Застав'є (Тернопільський район)
![]() | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
село Застав'є (Застав'я) | |
---|---|
![]() | |
Країна | ![]() |
Область | Тернопільська область |
Район | Тернопільський район |
Громада | Великогаївська сільська громада |
Основні дані | |
Населення | 447 |
Територія | 1.210 км² |
Густота населення | 369.42 осіб/км² |
Поштовий індекс | 47743 |
Телефонний код | +380 352 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°26′47″ пн. ш. 25°42′15″ сх. д. / 49.44639° пн. ш. 25.70417° сх. д.Координати: 49°26′47″ пн. ш. 25°42′15″ сх. д. / 49.44639° пн. ш. 25.70417° сх. д. |
Водойми | р. Гнізна |
Найближча залізнична станція | Прошова |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Баворів, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47743 |
Карта | |
Мапа | |
![]() | |
|
Заста́в'є (інша назва — Застав'я) — село Великогаївської сільської громади Тернопільського району Тернопільської області. До 2015 року підпорядковане Баворівській сільській раді. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської громади. Розташоване на річці Гнізна, в центрі району.
Населення — 447 осіб (2001).
Історія[ред. | ред. код]
Діяла «Просвіта» та інші українські товариства.
Несе свої води тихоплинна річка, на берегах якої було багато гнізд, що й дало назву річки - Гнізна.
На правому березі цієї річки, 18 кілометрів на південний схід від Тернополя, 4 кілометри від залізничної станції — Прошова, розташоване мальовниче село Застав'я.
Першої писемної згадки цього села немає, але можна стверджувати, що виникло воно після 1439 року, тому що восени минулого року Баворів відзначив своє 470-ліття від першої писемної згадки. А судячи з назви села і переказів, випливає, що Застав'я виникло пізніше.
Біля Баворова був Став, а потім за цим Ставом люди почали будуватись. Це поселення називали За Ставом — Застав'я. Звідси пішла назва села.
В архівних даних є мало відомостей по цьому населеному пункті. Ось деякі з них:
- у 1880 році в Застав'ї проживало 786 чоловік, з них:
- 446 — греко-католиків ;
- 304 — римокатоликів ;
- 36 — євреїв.
Село належало до парохії в Баворові. Школа до Першої Світової війни була українська, а за Польщі — польська. До Другої Світової війни діяла читальна «Просвіти».
До війни (тобто у 20-30 р.р.) Застав'я входило до Ґліни, яка знаходилася в корпусі № 2 Баворівської ЗОШ.
В липні 1941 року німецькі війська ввійшли в Застав'я і встановили окупаційний режим.
В березні 1944 року вигнали німецькі війська з Застав'я. Прізвища жителів села, що загинули в цій війні, викарбувані на стелі біля пам'ятника в Баворові.
В 1948 році в Застав'ї створено колгосп «Нове життя». Головою було обрано Гулю Василя.
Архітектурні пам'ятки відсутні.
Багато жителів мають прізвища: Дерлиця і Бечинський.
І маємо видатних вихідців села з такими прізвищами. Учні на уроках української літератури вивчають оповідання «Пташенята».
Автор цього твору Дерлиця Микола Михайлович народився 23 квітня 1866 року, був письменником, священиком, етнографом. Навчався в Тернопільській гімназії, Львівській духовній семінарії. Збирав колискові і народні пісні. Автор повістей. Був священиком в декількох селах на Львівщині і Івано-Франківщині.
Ще династію священиків продовжили Бучинські — отці Йосип і Методій.
Отець Бучинський Методій Павлович народився 15 лютого 1952 року в селі Застав'я. В 1969 році закінчив Баворівську середню школу. В 1970—1972 р.р. служив в армії, навчався і працював в автошколі. Потім перейшов працювати шофером Тернопільської птахофабрики в селі Великі Гаї. В 1976 році одружився з Марією Панчишин з села Застінки. В сім'ї двоє дітей: син Ігор і дочка Оля, проживали в селі Великі Гаї. В 1990 році поступив у Львівську духовну семінарію Святого Духа Києво-Галицької митрополії УГКЦ, яку закінчив у 1993 році і був висвячений владикою Михаїлом Сабригою на священика в Кафедральному Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці міста Тернополя.
