Горюнов Сергій Кіндратович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Кіндратович Горюнов
рос. Сергей Кондратьевич Горюнов
Horiynov Serhiy Kindratovych.gif
Народження 25 вересня (7 жовтня) 1899(1899-10-07)
Ушаковка
Смерть 2 жовтня 1967(1967-10-02) (67 років)
Київ
Поховання Берковецьке кладовище
Вид збройних сил військово-повітряні сили
Освіта Військова академія Генерального штабу (Росія) і Військово-повітряна інженерна академія імені Жуковського[d]
Роки служби 19181956
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Звання CCCP air-force Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник авіації
Командування 5-а повітряна армія
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Битва на озері Хасан
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня
Орден Суворова II ступеня Орден Кутузова I ступеня

Сергій Кіндратович Горюнов (рос. Сергей Кондратьевич Горюнов; 25 вересня (7 жовтня) 1899(18991007), Ушаковка — 2 жовтня 1967, Київ) — радянський воєначальник, генерал-полковник авіації (з 1944 року), Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 25 вересня (7 жовтня) 1899 року в селі Ушаковці (нині Атяшевського району Республіки Мордовії). Росіянин. У 1918 році закінчив учительську семінарію в Казані.

В Червоній армії з травня 1918 року. У 1919 році закінчив Казанське піхотні курси. Учасник Громадянської війни в Росії:

У 1924 році закінчив Борисоглібську військову авіаційну школу льотчиків, до 1930 року був в ній льотчиком-інструктором. У 1927 році закінчив Серпуховскую вищу школу повітряного бою, стрільби і бомбометання, в 1932 році — Військово-повітряну академію імені М. Є. Жуковського. Служив командиром авіаескадрильї в авіації Балтійського флоту. C 1937 року — командир авіаційної бригади.

Учасник боїв біля озера Хасана в серпні 1938 року на посаді командира 5-ї авіаційної бригади. У 1939 році закінчив Курси удосконалення командного складу при Військовій академії Генштабу.

Учасник радянсько-фінської війни: в листопаді 1939 — березні 1940 років — командувач ВПС 7-ї армії.

З березня 1940 року — командувач ВПС Калінінського військового округу, з липня 1940 року — начальник Управління кадрів ВПС Червоної Армії. З 1941 року — командувач ВПС Харківського військового округу.

Учасник німецько-радянської війни:

С. К. Горюнов. 1944 р.

Частини під його командуванням билися на Південному, Північно-Кавказькому, Закавказькому, Степовому і 2-му Українському фронтах. 5-та повітряна армія підтримувала кораблі Чорноморського флоту, брала участь в повітряній битві на Кубані, в Бєлгородсько-Харківської наступальної операції, битві за Дніпро, Кіровоградській, Корсунь-Шевченківській та Яссько-Кишинівській операціях, у визволенні Румунії, Угорщини, Чехословаччини та Австрії.

За вміле командування військовими з'єднаннями, особисті мужність і героїзм, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, Горюнову Сергію Кіндратовичу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1945 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7292).

Після війни продовжував командувати 5-ю повітряною армією. У 19461949 роках командував 17-ю повітряною армією (Київський військовий округ), в 19491950 роках — 57-ю повітряною армією (Прикарпатський військовий округ). У 1951 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу. У 19511956 роках командував 69-ю повітряною армією (Київський військовий округ). З жовтня 1956 року — у відставці.

Могила Сергія Горюнова

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 2-го і 4-го скликань. Жив у Києві. Помер 2 жовтня 1967 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківцях» (ділянка № 12).

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна (лютий 1945, квітень 1945), п'ятьма орденами Червоного Прапора (1938, 1940, 1943, 1944, 1948), орденами Суворова 1-го (1944) і 2-го (1943) ступеня, Кутузова 1-го ступеня (1944), медалями, іноземними нагородами.

Література[ред.ред. код]