Гусяк Дарія Юріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дарія Гусяк
Дарія Гусяк.jpg
Прізвисько Дарка і Нуся
Народилася 4 лютого 1924(1924-02-04) (98 років)
Трускавець, Дрогобицький повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка
Країна Flag of Poland (1927–1980).svg Польська Республіка
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Місце проживання Львів
Діяльність підпільниця, дисидент
Партія ОУН
Нагороди
орден княгині Ольги III ступеня ювілейна медаль «25 років незалежності України»

Да́рія Ю́ріївна Гуся́к (псевдо «Дарка», «Нуся», нар. 4 лютого 1924(19240204) року, м. Трускавець) — зв'язкова Головнокомандувача Української повстанської армії, генерала-хорунжого Романа Шухевича, активістка Організації українських націоналістів, кавалер ордена княгині Ольги III ступеня.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 4 лютого 1924 року в місті Трускавець на Львівщині, у національно свідомій сім'ї Юрія та Марії Гусяків. Близькими родичами мами були знамениті діячі ОУН Дмитро Данилишин та Василь Білас.

Закінчила українську народну школу в Трускавці. Від 1939 року мала тісні контакти з членами підпільної ОУН та виконувала доручення організації. Батько її, Юрій Гусяк у 1940 році був заарештований органами НКВД, подальша його доля невідома. У 1943 році закінчила торговельну гімназію в Дрогобичі. Через загрозу арешту з боку НКВД Дарія разом з матір'ю перейшла на нелегальне становище.

У 1946 році, разом з підпільницями Ольгою Ільків та Мартою Пашківською, поїхала до Стрия, де познайомилася з Катериною Зарицькою, від якої одержує завдання та інструкції для організації хати-криївки. Діставши документи переселенців з Польщі, Дарія Гусяк з мамою і Мартою Пашковською організовує таку хату в селі Грімне Городоцького району. В тій хаті перебував три тижні узимку 1947 року головний командир УПА Роман Шухевич. З цього часу стала зв'язковою генерала Романа Шухевича. На Великдень 1948 року в лісі, при великій кількості повстанців була прийнята у члени ОУН, присягу приймав Роман Шухевич.

1950 року заарештована і з 2 березня утримувалась радянськими спецслужбами в тюрмі «на Лонцького», у Львові. Після року перебування в тюрмі перевезена до Києва для продовження слідства. Рішенням комісії Особливої наради при МДБ СРСР засуджена за ст. 54.1а КК УРСР («зрада Батьківщини») на 25 років тюремного ув'язнення, яке відбувала в тюрмах Верхньоуральська та Володимира. Згодом відправлена в с. Барашево (Мордовія).

У березні 1975 року звільнена, дозволу на повернення на батьківщину не отримала. Поселилась у Волочиську на Хмельниччині, у подруги по боротьбі Катерини Зарицької. З 1995 року мешкає у Львові. Займає активну громадянську позицію, виступає у пресі. Стала членом Проводу Конгресу Українських Націоналістів. За порадою Слави Стецько, створила громадську жіночу організацію — Всеукраїнську Лігу Українських Жінок та стала її головою, об'їздила всю Україну, створила осередки ВЛУЖ у 22 областях. Як голова ВЛУЖ була співзасновником Національної Ради жінок України, представляла цю організацію на міжнародних з'їздах і конференціях.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]