Гельмут Ландсберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гельмут Ландсберг
Helmutlandsberg.png
Народився 9 лютого 1906(1906-02-09)[1][2]
Франкфурт-на-Майні, Вісбаден[d], Гессен-Нассауd, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Помер 6 грудня 1985(1985-12-06)[1][2] (79 років)
Женева, Швейцарія[1]
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of the United States.svg США[3]
Діяльність метеоролог, викладач університету, дослідник
Alma mater Франкфуртський університет (1930)[3]
Науковий керівник Бено Гутенберг
Знання мов англійська[4]
Заклад Чиказький університет[3], Університет штату Пенсильванія[3], Мерілендський університет[3], військово-повітряні сили США[3] і Національна погодна служба[3]
Членство Американська академія мистецтв і наук[3], Національна інженерна академія США, Американський геофізичний союз[3] і Американське метеорологічне товариство[3]
Нагороди

Гельмут Еріх Ландсберг (нім. Helmut Erich Landsberg; 1906—1985) — відомий впливовий кліматолог.

Життєпис[ред. | ред. код]

Він народився у Франкфурті, Німеччина, 9 лютого 1906 р. та помер 6 грудня 1985 р. у Женеві, Швейцарія, під час участі у засіданні Всесвітньої метеорологічної організації. Ландсберг був важливою фігурою в метеорології та атмосферних науках в галузі освіти, державної служби та управління. Він є автором декількох помітних праць, зокрема у галузі твердих частинок та їх впливу на забруднення повітря та здоров'я людей. Він перший пише англійською мовою про використання статистичного аналізу в галузі кліматології та впроваджує такий статистичний аналіз у допомогу військовим операціям під час Другої світової війни. За своє життя він отримав ряд значних почестей. Зараз від його імені удостоєно декількох почестей на знак визнання його внеску в його галузі.

Освіта[ред. | ред. код]

Ландсберг був єдиною дитиною єврейської пари. Його батько, Георг Ландсберг, був лікарем, а мати, Клер Цеднер Ландсберг, була домогосподаркою. Він відвідував міську середню школу ім. Вулера, а потім продовжив навчання у Франкфуртському університеті, фізики, математики та географії. Після подальшого навчання у Франкфуртському інституті метеорології та геофізики він здобув ступінь доктора філософії у 1930 році у Франкфуртському університеті, [5] де Бено Гутенберг був його радником. Гутенберг був вихованцем засновника сучасної сейсмології Еміля Йоганна Віхерта.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Він працював керівником Таунуської обсерваторії геофізики та метеорології в цьому університеті, перш ніж переїхати до Сполучених Штатів в 1934 році для викладання геофізики та метеорології в Університеті штату Пенсільванія. [5] Перебуваючи там, він запропонував аспірантський семінар з біокліматичних проблем, перший такий аспірантський курс, який викладали в США.

Згодом він був призначений на факультети Чиказького університету (1941-1943) та Університету Меріленда (1967-1976), з якими він продовжував працювати до своєї смерті. [5] У штаті Меріленд він працював першим директором аспірантури з метеорології (згодом названої Департаментом атмосферних та океанічних наук) та Інституту динаміки рідин та прикладної математики.

Ландсберг скептично ставився до ризиків техногенного глобального потепління, стверджуючи, що комп'ютерні моделі ненадійні і що наслідки прогнозованого потепління будуть незначними. [6] [7]

На додаток до своєї роботи в галузі освіти, Ландсберг брав активну державну службу. Під час Другої світової війни він очолював проект для ВПС США, який надавав інформацію про статистику клімату та погоди в районах, які проходять військові місії. [5] Начальник штабу ВПС США офіційно похвалив його за цю службу. Ландсберг став виконуючим обов'язки директора Комітету з геофізичних наук Спільної ради з досліджень і розробок (1946), а потім директором (1949). У 1949 р. Ландсберг був призначений до Комітету з питань забруднення повітря президента США Гаррі Трумена, де він допоміг формувати американські норми щодо забруднення повітря.

