Гнесін Георгій Гдалевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Георгій Гдалевич Гнесін
GnesinGG1932.jpg
Народився 6 квітня 1932(1932-04-06)
Київ
Помер 23 жовтня 2016(2016-10-23) (84 роки)
Місце проживання Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність педагог
Alma mater Київський політехнічний інститут
Сфера інтересів матеріалознавство
Заклад Інститут проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України
Вчене звання професор, член-кореспондент НАН України (18.05.1990)
Науковий ступінь доктор технічних наук
Науковий керівник Францевич Іван Микитович
Відомі учні 13 кандидатів наук, один доктор наук
Член НАН України
Відомий завдяки: створення нових керамічних матеріалів
Нагороди премія НАН України ім. І. М. Францевича — 2001
премія НАН України ім. М. М. Доброхотова — 2010
Державна премія України в галузі науки і техніки — 1969 Почесна грамота Верховної Ради України — 1982Державна премія України в галузі науки і техніки — 1989 Почесна грамота Верховної Ради України — 2009
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Гео́ргій Гдалевич Гнесін (* 6 квітня 1932, Київ—23 жовтня 2016) — вчений в галузі матеріалознавства, 1971 — доктор технічних наук, 1982 — професор. Того ж року нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР 1990 — член-кореспондент Національної академії наук України, двічі лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки — 1969, 1989. 2003 року нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, 2009 — Почесною грамотою Верховної Ради України. Лауреат премій Президії НАН України ім. І. М. Францевича 2001 року та ім. М. М. Доброхотова 2010 року.

Хронопис досягнень[ред. | ред. код]

1955 року закінчив Київський політехнічний інститут, працює в Інституті металокераміки та спецсплавів.

Потреби військово-промислового комплексу — передусім ракетно-космічної техніки — диктують необхідність в умовах СРСР створення принципово нових матеріалів, здатних працювати в екстремальних умовах теплових і механічних навантажень, також дії надзвукових газових потоків. Розв'язання цієї проблеми Гнесіним для КБ «Південне» у комплексі з іншими розробками в галузі створення технології матеріалів для космічної техніки відзначене однією з перших Державних премій України — в 1969 році. Цьому передувало впровадження в 1959—1961 роках технології ерозійно-стійких покриттів на графітових газоструменевих рулях, що регулюють вектор потоку продуктів згоряння в ракетних двигунах — на Челябінському електродному заводі.

Дослідження процесу силіціювання графіту стає стимулом для розробки принципово нового класу неорганічних матеріалів — не мали аналогів у світі в 1950—60-х роках — неоксидної кераміки. На першому етапі досліджень розроблено сімейство керамічних матеріалів зразка «самозв'язаного» карбіду кремнію та технологію реакційного спікання різноманітних — у тому числі великогабаритних (до 500 мм), виробів, які зайшли використання у металургії, хімічній і гірничо-збагачувальній промисловості, металообробці та інших галузях.

У 1967—1970 роках цю розробку Гнесін впровадив у виробництво на Броварському заводі порошкової металургії — для цього був споруджений спеціальний цех потужністю до 250 тонн на рік.

Тоді ж розробляв керамічні матеріали на основі нітридів кремнію і бору — відзначалися високою термічною стійкістю та постійністю діелектричних характеристик за умов аеродинамічного гальмування, ці дані дали можливість застосувати їх для виготовлення радіопрозорих оболонок носових частин і антенних вставок балістичних ракет.

1974 року в Інституті проблем матеріалознавства організовує відділ функціональних і високотемпературних матеріалів, одним з основних напрямів якого стали дослідження в галузі магнітної кераміки. Вислідком цього є промислове виробництво магніто-твердих феритів на заводі «Ферокерам» (м. Біла Церква).

