Вітовська-Ванца Ірма Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірма Вітовська
Ірма Вітовська з мотанкою (cropped).jpg
Ім'я при народженні Ірина Григорівна Вітовська
Народилася 30 грудня 1974(1974-12-30) (47 років)
Івано-Франківськ, Українська РСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність акторка театру, телеакторка, кіноакторка, акторка, телеведуча
Alma mater Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (1998)
Заклад Київський національний академічний Молодий театр
Роки діяльності з 1998 — тепер. час
Чоловік Віталій Ванца
Діти Орест (2011)
IMDb ID 2257436
Нагороди та премії

CMNS: Ірма Вітовська у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

І́рма Григо́рівна Віто́вська-Ва́нца (справжнє ім'я Ірина Григорівна; нар. 30 грудня 1974(19741230), Івано-Франківськ) — українська акторка театру та кіно, продюсерка, громадська діячка; працює в Молодому театрі1998). Заслужена артистка України (2016)[1].

Ірма Вітовська — дворазова лавреатка національних кінопремій «Золота дзиґа» (2019, 2020) і «Кіноколо» (2018, 2019), які вона отримала за роль баби Прісі у фільмі «Брама» (2017) та за роль Галини Ротт у стрічці «Мої думки тихі» (2019). Володарка премії «Телетріумф» (2012). Лавреатка театральної премії «Київська пектораль» (2016). Володарка «Золотого Дюку» на Одеському міжнародному кінофестивалі за найкращу акторську роботу у фільмі «Мої думки тихі» (2019). Також акторка отримала премію «Київ» їм. І. Миколайчука за вагомий внесок у розвиток українського кіномистецтва (2020). Лауреат премії "Woman in Art"у категорії "театр та кіно" від ООН та Українського інститутуту МЗС

Є активною громадською діячкою, відстоює реформи у сфері культури.

Учасниця міжнародних театральних і кінофестивалів, декілька років поспіль входить у список відомих митців і громадських діячів за версіями видань «НВ» і «Фокус».

Життєпис[ред. | ред. код]

Ірма Вітовська народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. Коріння батька походить із села Медуха Галицького району Івано-Франківської області. Прадід по материнській лінії – росіянин, а його дружина – латишка[2].

Мріяла стати археологинею, кілька років поспіль намагалася вступити до Прикарпатського інституту ім. Стефаника. Відвідувала театральний гурток при Палаці піонерів в Івано-Франківську[3].

1998 року закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю «Актриса драматичного театру», курс народного артиста України Богдана Козака.

З 1999 по 2016 рік була у шлюбі з Володимиром Кокотуновим, актором Молодого театру. 29 березня 2011 року народила сина Ореста.

8 квітня 2016 року вийшла заміж за Віталія Ванцу з Борислава Львівської області[4].

«Вважаю, що я щаслива. Здорова, руки-ноги на місці — що ще треба? Щоб бути щасливим, треба жити у гармонії з собою. Навіть коли настає депресія, треба їй віддаватися» — на запитання «Що для вас щастя?»[5].

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 1998 року працює у Молодому театрі, де грає і по сьогодні[6].

У 2015 році була тренеркою в шоу «Маленькі гіганти» на «1+1»[7]. На каналі ICTV вела проєкти «Народна зірка», «Шлюбні ігри». Ірма Вітовська брала участь у вокальному шоу «Народна зірка» на каналі «Україна».

За виконання ролі баби Прісі у виставі «Сталкери» (реж. Стас Жирков) Вітовська стала володаркою театральної премії «Київська пектораль» у 2016 році.

Акторка також стала лавреаткою національної премії «Благодійна Україна» за проєкт «Оскар і рожева пані» (реж. Р.  Держипільський), де виконала головну роль, а також ініціаторка та креативна продюсерка проєкту, що покликаний на допомогу розвитку системи дитячої паліативної допомоги в Україні. Проєкт отримав благословення Ради Церков України та став володарем Гран-прі «Київська Пектораль» (2016). Проєкт є першим лавреатом премії «Дзеркало сцени» від газети «Дзеркало тижня» (2016).

Ірма Вітовська створила образ Гертруди в проєкті Ростислава Держипільського «HAMLET»[8], що став лавреатом національної театральної премії «Гра» 2018 р.

Резонансною подією стало втілення на арені Національного цирку в співпраці з «Диким театром» та продюсерської групи, у яку входить Ірма Вітовська, проєкту «Афродизіак» (реж. Максим Голенко), який за 7 вистав (1 сезон) подивилось понад 14 000 глядачів, що стало рекордом в театральній галузі.

