Геринович Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Геринович Володимир Олександрович
Gerynovych.gif
Народився 22 листопада 1883(1883-11-22)
Сокаль
Помер 7 липня 1949(1949-07-07) (65 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНР
Діяльність краєзнавець
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь доктор історичних наук і доктор географічних наук

Володимир Геринович (також Ґеринович;[1][2] 22 листопада 1883, Сокаль, нині Львівська область — 7 липня 1949, Львів) — український вчений географ, науковець, краєзнавець Поділля, громадський діяч, педагог, доктор географічних наук, доктор історичних наук, професор (з 1922), член Кам'янець-Подільського наукового товариства при ВУАН (з 1925).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив філософський факультет Львівського Університету в 1909 році. Вчителював у Львові та Самборі. На початку першої світової війни був мобілізований в австро-угорську армію. З 1914, перебуваючи на фронті, отримав п'ять поранень.

Учасник проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. У 1918—1919 — референт президента Української Національної Ради Євгена Петрушевича.

17 липня 1919 разом з військами Західноукраїнської Народної Республіки прибув до Кам'янця-Подільського, де в 1919—1921 був доцентом державного українського університету, в якому викладав географію.

У 1921—1928 і 1929—1930 — декан факультету соціального виховання, професор, з 1926 — ректор Кам'янець- Подільського інституту народної освіти. За роки перебування в Кам'янці став організатором краєзнавчого руху, досліджував і популяризував в місцевій пресі та наукових виданнях геоморфологію, геологію, економічну географію, історію, археологію району м. Кам'янець-Подільського та Поділля в цілому.

На початку червня 1926 взяв участь як член радянської делегації в роботі Всеслов'янського конгресу географів і етнографів у Польщі. У вересні 1926 був присутній на святкуванні 80-річчя з дня народження Михайла Грушевського в Києві. На рубежі 1920-1930-х рр. багато уваги приділяв геолого-мінералогічному вивченню Поділля.

Учасник Першої всеукраїнської краєзнавчої конференції від Поділля. У 1926—1930 рр.. від НДІ географії і картографії входив до складу Українського комітету краєзнавства. Друкувався в журналі «Краєзнавство».

З жовтня 1928 по березень 1929 жив у Харкові, де завідував кафедрою антропогеографії Українського науково-дослідного інституту географії і картографії. У 1930—1932 рр.. — професор Московського геологорозвідувального інституту (МГРІ).

У грудні 1932 наукова та творча діяльність В. Гериновича була перервана арештом. На слідстві він змушений був визнати себе винним «у контрреволюційній діяльності». З кінця грудня 1933 до 1946 знаходився у сталінських концтаборах. Після звільнення проживав у Вологодській області, з 1946 р. — у Львові, де завідував кафедрою у Львівському торгово-економічному інституті.

Помер у 1949.

У 1989 посмертно реабілітований.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]