Гюстав Ле Бон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґюстав Ле Бон
Gustave Le Bon.jpg
Народився 7 травня 1841(1841-05-07)
Ножан-ле-Ротру, Франція Франція
Помер 13 грудня 1931(1931-12-13) (90 років)
Марн-ла-Кокетт, Франція Франція
Поховання Пер-Лашез
Громадянство Франція
Національність француз
Діяльність соціальна психологія
Відомий психологія натовпу
Alma mater Ecole de Médecine de Paris[d]
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ґюстав Ле Бон (фр. Gustave Le Bon; 7 травня 1841, Ножан-ле-Ротру — 13 грудня 1931) — французький психолог, соціолог, антрополог та історик, публіцист, найбільше відомий як засновник соціальної психології і автор одного з перших варіантів доктрини «масового суспільства». Автор кількох робіт, в яких він тлумачив теорії національних рис, расових приналежностей, поведінку стада і психологію натовпу. Також доктор медицини і автор ряду робіт з фізики і хімії.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Гюстав Ле Бон народився 7 травня 1841 року в Ножан-ле-Ротру (провінція Евр-і-Луара, Франція) в напівбургундській-напівбретонській родині. Незважаючи на дворянське походження, родина належала до типового для Франції середнього класу. У восьмирічному віці разом з батьками Ле Бон покинув Ножан-ле-Ротру, куди більше не повертався. Про його дитинство відомостей збереглось дуже мало.

Отримав класичну освіту в ліцеї міста Тур, а в 1860 році вступив до Паризького університету на медичний факультет, який закінчив в 1866 році після проходження практики. Втім, практичною медициною в подальшому майже не займався, та і все навчання в ліцеї і університеті вважав лише завадою для самоосвіти.

Участь у франко-пруській війні[ред.ред. код]

Перші опубліковані роботи Ле Бона всі були на медичні теми і здебільшого отримали у Франції велику популярність. У 1870—1871 роках він добровільно бере участь у франко-пруській війні як фронтовий лікар. Як результат з'являється нова праця про поведінку людини в умовах тотального ураження і роль військового керівництва, яка була гідно оцінена французьким генералітетом і стала навчальним посібником у ряді військових закладів Франції, а також за її межами.

Після завершення війни Ле Бону було присвоєно звання Кавалера Ордена Слави.

Робота над соціальною психологією[ред.ред. код]

З 1871 року Ле Бон займається питаннями соціології. Він першим висуває ідею, що психологія — це наука, необхідна для вивчення соціології і розуміння історії народів. З'являються його праці «Психологічні закони еволюції народів», «Психологія народів», «Психологія натовпу», які отримали широке міжнародне визнання.

Пізніше його книга «Психологія соціалізму» викликала гнів в політичних колах того часу, і ім'я Ле Бона зникає з офіційного друку. Його ідеї систематично бойкотуються. Втім, в червні 1914 року за сприяння Теодора Рузвельта Г. Ле Бон був включений в склад комісії по врегулюванню політичного, військового і економічного положення в Європі. Помер Гюстав Ле Бон 13 грудня 1931 року в передмісті Парижа у віці 90 років.

Основні ідеї[ред.ред. код]

Обкладинка книги «Les civilisations de l'Inde», 1887 року видання.

Гюстав Ле Бон відстоював ідею расового детермінізму в розвитку цивілізації. Як фундамент соціальної еволюції він розглядав не розум, а ірраціонально-вольову, емоційну сферу психічного життя — почуття і вірування. З його точки зору, психологія — основа пізнання історії. Ле Бон є автором одного з перших варіантів доктрини «масового суспільства». Розглядаючи масу (натовп) як ірраціональну руйнівну силу, Ле Бон вважав, що цивілізація всіма своїми досягненнями завдячує діяльності еліти, і виступав проти ідей соціальної рівності і соціалізму. Згідно з його концепцією, поведінка індивіда в натовпі носить безсвідомий ірраціональний характер, йому властиві нетерпимість, догматизм, втрата почуття відповідальності, підвищена емоційність і розумовий примітивізм. В основі всіх соціальних змін лежить зміна ідей, що насаджуються масам небагатьма лідерами шляхом затвердження, повторення і зараження. Революції він вважав проявом масової істерії. Кінець XIX — початок XX століття Ле Бон характеризував як наступання «ери мас» и передбачав в зв'язку з цим неодмінний упадок цивілізації.