У фільмі «Брама» Ірма Вітовська знову виконала роль баби Прісі - 86-літньої мешканки зони відчуження, за що яку отримала премії «Кіноколо» (2018) і «Золота дзиґа» (2019). Це перший випадок в Україні, коли один і той самий актор утілює той самий образ у різних трактуваннях матеріалу двох різних режисерів та в різних напрямках, як-то кіно й театр, а також отримує найвищі нагороди за свої роботи.

За роль матері головного героя Галини Ротт у фільмі «Мої думки тихі» (реж. Антоніо Лукіч), який вийшов у 2020 році, акторка отримала визнання глядачів і критиків, а також першу в кар'єрі премію «Золотий Дюк» Одеського міжнародного кінофестивалю в категорії «Найкраща акторська робота», другу нагороду «Кіноколо» та другу «Золоту дзиґу». Стрічка також отримала «Кришталевий глобус» на 54-му міжнародному кінофестивалі класу А в Карлових Варах, перемігши в категорії «Приз глядацьких симпатій», і нагороджена «FIPRESCI» на ОМКФ.

У 2020 році відбулася прем'єра фільму «Казка старого мельника», де Вітовська зіграла Параску Забрьоху. За цю роль Ірма була номінована на «Золоту дзиґу» в категорії «Найкраща акторка другого плану». Вона написала звернення до кіноакадеміків, у якому натякала на те, що цього року нагороду заслуговують інші номінантки[9].

Політичні погляди та громадянська позиція[ред. | ред. код]

У 2004 році Ірма Вітовська підтримувала Помаранчеву Революцію та голосувала за Віктора Ющенка.

У 2012 році була учасницею та активісткою «Мовного Майдану».

У 20132014 роках — активістка «Революції Гідності»[10].

Після російської збройної агресії проти України Ірма Вітовська відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками[11]:

Війна — це не дружба між народами. Не ми взяли Ростов чи Воронеж… У митців має бути свідома громадянська позиція.
Афіші російських артистів на місці розстрілу наших хлопців мене принижують.[12]

Ірма Вітовська — активна учасниця проукраїнських акцій протесту.

У червні 2018 записала відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[13].

У 2019 році публічно підтримала Петра Порошенка[14] у другому турі Президентських виборів.

Благочинність[ред. | ред. код]

Ірма Вітовська є учасницею соціально-громадських програм «Діти вулиці» з 2007 та «StopБіль» з 2011 року[3].

2014 року Вітовська почала робити ляльки-мотанки, продавати їх, а виручені гроші передає на допомогу армії. Найдорожча коштувала 2,5 тисячі гривень[15]. За ці кошти була придбана тепла спідня білизна для берегової охорони і пластикові картки з молитвами для п'ятого батальйону.

З Іреною Карпою Ірма Вітовська зібрали на творчому вечорі гроші для взуття батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Як член руху «StopБіль», ініціювала та виконала головну роль в артпроєкті «Оскар і рожева пані», створеному для збору коштів на потреби невиліковно хворих дітей. Прем'єра вистави відбулася 7 жовтня в Івано-Франківську та 11 жовтня у Києві, отримала кілька театральних нагород та зібрала понад 700 тис. грн[16] на паліативні дитячі відділення, а також на виїзні бригади, які будуть працювати з такими дітьми[17]. На 2019 р. збір «Оскар і рожева пані» перевищив 1 675 000 грн.

