Лошнів
| село Лошнів | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Тернопільська область | ||
| Район | Тернопільський район | ||
| Громада | Теребовлянська міська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA61040470140023826 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | до 1564 | ||
| Населення | 1 307 | ||
| Площа | 6,559 км² | ||
| Густота населення | 216,34 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 48133[1] | ||
| Телефонний код | +380 3551 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°21′43″ пн. ш. 25°43′04″ сх. д. / 49.36194° пн. ш. 25.71778° сх. д.Координати: 49°21′43″ пн. ш. 25°43′04″ сх. д. / 49.36194° пн. ш. 25.71778° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
270[2] м | ||
| Водойми | р. Гнізна | ||
| Відстань до районного центру |
10 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Князя Василька, буд. 104а | ||
| Карта | |||
  Лошнів | |||
 Лошнів | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Ло́шнів — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільському районі Тернопільської області. Населення — 1307 осіб (2015). До 2015 орган місцевого самоврядування — Лошнівська сільська рада
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на березі річки Гнізна, у місці впадання в неї річки Боричівка. Знаходиться на відстані 7 км від залізниці Тернопіль-Теребовля.
Історія[ред. | ред. код]
Археологічні дослідження свідчать про те, що територія села була заселена ще в VI—X ст. до н. е. Тут також знайдено рештки давнього городища, різні знаряддя праці: кам'яні сокири, ручні рубила, бронзові та залізні наконечники для списів тощо. Це вказує, що поселення належить до часів палеоліту.
Згадується 6 грудня 1445 року в книгах галицького суду.[3]
У 1888 році в селі було збудовано церкву. У 1999 її розписував український художник Бурд Ярослав Антонович.
За часів польської окупації село заселили поляки. Етнічний склад Лошніва за переписом 1935 року: 3200 — поляки, 523 — українці, 31 — євреї. У 1945 році в Лошневі поселили жінок та дітей, які вціліли під час бійні у Павлокомі.[4]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.[5]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[6]
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Різдва Пресвятої Богородиці (1880-ті; мурована; УГКЦ)
- костел святого Яна з Кентів (1873).
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці, ПЦУ
Сучасний храм Різдва Пресвятої Богородиці — перебудований Будинок культури.
Найбільші жертводавці: Володимир Федчишин, Іван Пришляк, Микола Грибик, Михайло Кобель, Степан Осарчук, Іван Мельничук, Володимир Олійник, Діонозій Петрович, Володимир. Сирляк, Віктор Тимощук, Зиновій Весельський, Євген Скіп, Марія Мідяник, Любов Мішук, Катерина Барицька, Павліна Іваніцка, Марія Щипанська, Євгенія Капуста, Надія Анто-нюк та багато інших.
Парохи: о. Валерій Пашко (1991), о. Петро Душний, о. Степан Татарин, о. Михайло Ковта (з серпня 2008).[7]
Пам'ятки природи[ред. | ред. код]
- Ботанічні пам'ятки природи місцевого значення «Група екзотів» та «Лошнівська бучина».
- Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення «Кам'яна Криниця».
- Комплексна пам'ятка природи місцевого значення «Дівоча Гора» (на північний схід від села).
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Пам'ятник Тарасові Шевченку[ред. | ред. код]
Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Розташований біля церкви напроти будинку культури.
Встановлений 1914 р. Робота самодіяльних майстрів.
Матеріал — Камінь.
Хрест – 0,9 м, постамент – 2,7 м.[8][9]
Мікротопоніми[ред. | ред. код]
Назви піль: Бабільонія, Дівоча гора, Кривда, Новий Світ, Свиня[10]
Поширені прізвища[ред. | ред. код]
Альбрехт, Бабчишин, Бомбас, Відзя, Ганчар, Джус, Кашицький, Кордзак, Лящинський, Матла, Миськів, Мушинський, Пасіка, Претентор, Свірський, Сухецький, Шингера, Шупер, Панас, Щепанський[10]
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Панцьо Стефанія Єлисеївна (* 1946) — українська діалектологиня.
- Чура Сергій Васильович (1986—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[11].
Відео[ред. | ред. код]
- Краєвиди села [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1880-ті; УГКЦ) -
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, ПЦУ -
Костел святого Яна з Кентів -
Капличка -
Будинок культури
_%D1%81._%D0%9B%D0%BE%D1%88%D0%BD%D1%96%D0%B2.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. ВПЗ Лошнів Тернопільської дирекції. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 9 травня 2019.
- ↑ Прогноз погоди в с. Лошнів. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12. — S. 144, № 1616 [Архівовано 26 грудня 2015 у Wayback Machine.] (лат.)
- ↑ Барбарек Є. Болем наповнене моє серце /Паньків М., Місило Є. Павлокома 3. ІІІ. 1945. Даровано життя, щоб правду розказати. Лодзь,2006, -С.149, 183
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ с. Лошнів. Храм Різдва Пресвятої Богородиці // Храми Української Православної Церкви Київського патріархату. Тернопільщина / Автор концепції Куневич Б.; головний редактор Буяк Я.; фото: Снітовський О., Крочак І., Кислинський Е., Бурдяк В. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2012. — С. 329. : іл. — ISBN 978-966-2061-24-6.
- ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 98. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- ↑ Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.
- ↑ а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.
- ↑ Чура Сергій Васильович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 14 квітня 2024.
| ||||||||
| |||||||||||