Герасименко Кость Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кость Михайлович Герасименко
Народився 28 квітня (11 травня) 1907 або 1907[1]
Прихідьки
Помер 27 вересня 1942(1942-09-27) або 1942[1]
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність журналіст, поет, драматург
Галузь творче та професійне письмоd[1], поезія[1], драма[1], перекладацтво[d][1] і журналістика[1]
Знання мов українська[1], російська[1] і польська[1]
У шлюбі з Вериківська Ірина Михайлівна
Діти Герасименко Марина Костянтинівна

Кость (Костянти́н) Миха́йлович Герасиме́нко (28 квітня [11 травня] 1907(19070511), с. Прихідьки, нині Пирятинського району Полтавської області — 26 або 27 вересня 1942) — український поет, драматург.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині вчителя. 1927 року закінчив педагогічні курси в Пирятині. Два роки вчителював у Донбасі. Служив у Червоній армії, потім знову деякий час учителював на Донбасі. Брав активну участь в роботі письменницької організації Союз пролетарських письменників Донбасу «Забой»

1935 року переїхав до Києва, працював на Київській кінофабриці.

1939 року брав участь у поході Червоної армії в Західну Україну. Під час німецько-радянської війни був військовим кореспондентом. Працював у газеті «Знамя Родины». Загинув на Північному Кавказі.

Донька Марина Герасименко (народилася 19 квітня 1941 року) стала актрисою. Дружина — мистецтвознавець Ірина Вериківська.

Творчість[ред. | ред. код]

Друкувався від 1925 року.

Твори Герасименка відзначаються високою емоційністю, задушевністю. філософською зосередженістю поетичної думки.

Крім віршів і п'єс, писав також нариси, оповідання, літературно-критичні статті.

Переклав деякі поетичні твори: з польської мови — Адама Міцкевича, з російської мови — Володимира Маяковського, Павла Безпощадного.

Окремі твори Герасименка перекладено російською, білоруською, молдавською, болгарською, англійською мовами.

Серед псевдонімів Герасименка — І. Іринін, Сьомушкін, Єрафей, Партизан Дед Мороз, Гер. Ко

Шлях донецький весь поріс димами.
Ідемо і день, і два, і три,
I підводяться, як стяг, над нами,
Друже, сині і рвучкі вітри.
Сонце устає і знову падає.
І гудуть, усе гудуть дроти.
Чується мені в дротах балада,
Пісню про завод вчуваєш ти.
Я змовкаю інколи, але не тому,
Що не вистачає в мене слів.
Як це розказать, що по-другому
Йтимуть люди на оцій землі!
…Край великий не впізнать на мапі,
Повен сонця і великих дум,
I берези здіймуть білі лапи
В радісному нашому саду.
Будуть сипатись, як дощ, достиглі зорі
Прямо в серце, прямо у нутро.
І серцями люди заговорять,
Повертається з землі
У жили кров..

Збірки віршів[ред. | ред. код]

  • «Зріст» (1933).
  • «Вересень» (1935).
  • «Пам'ять» (1938).
  • «Дорога» (1939).
  • «Портрет» (1941).
  • «На південному фронті» (1942) — російською мовою. Вмішено вірші героїко-патріотичного звучання.

Драматичні твори[ред. | ред. код]

  • «При битій дорозі» (1939) — за поемою Тараса Шевченка «Катерина».
  • Лібрето до опери «Наймичка» (1940) — у співавторстві з композитором Михайлом Вериківським.
  • Драматична поема «Легенда» (1940) — поставлено 1941 в Одеському театрі Революції. Того ж року відзначено першою перемією на Всесоюзному конкурсі на найкращу п'єсу. Опубліковано 1957 під назвою «Легенда про матір». Твір присвячено подіям громадянської війни 1918—1920 та боротьбі за утвердження радянської влади в Україні.

Посмертні видання[ред. | ред. код]

  • «Вибране» (1946).
  • «Поезії» (1950).
  • «Вибране» (Київ, 1955).
  • «Поезії» (Київ, 1966).
  • «Пам'ять» (Київ, 1977).
  • «Поезії» (Київ, 1985).
  • «Рассказ про песню» (Москва, 1958).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Костя Михайловича названа вулиця у Святошинському районі Києва.

Література[ред. | ред. код]

  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 85.
  • Мельничук Б. І. Герасименко Кость (Костянтин) Михайлович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 409.
  • Герасименко Кость Михайлович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 147. — ISBN 5-88500-071-9.
  • Рильський Максим. Поети-бійці // Вітчизна. — 1952. — № 6.
  • Савченко М. Поет-воїн // Вітчизна. — 1962. — № 9.
  • Мельничук Б. Кость Герасименко // Письменики Радянської України. — Випуск 9. — К., 1979.
  • Гросов О. Я. Він неповторний, як світ і час: До 100-річчя від дня народження Костянтина Михайловича Герасименка (1907—1942) // Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2007 рік. — Донецьк, 2006. — С. 60-61.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м Czech National Authority Database