Герман із Райхенау
| Герман із Райхенау | |
|---|---|
| нім. Hermann von Reichenau | |
 | |
| Народився |
18 липня 1013[1][2] Альтсгаузен, Священна Римська імперія[1] |
| Помер |
24 вересня 1054[1][2] (41 рік) Райхенау, Священна Римська імперія |
| Країна |
.svg){kind=small} Священна Римська імперія |
| Діяльність | композитор, теоретик музики, музикознавець, математик, астроном, астролог, історик, письменник, поет, літописець |
| Галузь | математика[3], історія[3], астрономія, церковна музика[3], chronicle writingd[3], астрологія[3] і теорія музики[3] |
| Відомі учні | Berthold of Reichenaud |
| Знання мов | німецька і латина[4][3][5] |
| Напрямок | музика середньовіччя |
| Посада | абат |
| Конфесія | християнство |
| Батько | Wolfrad II Graf von Aleshausend[6] |
| Мати | Hiltrude von Trauchburg und Saulgaud[6] |
| Брати, сестри | Werinharius (Werner) von Veringend і Manegold II Graf von Alshausen und Isinumd |
Герман із Райхенау, Герман Розслаблений (нім. Hermann von Reichenau, лат. Hermannus Contractus; 18 липня 1013, Заульгау, Швабія — 24 вересня 1054, Райхенау) — німецький монах-бенедиктинець, історик, астроном, математик, поет, теоретик і автор музики.
Біографія[ред. | ред. код]
Герман народився в сім'ї графа Вольфрада фон Альтсхаузена; з дитинства був паралізований. Виховувався при знаменитому бенедиктинському монастирі Райхенау, що знаходиться на острові посеред Боденського озера. Отримав гарну освіту, в 1043 році дав обіт в ордені бенедиктинців. Незважаючи на фізичний недуг, він присвячував багато часу науковим дослідженням в самих різних областях знання, а також мистецтву. Завдяки своїм талантам і енциклопедичним знанням Герман незабаром завоював велику славу і авторитет. Його називали «найславетніший чоловік», в 1049 році заради зустрічі з Германом в Райхенау приїжджав Папа Римський Лев IX.
Історичні праці Германа присвячені компіляції подій першого тисячоліття нашої ери від Різдва Христового до сучасної йому епохи на основі різних джерел; він вперше склав хронологічний список найважливіших подій тисячоліття, до цього що згадуються в різних хроніках.
Астрономічні праці Германа (виявляють арабські впливи) «Про Місячний місяць» і «Про затемнення» виконані для сучасного йому рівня знань на високому науковому рівні. Кілька його робіт присвячені астролябії, новому для Західної Європи XI століття приладу, а також геометричним і арифметичним проблемам.
З деяких поетичних творів Германа, що дійшли до нас — великий (1172 вірша) дидактичний вірш «Про вісім головних гріхів» (De octo vitiis principalibus), адресований черницям, піднесена епітафія, написана у 1052 році на згадку про покійну матір («Mater egenorum, spes auxiliumque suorum») і віршований «Мартирологія».
У своєму трактаті «Musica» Герман розвивав вчення про музичні інтервали і лади. Він запропонував свою систему музичної нотації, заснованої на буквах. Хоча ця система не отримала широкого розповсюдження, дослідження Германа в галузі теорії музики готували реформу нотації Гвідо Аретінського.
Авторство Германа встановлене відносно двох секвенцій з інціпітами «Grates, honos, hierarchia» і «Gloriosa et beatissima»; секвенція «Ave, praeclara maris stella», мабуть, йому не належить. Знамениті піснеспіви — богородичні антифони Alma Redemptoris mater і Salve, Regina, які католицька традиція приписувала Герману, нині вважаються анонімними.
Прославлення[ред. | ред. код]
Герман із Райхенау був беатифікований в 1863 році. Він шанується як місцевошанований в деяких німецьких єпархіях, а також в ордені бенедиктинців. День пам'яті в Католицькій церкві — 24 вересня.
Твори[ред. | ред. код]
- Chronicon // Quellen des 9. und 10. Jahrhunderts zur Geschichte der Hamburgischen Kirche und des Reiches, hrsg. v. R. Buchner u. W. Trillmich. Darmstadt 1961 (= Freiherr vom Stein-Gedächtnisausgabe 11).
- Musica Hermanni Contracti, ed. L. Ellinwood. Rochester, NY, 1936 (лат. оригінал і англ. Переклад).
- Opusculum Herimanni (De octo vitiis principalibus). Eingeleitet, herausgegeben und übersetzt von Bernhard Hollick // Reichenauer Texte und Bilder, Bd. 14. Heidelberg 2008.
- Migne(ed.), Patrologia Latina, vol.143 (старе, але повне зібрання творів Германа, підготовлене Мінем в MPL).
Література[ред. | ред. код]
- Oesch H. Berno und Hermann von Reichenau als Musiktheoretiker. Bern, 1961.
- Borst A. Wie kam die arabische Sternkunde ins Kloster Reichenau? Konstanz: Univ.-Verl. Konstanz, 1988.
- Borst A. Mönche am Bodensee: 610—1525. Berlin: Ullstein, 1998.
- Berschin W., Hellmann M. Hermann der Lahme. Gelehrter und Dichter (1013—1054). Heidelberg, 2005.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт про Германа, з корисними посиланнями та електронними публікаціями деяких його текстів (лат.) (нім.)
- Стаття в BBKL [Архівовано 11 червня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
- Стаття в католицькій енциклопедії [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118549693 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ а б в г д е ж Czech National Authority Database
- ↑ Mirabile: Digital Archives for Medieval Culture — SISMEL – Edizioni del Galluzzo.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