Інша робота Ландсберга включала адміністративне обслуговування та редагування. У 15 томах з 1964 р. Ландсберг був головним редактором журналу «Світове дослідження кліматології». Він працював у Кембриджському дослідницькому центрі на посаді директора дирекції геофізики (1951-1954), а в Бюро погоди США на посаді директора Служби екологічних даних (1954-1966). [8]

Він був стипендіатом, почесним членом та сертифікованим консультантом-метеорологом Американського метеорологічного товариства. Він був президентом Американського геофізичного союзу з 1968 по 1970 рік. Він був обраний до Національної інженерної академії в 1966 році. Вільфрід Шредер опублікував меморіальну записку про Гельмута Ландсберга в «Meteorologische Rundschau», 1985.

Публікації[ред. | ред. код]

Ранні публікації Ландсберга стосувались землетрусів, впливу погоди на авіацію, атмосферних суспензій і, особливо, ядер конденсації хмар. Ландсберг опублікував новаторські зношені на ядрах конденсації - частинки розміром з субмікрометри в повітрі, навколо яких утворюються хмари, - першим, хто вивчив роль таких твердих частинок у забрудненні повітря та мірі збереження їх у дихальних шляхах системи. Це розслідування було покладено в основу його подальшої роботи щодо впливу урбанізації на клімат. Він також пов'язав падіння тиску з початком неіндукованих пологів при пологах. Протягом 40-х років Ландсберг зосереджувався на кліматології. Він ознайомив англомовну аудиторію з корисністю статистичного аналізу в цій галузі у своїй книзі «Фізична кліматологія» 1941 року.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Ландсберг отримав ряд почестей та визнань протягом своєї кар'єри. Серед його помітних відзнак - премія Міжнародної метеорологічної організації (1979), медаль Вільяма Боуї Американського геофізичного союзу (1978), премія за видатні досягнення в галузі біокліматології (1983) та премія абатства Клівленда (1983) Американського метеорологічного товариства, та Національна медаль за науку (1985), вручена йому президентом США Рональдом Рейганом.

На знак визнання його досягнень його ім’я пов’язане з кількома нагородами, присудженими іншим. У 1986 році Національне управління океану та атмосфери створило нагороду «Гельмут Е. Ландсберг» на його честь як «одного з найвидатніших кліматологів нашого часу»; нагорода присуджується «усім спостерігачам, які пройшли 60 років служби в якості кооперативних спостерігачів». [9] У 2006 році Американське метеорологічне товариство створило «Премію Гельмута Е. Ландсберга», щоб визнати видатний внесок у міську метеорологію, кліматологію чи гідрологію. [10]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Фізична кліматологія, вперше написана в 1941 році. АСІН B000O19HKO
  • Міський клімат, востаннє опублікований у 1981 році.ISBN 0-12-435960-4 [11]
  • Погода та здоров’я: Вступ до біометеорології, востаннє опублікований у 1969 р. [12]
  • Погода, клімат та населені пункти, востаннє опубліковано у 1976 р.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118983121 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б в г д е ж и к л http://hdl.handle.net/1903.1/1248
  4. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  5. а б в г Collection: Helmut Landsberg papers | Archival Collections. archives.lib.umd.edu. Процитовано 2020-09-10. 
  6. Henderson, Gabriel (2014). The Dilemma of Reticence: Helmut Landsberg, Stephen Schneider, and public communication of climate risk, 1971-1976. History of Meteorology 6. 
  7. Landsberg, Helmut (December 18, 1970). Man-Made Climatic Changes. Science 170 (3964): 1265–1274. Bibcode:1970Sci...170.1265L. PMID 17829423. doi:10.1126/science.170.3964.1265. 
  8. Staff (April 1967). New Director of Environmental Data Service. ESSA World (Environmental Satellite Services Administration): 26. 
  9. NOAA History - NOAA Legacy/NWS/Cooperative Weather Observers
  10. American Meteorological Society, award descriptions. Архів оригіналу за 2017-03-07. Процитовано 2008-08-30. 
  11. Powell's Books - Urban Climate by Helmut Landsberg
  12. Helmut Erich, Landsberg, books on Helmut Erich, Landsberg

Посилання[ред. | ред. код]