Данбурит
| Данбурит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Dbu[2] |
| Хімічна формула | Ca[B2Si2O8] |
| Клас мінералу | силікати |
| Nickel-Strunz 10 | 9.FA.65[3] |
| Dana 8 | 56.3.1.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | блідо-жовтий, буро-жовтий, білий, безколірний |
| Форма кристалів | призматична |
| Сингонія | ромбічна |
| Спайність | відсутня, недосконала по {001} |
| Злам | нерівний, раковистий |
| Твердість | 7,25 |
| Блиск | скляний |
| Прозорість | прозорий, напівпрозорий |
| Колір риси | білий |
| Густина | 2,57-3,02 |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Подвійне променезаломлення | δ = 0,006 |
| Інші характеристики | |
| Радіоактивність | відсутня |
| Названо на честь | Данбері[4] |
| Типова місцевість | Данбері[4] |
 Данбурит у Вікісховищі | |
Данбури́т — мінерал, боросилікат кальцію каркасної будови. Інколи цю назву застосовують до штучного червоного корунду.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Данбурит вперше був виявлений в Данбері в окрузі Ферфілд в американському штаті Коннектикут і описаний у 1839 році американським мінералогом Чарльзом Шепардом, який назвав мінерал за місцевістю першознахідки.
Опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Ca[B2Si2O8]. Містить (%): CaO — 22,8; B2О3 — 28,4; SiO2 — 48,8.
Сингонія ромбічна. Кристали призматичні.
Густина 2,57-3,02.
Твердість 7,25.
Безбарвний, блідо-жовтий, жовтий, жовто-бурий. Блиск скляний.
Зустрічається у граніті та метаморфізованих карбонатних породах, пов'язаних з гідротермальністю.
Асоціація: титаніт, аксиніт, турмалін, слюда, кварц, гросуляр, альбіт, флюорит, апофіліт, стильбіт, датоліт, бакерит, доломіт, кальцит, ангідрит, гіпс, мікроклін, ортоклаз.
Важлива руда бору. Знайдений в мармурах та низькотемпературних жилах з кальцитом та кварцом на острові Кюсю (Японія) та в Сан-Луїс-Потосі (Мексика), в гравійних відкладах в Могоці (М'янма), США, в Данбері, Коннектикут, Болівії, Швейцарії, на Мадагаскарі, у Росії.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Shepard C. U. Notice of danburite, a new mineral species // American Journal of Science, and Arts — New-Haven: 1839. — Vol. 35. — P. 137–139. — ISSN 0099-5363
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Данбурит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Данбурит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 490—492.
- Phillips, M.W., G.V. Gibbs, and P.H. Ribbe (1974) The crystal structure of danburite: a comparison with anorthite, albite, and reedmergnerite. Amer. Mineral., 59, 79-85.
Посилання[ред. | ред. код]
- Mineral galleries
- Danburite — Webmineral data [Архівовано 7 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Handbook of Mineralogy — Danburite [Архівовано 5 лютого 2022 у Wayback Machine.]
