Вірменське радіо
Вірменське радіо — один з головних персонажів радянських анекдотів, особливо в 1960-70-ті роки. Як правило, анекдоти з цієї серії починаються словами: «Питання Вірменському радіо» або «Вірменське радіо питають …», після чого йде досить буденне питання і парадоксальна або навіть абсурдна відповідь, з неабиякою часткою сатири на «реалії радянського життя».
Поштовхом до поширення анекдотів саме про вірменське радіо вважається нібито сказана одним з його дикторів фраза: «У капіталістичному світі людина експлуатує людину, а в соціалістичному — навпаки[1].»
З цими анекдотами пов'язаний ось такий казус:
«Не пам'ятаю точно, чи то наприкінці шістдесятих, чи то на початку сімдесятих у Москві, у Колонному залі Будинку Союзів проходила Всесоюзна конференція працівників радіо і телебачення. Головуючий оголосив: „Слово надається представнику Вірменського радіо“. У залі стояв такий регіт, що бідному представнику вірменського радіо так і не дали слова сказати[2].»
Оригінальний текст (рос.)Не помню точно, то ли в конце шестидесятых, то ли в начале семидесятых в Москве, в Колонном зале Дома Союзов проходило Всесоюзное совещание работников радио и телевидения. Председательствующий объявил: «Слово предоставляется представителю Армянского радио». В зале стоял такой хохот, что бедному представителю армянского радио так и не дали слова сказать.— Йосип Раскін, "Енциклопедія хуліганствуючого ортодоксу"
Анекдоти про вірменське радіо не складають єдиного циклу, оскільки слова «вірменське радіо запитують» можна прибрати без завдання шкоди анекдоту. Більшість цих жартів зустрічаються і в інших варіантах. Тільки анекдоти на специфічну вірменську тематику можна вважати такими, що безумовно належать до цієї рубрики.
Тема «вірменського радіо» досі має місце в нових анекдотах.
Кілька типових анекдотів про вірменське радіо: Вірменське радіо запитують…
— Що необхідно, щоб «Арарат» виграв чемпіонат СРСР?
— Мунтян, Поркуян і ще дев'ять киян.
— Яке місто найкрасивіше у світі?
— Звичайно ж Єреван!
— А що буде, якщо на Єреван впаде атомна бомба?
— Баку теж гарне місто.
— Ленін та Сталін встановили радянську владу в країні, але комунізм так і не побудували. У чому справа, де тут криється помилка?
— Ленін та Сталін робили все правильно, за винятком однієї маленької помилки: вони пристойних людей перетворили на «кримінальників», а кримінальників зробили «пристойними людьми».
— Чи добре у Вірменії з м'ясом?
— З м'ясом у Вірменії добре, а от без м'яса дуже погано!
— У програмі КПРС написано, що до кінця поточної п'ятирічки кожна радянська сім'я буде забезпечена окремою квартирою, до кінця наступної п'ятирічки в кожної сім'ї буде холодильник, ще через п'ять років — телевізор, а до побудови комунізму в кожної сім'ї буде вертоліт. Питається: навіщо вертоліт?
— А от ви уявіть собі, наприклад, що де-небудь в Одесі або Воронежі в продаж раптом викинули копчену ковбасу ….
Свого часу широкому поширенню анекдотів про вірменське радіо на території як східної, так і західної Європи послужив журнал «Супутник»[de]: його видавали в СРСР багатьма європейськими мовами з 1967 року, він мав служити в тому числі пропагандою відкритості та вільнодумства радянської держави. Демонстрація радянського вільнодумства в цьому журналі була настільки широкою, що в 1988 журнал заборонили на території НДР.
У німецьких анекдотах радіо називають «Радіо Єреван» (нім. Radio Eriwan). Питання ж, на відміну від російської версії, носять практично виключно політичний характер. Відповіді вірменського радіо завжди починаються з фрази «У принципі так/ні…» (Im Prinzip ja/nein…), за якою слідує пояснення. Наприклад:
Питання до «Радіо Єреван»:
— Чи правда, що в Радянському Союзі кукурудза росте як телеграфні стовпи?
— У принципі так, але вона не така міцна і не така висока, просто росте так само далеко одна від одної.
Є болгарські анекдоти, в яких «Радіо Єреван» проводить діалог з іншим радіо. Співрозмовником у наступному прикладі є «Радіо Париж»:
Р. Є.: Яка жінка є моральною?
Р. П.: Моральною є жінка, в якої є один чоловік і один коханець.
Р. Є.: Але це — неморальна жінка!
Р. П.: Ні, у неморальної жінки є один чоловік і декілька коханців.
Р. Є.: Але це — пропаща жінка!
Р. П.: Ні, у пропащої жінки немає ні чоловіка, ні коханця.
Р. Є.: Ви говорите про самотню жінку.
Р. П.: Ні, у самотньої жінки є чоловік і немає коханця.
- У фільмі «Найчарівніша і найпривабливіша» персонажі Олександра Абдулова і Леоніда Куравльова розповідають у поїзді анекдоти, один з яких був пов'язаний з вірменським радіо. Дівчина, до якої вони намагалися залицятися, відповіла на просте запитання, на що один із персонажів заявив: «Якби ця задача так просто вирішувалася — вірменське радіо цим би не займалося[3].»
- На початку 2000-х років на «Русском радіо» виходило шоу «Нове вірменське радіо» колишньої команди КВН «Нові вірмени».
- ↑ Штурман Д., Тіктін С. Радянський Союз у дзеркалі політичного анекдоту — Ізраїль, 1992. (рос.)
- ↑ Йосип Раскін. Енциклопедія хуліганствуючого ортодоксу — Вірменське радіо [Архівовано 23 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ ВсеТВ | Найчарівніша і найпривабливіша — Якби це завдання так просто вирішувалася — Вірменське радіо цим би не займалося [Архівовано 25 січня 2013 у Wayback Machine.](рос.)