Товстолуг
| село Товстолуг | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Тернопільський район |
| Громада | Великогаївська сільська громада |
| Код КОАТУУ | 6125287801 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1482 |
| Населення | 719 |
| Територія | 2.250 км² |
| Густота населення | 319.56 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47742 |
| Телефонний код | +380 352 |
| Катойконіми | товстолузці |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°28′41″ пн. ш. 25°43′35″ сх. д. / 49.47806° пн. ш. 25.72639° сх. д.Координати: 49°28′41″ пн. ш. 25°43′35″ сх. д. / 49.47806° пн. ш. 25.72639° сх. д. |
| Водойми | Гнізна |
| Найближча залізнична станція | Дичків |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Товстолуг |
| Карта | |
  Товстолуг | |
 Товстолуг | |
|
| |
Товстолу́г — село в Україні, в Тернопільському районі Тернопільської області.
Було центром сільради, якій підпорядковувалося с. Застінка. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської громади.
Населення — 715 осіб (2014).
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на річці Гнізна, лівій притоці річки Серету басейну Дністра, на сході району за 12 км на південний захід від міста Тернопіль та 6 км на південь від найближчої залізничної зупинки Дичків.
Площа села становить 3,1 квадратних кілометрів. Кількість дворів становить 350.
У селі є вулиці: Богдана Хмельницького, Глиняна, Застіноцька, Лесі Українки, Набережна, Невідома, Центральна, Центральна та Шевченка[1].
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Товстолуга виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.
Перша писемна згадка походить з 1482 р. згідно з актами гродськими і земськими як власність Якуба Ворони. Назва походить, найімовірніше, від місця розташування – серед розлогих, “товстих”, багатих сінокосами лук.
У 1760 році відбулося селянське повстання.
У 1832 році в Товстолузі була дерев’яна церква, працювало дві каменоломні. Село славилося роботами місцевих каменярів, які виготовляли фіґури і надгробки.
Окрім рільництва, частина населення займалася видобутком та обробкою каменю з місцевих каменоломень; працювали династії майстрів-каменотесів, які виготовляли «фіґури», пам'ятники, здебільшого надгробні.
1890 року в селі працювали каменеломні та корчма. У 1913 році споруджено костел (згорів за радянської влади).
1915 року велика земельна власність належала Мохнацькому.
Перед Першою світова війною діяли дві читальні «Просвіти» та одна москвофільська.
В УСС і УГА воювали Григорій Гуцал, Ярослав Дупак, Василь Жминда, Василь, Іван і Петро Назарки, сотник УГА Осип (Йосип) Павлишин (1892–1942), Михайло Терний, Іван Томків, Василь, Іван і Степан Шайнюки,
За сприяння педагогів-просвітян Товстолугу О.-Л. i T. Павлишиних у 1920-1930-ті організовано протиалкогольне товариство «Відродження», відновлено діяльність «Просвіти», утворені товариства «Січ», «Союз українок», «Рідна школа», кооператива, «Маслосоюз», хор, драмгурток.
У 1930-ті роки завершено будівництво триповерхового Народного дому — одного з найкращих на Тернопільщині.
Населення[ред. | ред. код]
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1832 | 286 | — |
| 1890 | 965 | +237.4% |
| 1989 | 1189 | +23.2% |
| 2001 | 722 | −39.3% |
| 2007 | 770 | +6.6% |
| 2014 | 715 | −7.1% |
У 2014 році в селі мешкало 715 осіб. 1890 року в селі мешкало 965 жителів, із них – 643 українців, 294 поляки та 28 євреїв. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1189 осіб, з яких 543 чоловіки та 646 жінок[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 722 особи[3].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,86 % |
| російська | 0,14 % |
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
У селі працює ЗОШ 1-3 ступенів. Заснована 1968 року. У школі є комп'ютерний клас, фізіотерапевтичний кабінет та гурток «Каменотес».
Відомо, що 1851 року заснована однокласна школа.
Також у селі працює бібліотека.
Культура[ред. | ред. код]
У селі є клуб.
Охорона здоров'я[ред. | ред. код]
У селі працює фельдшерсько-акушерський пункт.