Ірма Вітовська віддала на лікування поранених у АТО більшу частину свого гонорару за зйомки у фільмі «Пограбування по-жіночому»[18].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва Роль
2000
ф
Нескорений Даруся Гусяк «Нуся», зв'язкова УПА
2004
ф
Залізна сотня Стефа
2004
ф
Між першою і другою Риточка
2005
с
Дідусь моєї мрії подруга Олени
2005 — 2006
с
Леся+Рома Леся
2006 — 2007
с
Янгол-охоронець
2006
ф
Жіночі сльози Тетяна Сінєльнікова
2006
ф
Битва сонечок епізод
2007
тф
Кольє для снігової баби Кіра
2007
тф
Мільйон від Діда Мороза Леся
2007
ф
Богдан-Зиновій Хмельницький
2008
тф
Леся+Рома. Не наїжджай на Діда Мороза! Леся
2008
ф
Владика Андрей
2008
ф
Донечка моя Саша
2008
с
Почати спочатку. Марта Валя, секретарка Марти
2008
ф
Тато напрокат Соня, подруга Ірини
2008
с
Гарні хлопці Віра Григорівна Тємнікова
2009
ф
Загадай бажання Софія Аркадіївна, подруга Насті
2009
кф
Мудаки. Арабески
2009
с
Акула Слава Корабльова, подруга Інни
2009
с
Лабіринти брехні Аля, подруга Ольги
2009
с
При загадкових обставинах Анпаконда
2009
с
Територія краси Вероніка Федорівна
2009
тф
Спокута Світлана, подруга Поліни, дієтолог
2012
с
Лист очікування Нонна Гольцова, господиня салону краси
2013
с
Жіночий лікар-2 Рита Кузьменко
2013
с
Криве дзеркало душі Зіна, дружина Риндіна
2013
с
Метелики перукарка
2013
тф
Камінний гість Леся, подруга Елеонори
2013
с
Нюхач Марина, дружина Кононова
2014
ф
Трубач мати Віталіка
2014
с
Пограбування по-жіночому Світлана Старостіна
2015
с
Останній москаль продавчиня крамниці
2015
с
Особистий інтерес Ксюша, продавчиня
2015
с
Офіцерські дружини Роза
2018
ф
Таємний щоденник Симона Петлюри Ольга Петлюра, дружина Симона Петлюри[18]
2018
ф
Брама Баба Пріся
2018
с
Дві матері Ніна Борисова
2019
с
Подорожники Сусанна
2019
ф
Мої думки тихі Галина Ротт
2020
с
Секс, інста і ЗНО психолог
2020
ф
Казка старого мельника Параска Забрьоха
2021
ф
Все буде ОК! мама Лізи
2021
кф
Майже святий Сєня Лариса
2021
ф
Королі репу Нінка
2021
с
Дитячий охоронець Рита
2022
ф
Найкращі Вихідні мама Аліси
2022
ф
Коза Ностра Влада Коза
2022
ф
Між нами Анна
2022
ф
Люксембург, Люксембург
2022
с
Молода Віра
TBA
ф
Смак свободи Ольга Франко
TBA
ф
БожеВільні Ірина Лахновська
TBA
ф
Мої думки тихі 2 Галина Ротт
TBA
ф
Наші котики 2, або Таємниця жіночого монастиря
TBA
ф
Вдова Конашевича Людвіга
TBA
ф
Душа без страху Алла Горська

Співпраця з режисерами[ред. | ред. код]

Режисери, у фільмах яких Ірма Вітовська знімалася три та більше разів:

4 проєкти
Олесь Янчук «Нескорений» (2000), «Залізна сотня» (2004), «Владика Андрей» (2008), «Таємний щоденник Симона Петлюри» (2018)
Антоніо Лукіч «Мої думки тихі» (2019), «Секс, інста і ЗНО» (2020), «Мої думки тихі 2» (2022), «Люксембург, Люксембург» (2022)
Олександр Березань «Леся+Рома» (20052006), «Кольє для снігової баби» (2007), «Мільйон від Діда Мороза» (2007), «Леся+Рома. Не наїжджай на Діда Мороза!» (2008)
Олександр Даруга «Леся+Рома» (20052006), «Кольє для снігової баби» (2007), «Мільйон від Діда Мороза» (2007), «Леся+Рома. Не наїжджай на Діда Мороза!» (2008)
Анатолій Матешко «Битви сонечок» (2006), «Акула» (2009), «Камінний гість» (2013), «Трубач» (2014)
3 проєкти
Ігор Забара «Дідусь моєї мрії» (2005), «Янгол-охоронець» (20062007), «Територія краси» (2009)

Телебачення[ред. | ред. код]

Ведуча на телепроєктах:

  • «Шлюбні ігри» — канал ICTV;
  • «Народна Зірка» — ТРК «Україна»;
  • «Мій малюк зможе» та «Маленькі гіганти» — канал 1+1.

Брала участь у проєкті «Шоумастгоон» на Новому каналі.