Головною сферою наукових інтересів вченого був напрям, пов'язаний зі створенням нових неоксидних керамічних матеріалів на основі карбіду і нітриду кремнію. В 1978—1982 роках розвиток досліджень гарячого пресування нітриду кремнію завершився розробкою сімейства високоефективних інструментальних матеріалів (торгова марка «силініт») для обробки різанням термооброблених і гартованих сталей. Інжиніринг технології випуску непереточувальних різальних пластин із силініту забезпечив продаж ліцензії на їх виготовлення у Югославії і створення в місті Яйце в 1989—1991 роках спільного підприємства «НЕОКС» із серійного виробництва інструментальної кераміки.

У результаті масштабних досліджень Гнесіним електропровідності теплофізичних властивостей керамічних матеріалів на основі карбіду і нітриду кремнію з'явилися електроізолятори, резистори, електроди і пристрої для відбиття потужного інфрачервоного лазерного випромінювання неперервної дії. Ці роботи виконувалися для НПО «Астрофізика» і НДІ електрофізичного приладобудування. У 1989 році за успішне вирішення цих завдань Гнесін вдруге стає лауреатом Державної премії України у галузі науки і техніки.

Значних успіхів досяг в кооперації з інститутами НАН України і зарубіжними науковими організаціями — з використанням спільних міжнародних грантів. Так, у 1993—1998 роках — разом з Бескидським текстильним інститутом міста Бельсько-Бяла, Польща) виконана розробка великогабаритних бронеелементів — які відповідають конструктивним стандартам НАТО) — із самозв'язаного карбіду кремнію з текстильним покриттям, виготовленим на основі кевлару. Балістичні випробування цих елементів довели їхню вищу стійкість і живучість при меншій масі порівняно з аналогами, які випускаються у країнах НАТО.

В 1995—1999 роках у співробітництві з Інститутом проблем міцності НАН України створені зносостійкі нанокристалічні покриття на основі складних нітридів алюмінію, хрому і титану на керамічних різальних пластинах (силініт) та іонно-плазмова технологія їх нанесення — це дало змогу підвищити в кілька разів стійкість різців при обробці силумінів.

У 1994—2000 роках під його орудою вперше в світовій практиці здійснено синтез надстехіометричного твердого розчину вуглецю в карбіді кремнію і на цій базі розроблено технологію напівпромислових партій порошку. Із застосуванням техніки високих тисків і гарячого пресування отримано новий клас: надтвердих матеріалів, які характеризуються поєднанням високих параметрів твердості і тріщиностійкості. Дослідження виконувались у співпраці з Інститутом надтвердих матеріалів НАН України та рядом наукових закладів Росії, Великої Британії, США, Німеччини і Південно-Африканської Республіки. Результати цих робіт у 2001 році відзначені премією ім. І. М. Францевича НАН України.

Написав над 300 наукових публікацій, одинадцять монографій та довідників; його роботи захищені 63 авторськими свідоцтвами СРСР та патентом України — «Спосіб одержання великогабаритної бронепластини із самозв'язаного карбіду кремнію і великогабаритна бронепластина», 2005 — разом із Миколою Гадзирою. Працює над монографією «Історія матеріалів».

Під його керівництвом підготовлено 13 кандидатських і одна докторська дисертація.

Серед його робіт[ред. | ред. код]

  • «Карбід кремнію, властивості та області застосування», 1975,
  • «Карбідкермнієві матеріали», 1977,
  • «Надтверді матеріали», 1980,
  • «Спечені матеріали для електротехніки та електроніки», 1981,
  • «Неметалічні тугоплавкі сполуки», 1985,
  • «Безкисневі керамічні матеріали», 1987, 1990 — польською,
  • «Керамічні інструментальні матеріали», 1991,
  • «Ceramic- and Carbon-matrix Composites», 1992,
  • «Неорганічне матеріалознавство (енциклопедичне видання в 2-х томах)», 2008—2010 року видання на конкурсі наукової книги МААН отримало «Гран-прі» за найкращу узагальнюючу наукову працю 2008—2009 років.
  • «Матеріалознавці», 2010 — відомості про понад 700 вчених, інженерів, винахідників.

Література[ред. | ред. код]

  • «Гнесін Георгій Гдалевич», Інститут проблем матеріалознавства.

Джерела[ред. | ред. код]