Геморагічний васкуліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Геморагічний васкуліт
Purpura.jpg
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 D69.0
(ILDS D69.010)
OMIM 600807
DiseasesDB 5705
MedlinePlus 000425
eMedicine derm/177 emerg/767

emerg/845 ped/3020

Геморагічний васкуліт (також — капіляротоксикоз, хвороба Шенлейна-Геноха, анафілактоїдна пурпура, атромбопенічна пурпура) — системне ураження капілярів, артеріол, венул, головним чином шкіри, суглобів, черевної порожнини та нирок. Геморагічний васкуліт найбільш характерний для вікової групи до 20 років.

Патогенез[ред.ред. код]

Велику роль у виникненні геморагічного васкуліту відіграють інфекції, особливо ангіна, грип, ревматизм, туберкульоз, а також введення вакцин та сироваток. Рідше захворювання розвивається на фоні харчової та лікарської непереносимості, переохолодження та інших несприятливих впливів зовнішнього середовища.

Найвірогіднішим визнають імунний генез (алергійна реакція) — пошкодження ендотелію судинної стінки (невеликих судин) циркулюючими імунними комплексами з гіперергійною судинною реакцією, що супроводжується розвитком мікротромбозів та геморагій. Також в основі патогенезу лежить підвищена секреція Ig A.

Симптоми[ред.ред. код]

Важкий випадок геморагічного васкуліту на нозі та руці дитини.

Хвороба проявляється пурпурою на розгинальних поверхнях рук і ніг, сідницях, поліартралгією (чи поліартритом), переймоподібним болем в животі і гематурією внаслідок вогнищевого гломерулонефриту. Незважаючи на геморагічний висип, показники коагулограми залишаються нормальними. ОПН рідкісна, в 5-10 % випадків розвивається хронічний гломерулонефрит.

У хворих відзначають гарячку, артралгії (зазвичай в колінних і гомілковостопних суглобах), біль в животі, шлунково-кишкові кровотечі, нефрит. Методом прямої імунофлюоресценції в стінках судин дерми виявляють відкладення IgA. Висипання локалізуються на ногах і сідницях. Часті скарги на біль в животі. Іноді відзначаються гематурія і протеїнурія, у 10 % хворих розвивається артеріальна гіпертонія. Найчастіше загострення буває єдиним в житті і захворювання проходить безслідно, рідше впродовж життя виникають ще 2-3 загострення. Друге загострення виникає, як правило, впродовж 2 років після першого і нерідко проявляється тільки геморагічним висипом. ХПН спостерігається рідко.

Захворювання проявляється

У деяких хворих головним у клінічній картині є ураження судин черевної порожнини з різким болем у животі, шлунково-кишковою кровотечею.

Нерідко також розвивається геморагічний гломерулонефрит з можливим переходом у хронічний нефрит з прогресуючою нирковою недостатністю. Рідко спостерігаються ураження ЦНС, геморагічні пневмонії та полісерозити.

Хвороба протікає з періодичними загостреннями та зрідка тривалими ремісіями. Прогноз визначається розвитком нефрита та прогресуванням хронічної уремії.

Лікування[ред.ред. код]

У гострий період — госпіталізація, ліжковий або напівліжковий режим, введення новокаїну до 200 мл 0,25 % розчину в/в крапельно, призначення супрастина, димедрола, аскорбінової кислоти з рутином. Лікування хвороби Шенлейна-Геноха проводиться в умовах стаціонару. Важливе дотримання суворої дієти з виключенням усіх потужних алергенів і їжі, яку хворий достовірно не переносить.

Антибіотики протипоказані, оскільки вони часто спричинюють алергічні реакції.

Антигістамінні препарати потрібного ефекту не приносять.

Застосовують в основному глюкокортикостероїди і цитостатичні препарати.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.


Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.