Герасимець Сергій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Сергій Герасимець
Сергій Герасимець
Сергій Герасимець
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Григорович Герасимець
Народження 13 жовтня 1965(1965-10-13)
  Київ, УРСР
Смерть 26 вересня 2021(2021-09-26) (55 років)
  Санкт-Петербург, Росія
Зріст 176 см
Вага 76 кг
Громадянство СРСР, Білорусь
Позиція нападник
Юнацькі клуби
СРСР «Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1983—1984 СРСР «Динамо» (Київ) 0 (0)
1984—1986 СРСР «Динамо» (Ірпінь) 56 (7)
1986—1988 СРСР «Шахтар» (Донецьк) 50 (4)
1989—1993 СРСР/Білорусь «Динамо» (Мінськ) 47 (16)
1993—1996 Ізраїль «Бней-Єгуда» 68 (20)
1997 Росія «Балтика» 13 (5)
1997—1999 Росія «Зеніт» (СПб) 49 (9)
1999 Литва «Каунас» 5 (2)
2001—2002 Білорусь «Торпедо-МАЗ» 32 (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1992—1999 Білорусь Білорусь 25 (7)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2000 Росія «Динамо-Будімпульс»
2002 Росія «Динамо-2» (СПб)
2003 Росія «Приозерськ-Динамо»
2004 Росія «Північсталь»
2005 Росія «Том» (асист.)
2006 Казахстан «Окжетпес»
2007 Росія «Локомотив» (Москва) (асист.)
2008 Росія «Динамо» (СПб) (асист.)
2009–2010 Казахстан «Окжетпес»
2012—2013 Росія «Отрадне»
2013 Росія «Пітер»
2014—2016 Росія «Тосно-М»
2016—2017 Росія «Юніор» (СПб)
2017 Росія «Анжі-Юніор»
2018—2019 Вірменія «Юніор Севан»
2020—2021 Росія «Ядро» (СПб)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Герасимець.

Сергій Григорович Герасимець (біл. Сяргей Рыгоравіч Герасімец, 13 жовтня 1965, Київ — 26 вересня 2021, Санкт-Петербург)[1] — радянський та білоруський футболіст та тренер українського походження, нападник.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець школи «Юний динамівець» (Київ). У київське «Динамо» потрапив за Лобановського, але гравцем дубля став при Юрії Морозову. Після двох років у резервному складі переведений у дочірню команду з міста Ірпінь, з якою тоді працював Віктор Каневський[джерело?] (за іншими даними — Віктор Колотов[2]), що дав розкритися футболістові, дозволяв грати в технічний футбол.

У 1986 прийняв запрошення й перейшов у донецький «Шахтар». З Донецька пішов, не домовившись з Анатолієм Коньковим. Через деякий час його покликав у Ланчхуті Михайло Фоменко. Він написав заяву про перехід у «Гурію», але попередив: буде пропозиція з вищої ліги — поїде туди. Незабаром така пропозиція надійшла від «Динамо» (Мінськ), куди він і перейшов.

У жовтні 1993 року поїхав грати в Ізраїль за «Бней-Єгуду» з Тель-Авіва. При цьому гравець планував повернутися в київське «Динамо», але клуби не домовилися про ціну за футболіста, тому вибір припав на ізраїльську команду. Дебютував 30 жовтня в грі проти «Хапоеля» з Тель-Авіва. Дебют у гравця вийшов — клуб виграв зрахунком 4:0, а Герасимець після цього став гравцем основи[3].

Грав також за «Балтику» Калінінград (1997), «Зеніт» Санкт-Петербург (1997—1999), «Каунас» (1999) та «Динамо-Будімпульс» Санкт-Петербург (2000). У 2002 році завершив кар'єру гравця в клубі «Торпедо-МАЗ» (Мінськ).

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР прийняв запрошення Михайла Вергеєнка й почав виступати за збірну Білорусі. У збірній відіграв 25 поєдинків і забив 7 м'ячів. Один з них — у ворота Едвіна Ван дер Сара у відбірковому матчі чемпіонату Європи-96 проти збірної Нідерландів у 1995 році.

На пару з Петром Качуро ми обіграли сімох голландських гравців. Я отримав пас від партнера й фактично від кутового прапора вразив ворота. Цей гол був визнаний найкращим в тому турі відбіркових ігор.

— Сергій Герасимець: Завжди любив футбол більше, ніж гроші. Архів оригіналу за 2 грудня 2012.

Голи за збірну[ред. | ред. код]

# Дата стадіон Суперник Голи Результат Змагання
1 27 січня 1993 Монументаль, Гуаякіль, Еквадор Еквадор Еквадор 1 — 1 1–1 Товариський
2 12 жовтня 1994 Динамо, Мінськ, Білорусь Люксембург Люксембург 2 — 0 2–0 кв. Євро-1996
3 29 березня 1995 Базали, Острава, Чехія Чехія Чехія 1 — 2 2–4 кв. Євро-1996
4 7 червня 1995 року Динамо, Мінськ, Білорусь Нідерланди Нідерланди 1 — 0 1–0 кв. Євро-1996
5 12 листопада 1995 Національний стадіон, Та-Калі, Мальта Мальта Мальта 1 — 0 2–0 кв. Євро-1996
6 2 — 0
7 7 червня 1998 року Динамо, Мінськ, Білорусь Литва Литва 2 — 0 5–0 Товариський

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Сергій Герасимець під час роботи з «Локомотивом». 2007 рік.

