Гірчак зміїний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гірчак зміїний
Bistorta officinalis Sturm61.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гречкові (Polygonaceae)
Рід: Persicaria
Вид: Гірчак зміїний
Біноміальна назва
Persicaria bistorta
Delarbre, 1800
Синоніми
* Bistorta major Gray, nom. illeg.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Bistorta officinalis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Bistorta officinalis

Гірча́к змії́ний (Persicaria bistorta L.) — багаторічна рослина родини Гречкових, яку донедавна відносили до роду Гірчак, а тепер — до роду Persicaria, а інколи й до роду Bistorta під назвою Bistorta officinalis (Raf.). Також відома під народними назвами ра́кові ши́йки, змійови́к, криве́ зі́лля, черевна́ трава́, бля́шечки, горлець, дику́ша, левурда́, рачинець, рачки, ужовник

Опис[ред.ред. код]

Трав'яниста рослина заввишки 30—100 см. Кореневище звивисте, в розрізі червонувато-буре, від нього відходять корені. Листки загострені, причому прикореневі мають довгі крилаті черешки, знизу сіруваті, стеблові листки з розтрубами. Суцвіття — густий колос, піднесений на квітконосі, складається з рожевих квіток. Плід — сім'янка.

Кореневище містить 15—20% дубильних речовин, 0,5% галової кислоти, 0,45% глюкози, парарабін, 30% крохмалю, 10% білкових речовин, а також барвники, каротин, Вітамін C.

Екологія та поширення[ред.ред. код]

Квітне з кінця травня до середини липня.

Росте на вологих луках, лісових вогких галявинах, в зелено-вільхових і жерепнякових заростях.

Застосування[ред.ред. код]

Кореневища використовують у шкіряній промисловості, з них добувають жовту і чорну фарби. Гірчак зміїний — добрий медонос. Він також застосовується у декоративному садівництві: сорт 'Superba' з великими показними суцвіттями відзначений премією Королевського садівничого товариства (Велика Британія).

В медицині з лікувальною метою використовують кореневища, які замінюють імпортну ратану.

В народній медицині кореневища відомі як сильно в'яжучий засіб. Застосовується при проносах всередину і для промивань. Рідкий екстракт призначається по 30—40 капель на прийом, відвар (15—20 г на 200 г води) — по столовій ложці 3—4 рази на день. Крім того, в народній медицині використовують кореневище як в'яжучий засіб при лікуванні ран, кровотеч, чиряків, при хворобах сечового міхура.

При каменях жовчного і сечового міхурів п'ють відвар з кореневища (20 г на 1 л води, варять 15 хв), п'ють 0,5 склянки три рази в день.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Гвоздика садова Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.