини. Запаморочення Джона не дозволило б йому піднятися на дзвіницю, що мимоволі зробило його ідеальним учасником змови. Однак Джуді, що вже встигла полюбити Джона, розриває лист, щойно закінчивши його писати.

Кім Новак у ролі Джуді

Джуді заволодіває розумом Джона — у ній він бачить загублену любов. Однак будь-які стосунки між ними неможливі через спогади Джона. Джон робить усе, щоб Джуді була максимально схожа на Медлін, в тому числі змушуючи її змінити зачіску. Це закладає початок їх любовних стосунків.

Скоті зненацька починає щось підозрювати, коли бачить на Джуді намисто, яке носила Медлін. Замість вечері Скоті везе Джуді до Mission San Juan Bautista і змушує піднятися на дзвіницю ще раз, пояснюючи це тим, що повинен остаточно позбутися спогадів, що його турбують, зробивши те, чого не зміг зробити в день смерті Медлін. Джуді налякана й в усьому зізнається. Джон кидається на неї й починає тягти нагору. (Завдяки сильним емоціям, що вилікували акрофобію, Скоті може тепер піднятися на самий верх.)

Джуді пояснює Скоті, що любить його. Його лють спадає, вони обіймаються. Зненацька, на щаблях з'являється фігура. Джуді, налякана, задкує і падає з дзвіниці. Виявляється, що черниця, почувши шум, вирішила піднятися на дзвіницю.

Скоті дивиться на тіло Джуді. Емоційний шок вилікував острах висоти, але якою ціною?

У ролях[ред. | ред. код]

Актор Роль
Джеймс Стюарт Джон «Скотті» Фергюсон Джон «Скотті» Фергюсон
Кім Новак Мадлен Елстер / Джуді Бартон Мадлен Елстер / Джуді Бартон
Барбара Бел Геддес Мідж Вуд Мідж Вуд
Том Гелмор Гевін Елстер Гевін Елстер
Генрі Джонс коронер коронер
Еллен Корбі менеджер в готелі менеджер в готелі
Костянтин Шейн власник книгарні власник книгарні
Раймонд Бейлі лікар Скотті лікар Скотті

Художня цінність[ред. | ред. код]

«Запаморочення» — етапний фільм режисера Альфреда Гічкока. Невизнаний за життя Гічкока, згодом він був названий одним з найкращих його фільмів. Можливо, це перший містичний трилер такого рівня. Використано багато технічних новинок — зокрема передано відчуття запаморочення головного героя за допомогою відпущеного зуму камери. Крім того, вражає мистецтво монтажу в епізоді, коли герой стежить за дружиною свого друга в зеленому авто. У глядача створюється плутанина в голові і своєрідне запаморочення, коли сам глядач, як і герой, не може точно сказати — та це машина чи ні. Тут Гічкок також віртуозно грає кольорами: кислотні відтінки зеленого і червоного створюють атмосферу неземного, паранормального жаху в буденній обстановці. Окрім того, Гічкок виділяє деякі моменти, або затемнюючи загальне тло чорним (коли йдеться про щось страшне й таємниче), або виділяючи світлим щось яскраве й світле (наприклад актрису Кім Новак та її красу).

Сценарій[ред. | ред. код]

Гічкок давно з цікавістю стежив за творчістю французьких письменників Буало та Нарсежака. Він марно намагався викупити права екранізацію їх роману «Та, якої не стало»; французький режисер Анрі-Жорж Клузо, який випередив його, зняв на основі цієї історії класичний трилер «Дияволиці» (1954). Розхожа думка про те, що роман «Зі світу мертвих» був написаний французькими авторами спеціально для Гічкока, не підтверджується самим Нарсежаком[3]. Сюжет роману перегукується із популярною наприкінці ХІХ століття повістю «Мертвий Брюгге».

Написання сценарію для фільму з робочою назвою Darkling I Listen було доручено відомому драматургу Максвелу Андерсону. Гічкок залишився результатом незадоволений і звернувся за допомогою до професійного сценариста Алека Коппеля. Запропонований ним варіант сценарію також вирушив у кошик для сміття.

Третій варіант сценарію підготував Семюел Тейлор, якого Гічкоку рекомендували як знавця топографії Сан-Франциско. Режисерові сподобалася його ідея перетворити фільм на свого роду путівник по місту. Саме на цьому етапі в сценарії «Зі світу мертвих» (From Among the Dead) з'явилася Мідж, яка полюбилася глядачам. Незважаючи на заперечення Тейлора, Копелю вдалося довести, що в остаточному сценарії збереглися його напрацювання. У титрах обидва вказані сценаристами.