На посаді головного тренера працював у командах «Північсталь» Череповець (2004) і «Окжетпес» Кокшетау, Казахстан (2006, 2009—2010). Асистував Анатолію Бишовцю в томської «Томі» (2006) й московському «Локомотиві» (2007). Восени 2008 року підписав контракт з «Динамо» (Санкт-Петербург), де допомагав Едуарду Малофєєву до 2009 року.

12 грудня 2010 року в Москві закінчив 240-годинне навчання на тренерських курсах та отримав ліцензію Pro[4].

З 2012 року тренував любительський ФК «Отрадне» однойменного міста Кіровського району Ленінградської області.

З червня 2013 року — головний тренер ФК «Пітер»[5].

19 березня 2014 року був призначений на посаду керівника дитячо-юнацьких команд — керівника програми розвитку молодіжного футболу ФК «Тосно»[6]. Працював головним тренером молодіжної команди «Тосно» з першості МРО «Північний-Захід» і Ленінградської області. 31 січня 2016 контракт з клубом був розірваний[7].

Напередодні сезоном 2016 року очолив новий клуб «Юніор» СПб, заявлений у ЛФЛ, МРО «Північний-Захід».

В травні 2017 року очолив клуб «Анжи-Юніор» з Зеленодольська, який виступає в першості ПФЛ, зона «Урал-Приволжжя»[8]. Через три місяці покинув клуб[9][10]. У травні 2018 став головним тренером чергового клубу, створеного міжнародної приватною мережею футбольних шкіл «Юніор» — «Юніор Севан» з першої ліги Вірменії[11]. 13 лютого 2019 року залишив клуб в зв'язку з припиненням співпраці між «Севаном» і мережею шкіл «Юніор»[12].

23 червня 2020 року призначений головним тренером петербурзького аматорського клубу «Ядро»[13][14].

Раптово помер в ніч з 25 на 26 вересня 2021 року на 56-му році життя[15].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Син — український футболіст Сергій Герасимець[16].

Досягнення[ред. | ред. код]

«Динамо» (Мінськ)
«Зеніт» (Санкт-Петербург)
«Жальгіріс» (Каунас)

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Київська ракета [Архівовано 27 вересня 2021 у Wayback Machine.]. (рос.)
  3. ↑ סרגיי גראסימץ. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  4. ↑ Карпін, Овчинников й Гордєєв отримали ліцензії Pro. Прем'єр-ліга (рос.). championat.ru. 12 грудня 2010 року, неділя. 19:41. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 13 грудня 2010.
  5. ↑ Сергій Герасимець очолив ФК «ПІТЕР». Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 1 березня 2018.
  6. ↑ СЕРГІЙ ГЕРАСИМЕЦЬ — КЕРІВНИК ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ КОМАНД ФУТБОЛЬНОГО КЛУБУ «ТОСНО». Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 1 березня 2018.
  7. ↑ СЕРГІЙ ГЕРАСИМЕЦЬ ТА КЛУБ РОЗРИВАЮТЬ ДОГОВІР ПО СПІВПРАЦІ[недоступне посилання з травня 2019]
  8. ↑ Сергій Герасимець: «Прибрав би Івановича й Нету»
  9. ↑ Сергій Герасимець покинув пост головного тренера ФК «Анжі-Юніор». Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 1 березня 2018.
  10. ↑ Сергій Герасимець покинув ФК «Анжі-Юніор». Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  11. ↑ ФК 'Юниор' будет играть в Армении — golosarmenii.am. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
  12. ↑ «Юниор-Севан» стал «армянским». Армянский футбол | Armenian Football Group | AFG. 13 февраля 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 26 вересня 2021.
  13. ↑ Сергей Герасимец возглавил любительскую команду «Ядро». spbdnevnik.ru. 26 червня 2020. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
  14. ↑ Сергей Князев (1 грудня 2020). Сергей Герасимец: Мне озвучили цель – вывести «Ядро» в лидеры питерского футбола. sportsdaily.ru. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
  15. ↑ На 56-м году жизни умер бывший полузащитник «Зенита» Сергей Герасимец. spbdnevnik.ru (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
  16. ↑ Сергій Герасимець: "Пенальті — це не стільки майстерність, а скоріше психологія ..." (російська) . Офіційний сайт ФК «Нива» (Вінниця). 11 грудня 2010 року. Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 1 березня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

«Окжетпес» – Тренери

Козлов (19?) · Погорєлов (19?) · Стулов (1969) · Хакімов (1969–1970) · невідомо (1971–1978) · Квочкін (1979) · Корнеєв (1980–1981) · Шарков (1982) · невідомо (1983) · Оберемко (1984–1985) · Зайцев (1985) · Малов (1986–1987) · Плотников (1987) · невідомо (1988–1989) · Коробков (1990) · Зайцев (1990–1991) · невідомо (1992–1998) · Асилбаєв (1999) · Духанов (2000) · Кумиков (2000–2002) · Дергач (2003) · Фомичов (2004–2005) · Герасимець (2006) · Глевич (2007) · Айманов (2007) · Глевич (2007) · В. Ледовських (2008) · Римар (2008) · Глазунов (2009) · Шаповалов (2009) · Герасимець (2010) · Клішин (2010) · В. Ледовських (2010) · К. Лєдовських (2010) · Чебурін (2011) · Догадайло (2012) · Семенов (2012) · Чебурін (2012) · Абдуалієв (2013–2014) · Ферапонтов (2014) · Муханов (2014–2017) · Семенов (2017) · Пасулько (2017) · Мазбаєв (2017) · Попков (2018) · Карпович (2019–2020) · Попков (2021–)

Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герасимець_Сергій_Григорович&oldid=41040805