Гексаціаноферат(II) калію

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гексаціаноферат(II) калію, тригідрат
Structure of potassium ferrocyanide.png
Potassium ferrocyanide trihydrate.JPG
Систематична назва калій гексаціаноферат(II) тригідрат
Інші назви фероціанід калію
Ідентифікатори
Номер CAS 14459-95-1
PubChem 161067
Номер EINECS 237-722-2
ChEBI 30059
SMILES [C-]#N.[C-]#N.[C-]#N.[C-]#N.[C-]#N.[C-]#N.O.O.O.[K+].[K+].[K+].[K+].[Fe+2]
InChI 1S/6CN.Fe.4K.3H2O/c6*1-2;;;;;;;;/h;;;;;;;;;;;3*1H2/q6*-1;+2;4*+1;;;
Номер Гмеліна 21495
Властивості
Молекулярна формула K4[Fe(CN)6]·3H2O
Молярна маса 422,388 г/моль
Зовнішній вигляд блідо-жовті кристали
Густина 1,853 г/см³
Тпл 87°C (дегідрат.)
Розчинність (вода) 31,5 г/100 г
Структура
Кристалічна структура тетрагональна
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
–1471,5 кДж/моль
Ст. ентропія So298 592,9 Дж·моль–1·К–1
Теплоємність, cop 482,4 Дж·моль–1·К–1
Пов'язані речовини
Інші катіони Гексаціаноферат(II) натрію, Берлінська лазур
Пов'язані речовини Гексаціаноферат(III) калію
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гексаціаноферат(II) калію, або жовта кров'яна сіль, — комплексна сполука складу K4[Fe(CN)6], здебільшого зустрічається у вигляді тригідрату K4[Fe(CN)6]·3H2O.

Добування[ред. | ред. код]

Історично добували із речовин органічного походження спіканням із порошком заліза та калій карбонатом. Як сировину використовували випалений ріг, шматки шкіри та висушену кров тварин, звідси назва «кров'яна сіль».

Сучасний спосіб добування: суміші, що містять ціаніди (переважно затримані у ході очищення викидних газів хімічного виробництва), обробляють суспензією кальцій гідроксиду і потім калій карбонату:

  • Ca2[Fe(CN)6] + 2KCl = K2Ca[Fe(CN)6] + CaCl2,
K2Ca[Fe(CN)6] + K2CO3 = K4[Fe(CN)6] + CaCO3

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Існує у вигляді трьох кристалічних модифікацій (ромбічної, моноклинної, тетрагональної). Погано або зовсім не розчиняється у метанолі та етанолі, але помітно розчинний у водно-спиртових сумішах. Практично нерозчинний в інших органічних розчинниках (діетиловий етер, піридин, анілін, етилацетат, бензонітрил тощо). Діамагнітний. Кристали тригідрату при низьких температурах виявляють сегнетоелектричні властивості. Густина безводної солі становить 1,935 г/см³.

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

Втрачає кристалізаційну воду при 87°C. Вище 600°C у вакуумі розкладається за схемою:

  • 2K4[Fe(CN)6] = 8KCN + 2Fe + 2(CN)2

З концентрованою хлоридною кислотою дає білий осад H4[Fe(CN)6], розведеною сульфатною розкладається за схемою:

  • 2K4[Fe(CN)6] + 6H2SO4 = K2Fe[Fe(CN)6] + 6KHSO4 + 6HCN

Із дво- та тризарядними катіонами металів дає малорозчинні сполуки, в тому числі із Fe3+ дає турнбулеву синь:

  • Fe3+ + [Fe(CN)6]4– = Fe4[Fe(CN)6]3

Аніон [Fe(CN)6]4– відносно стійкий до гідролізу за кімнатної температури, тому в розчинах гексаціанофератів(II) ціанід-аніон хімічними методами виявити не вдається. Тим не менше, при стоянні водних розчинів відбувається повільний гідроліз (який прискорюється при нагріванні), спочатку за першим ступенем:

  • [Fe(CN)6]4– + H2O = [Fe(CN)5(H2O)]3– + CN,

а згодом і далі аж до Fe(OH)2. Тож хоча сіль довгий час вважалася майже неотруйною, тривале стояння її водного розчину або дія кислот підвищує її отруйність, тому сучасна техніка безпеки називає її отруйною.

Окиснюється хлором або електрохімічночно у водному розчині:

  • 2[Fe(CN)6]4– + Cl2 = 2[Fe(CN)6]3– + 2Cl

Застосування[ред. | ред. код]

Для виготовлення пігментів (див. берлінська лазур), у виробництві інших ціанідів, для якісного визначення катіонів Fe3+, Zn2+, Cu2+ , осадженням нерозчинних ціанофератів в товщі поруватих матеріалів ( кераміка ) можна отримувати осмотичні мембрани придатні для використання при високих тисках. За деякими властивостями нерозчинні гексаціаноферати перехідних металів подібні до цеолітів або металоорганічних каркасів: завдяки порівняно високій рухливості електронів можуть бути каталізаторами окисно -відновних процесів , а завдяки шпаруватості після висушування можуть бути використані як сорбенти для зберігання газів.

Докладніше: :en:Metal-organic framework

Джерела[ред. | ред. код]

  • Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. И. Л. Кнунянц. — Т. 2 : Даффа реакция — Меди сульфат. — М. : Сов. энцикл., 1990. — 671 с. : ил., табл. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-035-5. (рос.)
  • Тананаев И.В., Сейфер Г.Б., Харитонов Ю.Я., Кузнецов В.Г., Корольков А.П. Химия ферроцианидов. — М. : Наука, 1971. — 320 с.(рос.)