У 1993 році отримав першу парохію в селах: Різдвяне, Слобідка, Тютоків, Зубів і Застіноче Теребовлянського району. Потім був переведений в 1997 році в села Старий Нижбірок і Новий Нижбірок Густинського району. У 2000 році був переведений на гіарохію в село Дичків Тернопільського району. У 2008 році 20 вересня отець Методій помер. Похований на цвинтарі в селі Великі Гаї.
Не обминули репресії наших односельчан.
Бучинський Йосип, 1891 року народження, уродженець села Застав'я, навчався в Тернопільській гімназії, закінчив греко- католицьку семінарію у Львові. У 1917 році рукоположений і призначений парохом села Гринів, потім 9 років — парох церкви села Вишнівчик. У 1930 році переїхав у Петрики, там працював до 1938 року, тоді ж перевели в Мишковичі.
7 липня 1940 року отець Йосип взяв участь у Святій Літургії церковного празника села Баворів, де виголосив проповідь із критикою більшовицького режиму, політики більшовизму щодо УГКЦ. За це 9 липня його дочку Марію, що працювала вчителькою в селі Хатки, сина Степана, сина Богдана і сина Юрія було заарештовано і відправлено у Львівські «Бригідки».
З початком війни 26 червня 1941 року вони були розстріляні у Львівській тюрмі. Реабілітовані в 1991 році.
Раніше в межах села був кам'яний кар'єр.
У радянський час землі входили до колгоспу «Маяк», а потім «Комунар». Працювала тваринницька ферма.
Тепер є селянська спілка «Нове життя», яку очолює односельчанин, випускник Київської сільськогосподарської академії — Бачинський Анатолій Євгенович.
Сьогодні будується нове приміщення клубу і бібліотеки.
До 1982 року в селі була початкова школа.
Тепер значно зменшилась кількість жителів села, початкову школу закрили. Учні і дошкільнята їздять рейсовим автобусом до Баворова, до дитячого садочку і школи. Доросле населення їздить до Тернополя на роботу. Багато односельчан вимушені, через відсутність робочих місць, їхати працювати за кордон.
Окрасою і гордістю села є церкви.
У 1942 році було освячено місце під будівництво церкви. Потім про це ніхто навіть не смів згадувати і тільки після тоталітарного режиму, коли вже було проголошено Незалежність України, в 1995 році розпочато будівництво УГКЦ.
14 квітня 1996 року на фундаменті вперше жителі села Застав'я святили пасхи в рідному селі.
Посвячення церкви Пресвятої Богородиці владикою Михаїлом Сабригою відбулося 30 вересня 2001 року.
В селі височіє купол ще однієї церкви.
8 листопада 2003 року в присутності Тернопільсько-Кременецького владики УАПЦ Іова було освячено престіл церкви святого Дмитрія.
В Застав'ї є два приватні магазини.
Село дуже гарне в будь-яку пору року, оточене лісом. Мальовнича природа. Село знаходиться на горі, над річкою Гнізною.
На майбутнє, з розвитком держави, громадяни з українського села, що на Тернопіллі, сподіваються на краще життя і розквіт рідного села.
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 447 осіб[1]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[2].
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Різдва Пречистої Діви Марії (2002, УГКЦ),
- церква святого великомученика Димитрія Солунського (2014, ПЦУ).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діє бібліотека.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- священник, письменник, етнограф Микола Дерлиця,
- священник, жертва радянських репресій, слуга Божий Йосиф Бучинський.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література[ред. | ред. код]
- В. Уніят. Застав'є // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 626.
Посилання[ред. | ред. код]
![]() | |
---|---|
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|
|