Гей Костянтин Веніамінович
| Костянтин Веніамінович Гей
| |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1930 — 1932 | |||
| Попередник: | Ян Гамарник | ||
| Наступник: | Микола Гикало | ||
| Партія: | РСДРП (з 1916) | ||
| Освіта: | Псковська чоловіча гімназія | ||
| Народження: |
1896 Санкт-Петербург, Російська імперія | ||
| Смерть: |
25 лютого 1939 Москва, СРСР | ||
| Похований: | Донське кладовище | ||
| Національність: | естонець | ||
| Громадянство: | Російська імперія, РСФРР і СРСР | ||
.svg){kind=small}
Костянтин Веніамінович Гей (1896, Санкт-Петербург, Російська імперія — 25 лютого 1939) — радянський політичний діяч естонського походження.[1] Перший секретар ЦК КП Білорусі у 1930-1932.
Жертва Сталінського терору.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в естонській родині. Закінчив разом із братом Георгієм Псковську гімназію.
Член РСДРП(б) з 1916. Один з керівників встановлення радянської влади у Пскові.
У 1917–1918 займав посаду голови Воєнно-революційного комітету Псковської губернії, а потім — голови губернського виконавчого комітету[2].
У 1924–1934 — кандидат у члени ЦК РКП(б) —ВКП(б).
У 1925–1926 входив до найближчого оточення Сталіна, був завідувачем організаційно-розподільчим відділом ЦК ВКП(б).
У 1930–1932 — на роботі в Білорусі на посту 1-го секретаря ЦК КП(б) Білорусі, у 1932—1934 роках — секретар МК ВКП(б).
У 1934-1938 — член Комісії радянського контролю. Брав безпосередню участь у проведенні великого терору. Один з організаторів широкомасштабних чисток партії.
Навесні 1938 усунутий від роботи й заарештований.
25 лютого 1939 розстріляний на розстрільному полігоні «Комунарка» за вироком ВКВС. Місце поховання — Донське кладовище, Москва[3]. Реабілітований в 1956.
Пам'ять[ред. | ред. код]
1964 року 6-й Лунінський проїзд у Пскові було перейменовано на провулок Костянтина Гея.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Костянтин Веніамінович Гей. Довідник з історії Комуністичної партії Радянського Союзу 1898—1991
- ↑ Держархів Псковської області.
- ↑ Гей, Костянтин Веніамінович. Списки жертв
| |||||||
.svg)