Дублювання українською[ред. | ред. код]

Театральні роботи[ред. | ред. код]

Київський національний академічний Молодий театр

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Нагорода Рік Категорія Робота Результат
Національна кінопремії «Золота дзиґа» 2019 Найкраща жіноча роль Брама Нагорода
2020 Мої думки тихі Нагорода
2021 Найкраща жіноча роль другого плану Казка старого мельника Номінація
Національна премія кінокритиків «Кіноколо» 2018 Найкраща акторка Брама Нагорода
2019 Мої думки тихі Нагорода
2021 Між нами Номінація
Київська пектораль 2001 Найкраще виконання жіночої ролі Русалонька Номінація
2016 Сталкери Нагорода
Телетріумф 2012 Акторка телевізійного фільму/серілу Лист очікування Нагорода
Мистецька премія «Київ» 2020 Премія «Київ» їм. Івана Миколайчука за вагомий внесок у розвиток українського кіно Н/Д Нагорода
Національна премія України імені Тараса Шевченка 2022 Кіномистецтво Брама, Мої думки тихі, Казка старого мельника Номінація
Одеський міжнародний кінофестиваль 2019 Золотий Дюк за найкращу акторську роботу в національному конкурсі Мої думки тихі Нагорода
Трускавецький міжнародний кінофестиваль «Корона Карпат» 2019 Приз за найкращу жіночу роль Мої думки тихі Нагорода
Міжнародний кінофестиваль «Буковина» 2021 Найкраща акторка Майже святий Сєня Нагорода
Міжнародний кінофестиваль «Кіно і Ти» 2021 Краща жіноча роль (Ігрове кіно, короткий метр) Майже святий Сєня Нагорода
Театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» 2015 Найкраща жіноча роль Сталкери Нагорода
Національний конкурс «Благодійна Україна» 2016 Н/Д Оскар і рожева пані Нагорода
Особиста зірка на Площі зірок 2019 За видатний унесок в українську кіноіндустрію Н/Д Нагорода
Жінка України 2018 Культура Н/Д Нагорода
Women in Arts 2019 Театр і кіно Н/Д Нагорода
Best Ukrainian Awards 2006 Акторський талант Н/Д Номінація
«Кумир року 2007» від ELLE 2007 Найкраща акторка року Н/Д Нагорода
Людина року 2007 Нова генерація року Н/Д Номінація
Viva! Найкрасивіші 2017 Найкрасивіша жінка України Н/Д Номінація
2018 Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України № 117/2016 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва». «За вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру постановляю: … Присвоїти почесні звання: … „ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ“ … ВІТОВСЬКІЙ Ірині Григорівні — актрисі театрально-видовищного закладу культури „Київський академічний Молодий театр“ …». Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 24 травня 2020. 
  2. Ірма Вітовська: «На акторів я завжди дивилася скептично». Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017. 
  3. а б Акторка Ірма Вітовська: «Я як шафа, з якої вивалилися всі таланти» [Архівовано 14 вересня 2018 у Wayback Machine.] «Урядовий кур'єр»
  4. Ірма Вітовська вийшла заміж. TCH. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. 
  5. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою vys_zam не вказано текст
  6. Залишається акторкою Молодого театру станом на травень 2022 року
  7. Ірма Вітовська зізналася, що маленький син перестав її впізнавати. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. 
  8. Прем'єра неоОПЕРИ-ЖАХУ «HAMLET» відбудеться 4 та 5 лютого в підвалі театру!. Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 7 червня 2022. 
  9. Ірма Вітовська-Ванца: "Театр – це перевтілення, а кіно – це розчинення". Craft | Magazine (ua-UA). Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 15 червня 2021. 
  10. Ірма Вітовська. Життя у ритмі non stop. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. 
  11. Ірма Вітовська, заслужена артистка України, актриса Молодого театру: «Подивіться на наші ефіри — у нас тепер не країна Україна, а якась Малоросія». Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. 
  12. Ірма Вітовська: Афіші російських артистів на місці розстрілу наших хлопців мене принижують. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017. 
  13. Акторка Ірма Вітовська підтримала Олега Сенцова [Архівовано 27 червня 2018 у Wayback Machine.] // ТСН, 04.06.2018
  14. Інтерв’ю з Ірмою Вітовською. tk.media. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 28 серпня 2020. 
  15. «У нас має бути велика „труба“, яка невтомно сурмитиме про будь-яку нашу перемогу» — Ірма Вітовська-Ванца. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019. 
  16. Ірма Вітовська: «Аби діти не страждали». Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. 
  17. Акторка Ірма Вітовська: Історія, що змінює життя. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. 
  18. а б Ірма Вітовська: "Я й не думала «йти в театр». Архів оригіналу за 29 липня 2018. Процитовано 29 липня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]