Економіка[ред. | ред. код]
У селі є відділення зв'язку, ПМП «Агрон», фермерське господарства та торговельні заклади.
Вівці на фермі ПМП «Агрон»
Квітуче поле
Спорт[ред. | ред. код]
Є футбольний клуб «Агрон», який свого часу брав участь у першості області.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Історії та природи[ред. | ред. код]
У полі на схід від села серед поля є пам'ятка історії та культури України — Козацька могила XVI століття. На кургані зростає ботанічна пам'ятка природи — Товстолузький дуб.
Козацька могила і Товстолузький дуб
Архітектури[ред. | ред. код]
Є церква святого Георгія Побідоносця (1900 р., кам'яна) збудована на місці колишньої дерев'яної.
Не дарма церква мурована — місцеве населення здавна професійно займалося видобутком та обробкою каменю з навколишніх каменоломень. Про майстерність місцевих династій каменотесів свідчать численні скульптури на старому цвинтарі, а також древня, як на око, кінця XVIII ст. «фігура» святого Яна Непомука край дороги. Стилістично — динамічна, бароково-вигнута, з майстерно виконаними складками тканини одягу. Фігуру приписують або самому Іванові Георгію Пінзелю, або комусь з його учнів.
Церква святого Георгія Побідоносця
Інші[ред. | ред. код]
Є хрест на честь скасування панщини.
У 1967 р. встановлено монумент жителям села, що загинули в Другій світовій війні (високий бетонно-кам'яний пам'ятник авторства тернопільського скульптора В. Панчишина). В 1992 р. з'явився пам'ятник Тарасові Шевченку (скульптор Т. Шулик).
Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991 р.).
Фігура святого Яна Непомука
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Іриней-Іван Назарко (1905–1976)[5] — релігійний діяч, вчений-теолог, доктор філософії, професор;
- Олександра Гаврилюк (1936–1998)[6] — ланкова місцевого колгоспу, Герой соціалістичної праці (1965)
- Зенон Гнопко — диригент, діяч культури
- Петро Литвин (1961)[7],[8],[9] — фотожурналіст, підприємець, меценат,
- Осип-Лев Павлишин — вчитель, вояк УГА, громадсько-політичний діяч, також проживав тут.
Пов'язані зі селом[ред. | ред. код]
- Мар'ян Вархолік — майстер-сірникар, лауреат «Національного реєстру рекордів України» в номінації «Найбільша барельєфна картина із сірників» за сірникове відтворення Архікатедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, автор ще більше 40 інших робіт із сірників.[10]
- Михайло Миколенко — педагог, громадсько-політичний діяч, голова Тернопільської обласної ради (2006–2009) — директором середньої школи, проживає, працював.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Процитовано 30 липня 2020.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Б. Мельничук. Назарко Іриней-Іван Іванович. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 594. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Н. Халупа. Гаврилюк Олександра Євгенівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 318. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Потій І. Литвин Петро Мирославович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 367. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Литвин Петро Мирославович // Відкрита Україна
- ↑ Олег Караванський. Литвин Петро Мирославович. // Моя Красівка. Мала історія отчого краю // Тернопіль: Джура, 2012. — С. 346-347.
- ↑ Шот, М. Духовне прикладне / Микола Шот // Урядовий кур'єр. — 2015. — № 69 (16 квіт.). — С. 16 — (Фотофакт).
Література[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Сільський календар про жнива в Товстолузі на сайті YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 13 серпня. |
|
|
У Товстолузі з нагоди Дня Незалежності влаштували масове свято на сайті YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2017. — 24 серпня. |
- Іван Назарко. Товстолуг // «Шляхами Золотого Поділля Тернопільщина і Скалатщина», том ІІІ, Філадельфія, USA, 1983, — С. 455.[1]
- І. Дем'янова, В. Уніят.. Товстолуг // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 456. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Toustoług // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 438. (пол.) — S. 438. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| |||||||||||
- ↑ Шляхами Золотого Поділля / ТОМ III (1983). Архів оригіналу за 22 лютий 2014. Процитовано 28 квітень 2013.