Кастинг і актори[ред. | ред. код]

В інтерв'ю з Франсуа Трюффо Гічкок розповів, що роль Мадлен/Джуді призначалася Вірі Майлз, яка відіграла головну роль у його попередньому фільмі «Не та людина». Коли режисер несподівано потрапив до лікарні та зйомки було відкладено, Майлз завагітніла. Після виходу із лікарні Гічкоку довелося терміново підбирати їй заміну. Студія Columbia Pictures погодилася на участь у фільмі Кім Новак (пов'язаної зі студією контрактом) за умови, що Джеймс Стюарт зіграє разом із нею у комедії «Дзвінок, книга та свічка». У тому ж інтерв'ю з Трюффо режисер називає причиною неуспіху фільму у публіки солідний вік Стюарта, який, будучи рівно вдвічі старшим за Новак, насилу тягне на роль її коханого. Тим не менш, Гічкок, який уже не раз працював зі Стюартом, цінував його амплуа простого американця з вулиці, з яким легко ототожнювала себе публіка. Йому подобалося працювати зі Стюартом ще й тому, що той без зайвих питань виконував його вказівки.

«Міс Новак з'явилася на майданчик з повним набором своїх ідей, чого я не виношу», — злився Гічкок. Він вимагав від актриси порожнього погляду: «Простіше сприймати чистий аркуш паперу, ніж коли ньому накорябано щось»[4]. Новак згадувала, що режисер був «схиблений» на її відповідності заздалегідь підібраному образу, на охайності її зачіски[5]. У той час незручні, старомодні сукні сприймалися нею як гамівна сорочка, лише пізніше вона зрозуміла, що психологічний дискомфорт — основна характеристика її героїні, адже вона намагається «влізти в чужу шкіру»[6]. Щоб підкреслити приземлену вульгарність Джуді, на час зйомок вона не одягала ліфчик.[7] Скарги перших рецензентів на скутість Кім Новак перед камерою змінилися усвідомленням того, що стислість навіть личить її героїні, яка в першій половині фільму змушена зображувати із себе щось статуарне, а в другій половині — боїться необережним рухом видати свою таємницю.

Знімання[ред. | ред. код]

Фільмування проходили в період з 30 вересня по 19 грудня 1957 року у місті Сан-Франциско та на голлівудській студії Paramount Pictures. Башта місії Сан-Хуан-Баутіста здалася Хічкоку недостатньо вражаючою, тому в студії було збудовано копію потрібної йому висоти. Сцени на сходах також знімалися у студійному павільйоні. Світло-сірий костюм Мадлен був підібраний з міркувань психологічного дискомфорту (блондинки майже ніколи не носять цей колір).

З погляду операторської техніки найскладнішим було отримати знаменитий кадр «запаморочення» при погляді Скотті вниз сходами. Вертикальна зйомка вимагала використання підйомника, що коштувало неймовірних грошей. «Чому б не зробити макет сходів, покласти її на бік та знімати, від'їжджаючи від неї? Можна обійтися без жодного підйомника», — міркував Хічкок. Вперше використане в цій сцені поєднання оптичного зуму з відкатом камери отримало в кінематографії назву Vertigo effect або Dolly Zoom. Простір при цьому одночасно наближається і віддаляється, начебто підкоряючись логіці кошмару.

Довгі суперечки серед творців фільму породила ідея Гічкока розкрити обставини загибелі Мадлен у ненаправленому листі (практично в середині фільму). Це було суттєвим відступом від книги та сценарію. «Майстер саспенса» був переконаний, що справжнє напруження виникає лише тоді, коли глядачеві відомо про те, що відбувається, дещо більше, ніж головному герою. На вимогу Гічкока на розгляд керівництва студії були представлені обидві версії фільму, причому версія з ненаправленим листом отримала «зелене світло» в останній момент.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Box Office Mojo — 1999.
  2. voters, regular IMDb. Top 250 Movies. IMDb. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 11 квітня 2022. 
  3. Evans, Jonathan (30 квітня 2020). 12. Chains of Adaptation: From D’entre les morts to Vertigo, La Jetée and Twelve Monkeys. Intercultural Screen Adaptation. Edinburgh University Press. с. 206–221. 
  4. Leitch, Thomas M.; Poague, Leland A.; Blackwell Reference Online (2011). A companion to Alfred Hitchcock. Chichester, West Sussex, UK: Wiley-Blackwell. ISBN 978-1-4443-3198-1. OCLC 767513558. 
  5. Kim Novak on Vertigo (uk-UA). Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 11 квітня 2022. 
  6. Kim Novak discusses Vertigo (1958) at the 2012 TCM Film Festival (uk-UA). Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 11 квітня 2022. 
  7. Cunningham, Douglas A. (2012). The San Francisco of Alfred Hitchcock's Vertigo : place, pilgrimage, and commemoration. Lanham, Md.: Scarecrow Press. ISBN 978-0-8108-8122-8. OCLC 729574203.