Він також розгортав суперечку про природу матерії та енергії. Його книга «Еволюція матерії» була дуже популярною у Франції (існувало 12 видань). І хоча деякі з його ідей — наприклад, що вся матерія була природно нестабільною і постійно повільно перетворювалась у ефір — були використані деякими фізиками того часу, його специфічним формулюванням не надавали особливої уваги. В 1896 році Гюстав винайшов новий тип радіації, який він назвав «чорне світло», та пізніше існування «чорного світла» було спростоване.

Основні праці[ред.ред. код]

  • «Психологія народів і мас» (1895)– вважається першою роботою, яка поклала початок такій науці, як соціальна психологія. «Психологія народів» присвячена питанням утворення, розвитку і згасання людських рас і ролі, яку грають в цих процесах керуючі народом ідеї і люди. У «Психології мас» автор досліджує натовп як явище, дає первинну класифікацію різних її видів, описує закономірності її властивостей і поведінки, досліджує причинно-наслідкові зв'язки, аналізує методи впливу на натовп.
  • «Цивілізація арабів»(1899) — в цій роботі він зробив акцент на величезний вплив мусульманської цивілізації, який, на його думку, сприяв окультуренню варварських народів, що зруйнували Римську імперію і відкрив для Європи світ наукового і філософського знання, світ літератури, з якими та не була знайома.
  • «Психологія соціалізму» (1908)– Ле Бон виказує своє негативне ставлення до соціалістичних ідей, вважаючи їх псевдонауковими. Передбачає неминуче встановлення соціалізму в якійсь із західноєвропейських країн, який стане колективною трагедією: породить епоху руйнувань, анархії і терору, яка згодом зміниться епохою суворого деспотизму і залізного режиму. Ця праця на диво точно відтворює справжні події, які мали місце після захоплення політичної влади більшовиками в Росії.
  • «Еволюція матерії» (1912)

Вплив на подальший розвиток науки[ред.ред. код]

Ідеї Ле Бона мали значний вплив на розвиток соціальної психології, а також доктрин «масового суспільства», поширених в західній психології. Його робота над психологією натовпу стала важливою впродовж першої половини 20 століття, коли її використали дослідники сфери медіа Хадлі Кентріл і Герберт Блюмер для опису реакцій нижчих груп до медіа.

Роботи Ле Бона вивчали такі видатні діячі, як Сорель, Сталін, Муссоліні, Гітлер, Ганото, Фрейд.

Його книга «Психологічні закони еволюції народів» була настільною у Теодора Рузвельта і Леніна. Парадокс і трагедія автора в тому, що, за невеликим винятком, в цьому столітті роботи цього знаменитого вченого-енциклопедиста поглиблено вивчались лише потенційними диктаторами і не отримали уваги з боку тих, кому власне і були адресовані його перестороги і на диво точні передбачення.

Став відомий тим, що намагався показати те спільне, що є між станом речей і закономірностями в психології мас. Американський соціолог Нейл Смелзер пише, що «незважаючи на критику, думки Ле Бона представляють інтерес. Він передбачив важливу роль натовпу в наш час», а також «охарактеризував методи впливу на юрбу, які в подальшому застосовували лідери на кшталт Гітлера, наприклад, використання спрощених гасел».

Праці Ле Бона як мандрівника, який об'їхав практично весь (на той час колоніальний) світ, є найавторитетнішими джерелами відомостей про життя і звичаї народів того часу. Також в «Еволюції сил» і «Еволюції матерії» Ле Бон наближається до ідей теорії відносності і передбачає отримання енергії з атомів.

Див. також[ред.ред. код]

  • 10838 Ле Бон — астероїд, названий на честь науковця.

Джерела[ред.ред. код]

  • Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку XX ст.). — К. : Либідь, 1993. — 336 с. — ISBN 5-325-00191-4.
  • Овчаренко В.И., Грицанов А.А. Социологический психологизм. Критический анализ.. — Минск : Вышэйшая школа, 1990. — 205 с. — ISBN 5-339-00449-X.
  • Гюстав Ле Бон Психология народов и масс.
  • Якубіна В. Л. Еволюція концепту масовості: хода від психосоматичного тлумачення до соціально-філософського виміру // Альманах «Філософські проблеми гуманітарних наук», КНУ ім. Тараса Шевченка — К. : 2007. — № 12-13. — С.194-197.