День святого Мартина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
День святого Мартина
Зображення
Держава Flag of Germany.svg Німеччина, Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія, Flag of Austria.svg Австрія, Flag of Belgium.svg Бельгія, Flag of the Czech Republic.svg Чехія, Flag of Denmark.svg Данія, Flag of Estonia.svg Естонська Республіка, Flag of Ireland.svg Ірландія, Flag of Italy.svg Італія, Flag of the Netherlands.svg Нідерланди і Flag of Portugal.svg Португалія
На честь Мартін Турський
День у році для періодичних подій 11 листопада
CMNS: День святого Мартина у Вікісховищі

День святого Мартина (англ. St. Martin's Day) — міжнародне свято на честь дня пам'яті про єпископа Мартина Турського. Відзначається щорічно 11 листопада у багатьох країнах, переважно католицьких. Святкові заходи включають в себе урочисті ходи вулицями, дитячі ліхтарики з гарбуза або сучасних матеріалів зі свічкою всередині, подання на вечерю печеного гусака і кондитерської випічки[1].

Історія[ред. | ред. код]

Язичницькі корені[ред. | ред. код]

У кельтській общині існувало свято Самайн, яке під час християнізації Європи трансформувалося у — День вшанування святого Мартина. Язичники відзначали час закінчення збору врожаю і початку зими — розведеннням багать, ритуальними піснями та святкуваннями, принесенням у жертву тварин з подальшим бенкетом[2].

Християнське свято[ред. | ред. код]

Святитель Мартин народився в Паннонії на початку IV століття. Вступив на військову службу кавалеристом. Після того як він залишив службу, навернувся на християнство і почав проповідувати західним галлам. Він був першим християнським святим, який не помер насильницькою смертю. З цього моменту починається поширення культу його особистості.

Язичницькі боги починають заміщатися християнськими святими і Мартин Турський стає покровителем жебраків, військових, текстильників, домашніх тварин і птахів. У V столітті на місці його поховання було створено абатство[3]. Після християнізації франків, святий Мартин став покровителем цього народу і його плащ брали з собою під час військових походів[4]. Як і в минулі століття, так і зараз у віруючих французів найбільш шанованим святим є — Мартин Турський, який вважається символом і покровителем аристократії і лицарства[5].

Традиції[ред. | ред. код]

Як свідчить легенда, традиція подавати печеного гусака склалася ще за життя Мартина Турського. Під час однієї з його проповідей поруч знаходяться гуси, що підняли шум і єпископ Мартин наказав зробити з них печеню. Відтоді, щорічно 1 листопада сім'ї печуть гусака і подають його до столу як пам'ять про цього святого. Додатково до цього готуються солодкі чотирикутні вафлі або булки у вигляді підкови, які носять назву — «ріжки святого Мартина» або «Мартинів ріг». Близько ста п'ятдесяти років тому ще існував звичай, за яким під стелею кімнати підвішувалися паперові кульки з яблуками, горіхами, родзинками, зернами пшениці, вівса, гороху. Додатково до кожного пакету кріпилися паперові смужки, які підпалювали і вміст пакетів висипалося на святкуючих. Все це символізувало закінчення врожаю, радість достатку врожаю[6].

Особливості святкування[ред. | ред. код]

Німеччина та Австрія[ред. | ред. код]

Святкування дня святого Мартина, ФРН, 1949 рік

Листопад був примітний тим, що з пасовищ поверталася худоба, а святий Мартин був покровителем тварин. Також в листопаді починався забій худоби для заготівлі м'яса на зиму.

В Австрії, 11 листопада знаменувалося завершенням сільськогосподарського року. До цього дня закінчують всі основні роботи, повертався худобу, розраховуються з найманими робітниками, сплачують податки. На честь святого Мартина пастухи ходили і били гілками (ялівцевими, липовими або березовими) худобу, після чого передавали їх на зберігання господарями живності. В альпійській області розвинений образ чорного Мартина, який стукає у вікна і двері і закидає людей горохом і бобами. Увечері проводяться ярмарки, чоловіки і жінки переодягаються в костюми, співають пісні з бубнами або дзвіночками у руках. У цей час діти збираються великими групами тримаючи в руках видовбані в гарбузі або ріпі особи, які висвітлюються зсередини свічкою. Більш давнім обрядом на день святого Мартина була гра «Спущений вовк». У вечірній час, юнаки ходили вулицями і кричали: «Вовка спустили» (Wolfablassen). Після цього старші віком чоловіки, одягнені в шкіри тварин, нападали на них і зав'язувалася бійка[7].

День святого Мартина святкується 11 листопада. Цей день також вважається днем збирання врожаю, його особливо люблять діти. Саме 11 листопада відбувається знаменна хода із запаленими ліхтарями і факелами. Діти задовго до свята готують паперові ліхтарики своїми руками, куди потім будуть вставлені свічки. За легендою, молодий солдат Мартин зігрів своїм плащем замерзаючого жебрака. Згодом односельці шукали його з факелами та ліхтарями для того, щоб віддячити за добру справу.

Італія[ред. | ред. код]

День св. Мартина в Італії з традиційної точки зору вважається початком зими. Оскільки до 11 листопада урожай вже повністю зібраний, до цього торжества починається розлив вина з чанів для приготування по бочках і пляшках, а також подальша дегустація. Характерними для святкування є італійські прислів'я «на святого Мартина відкривай бочку і пробуй вино», «На святого Мартина одягається великий і малий»[8], а також пісні:

У цьому будинку є все,
Ковбаса і шинка,
Пьячентинський сир,
Слава, слава святому Мартину.

Компанії людей, головним чином, молодь, ходить від хати до хати, наспівуючи різні пісні та вимагає частувань[7].

Іспанія[ред. | ред. код]

В Іспанії святкування Дня святого Мартина найбільш розвинене на півночі країни і в Каталонії. Сільські жителі шанують його як покровителя виноробства і збору винограду, перелітних птахів. У день пам'яті про нього влаштовуються народні гуляння, в більшості випадків готується свинина і подається вино[7].

Нідерланди[ред. | ред. код]

День святого Мартина відзначається голландцями, фламандцями і валлонами. Під час святкування ходять вулицями, готують святкові страви, серед яких — печений гусак і солодощі. Діти в Нідерландах збираються групами, одягнені в святкові костюми вони пересуваються від дому до дому з ліхтариками в одній руці і кошиком для солодощів в іншій. За частуванням вони співають пісень про святого Мартина. Весь захід починаються 11 листопада ближче до вечора. День святого Мартина є частиною низки зимових свят з листопада по січень, які мають загальну назву — мідвінтерфеест (нід. midwinterfeest). Як і в інших країнах, день святого Мартина у Нідерландах знаменує собою закінчення збору врожаю і перший день зими. Діти, які носять ліхтарики з вогнем всередині є відлунням культу шанування сонця і вогню[7].

Велика Британія[ред. | ред. код]

В Англії та Шотландії святкування 11 листопада знаменувалося не тільки днем шанування святого Мартина, але й особливим періодом — «часом бійні» (англ. time of slaughter). За 44 дні, від дня святого Мартина і до Різдва Христового починався забій худоби та заготівлі м'яса на весь зимовий період. У народі цей святий вважається покровителем тваринництва. Протягом цього часу влаштовувалися різні свята та обряди з незмінним атрибутом — багаттям. У деяких місцях Шотландії і в XX столітті дотримуються ці традиції і 11 листопада здійснюють забій биків з подальшою їх заготівлею м'яса на зиму.

В епоху Середньовіччя в Англії й Шотландії це свято було днем оплати праці сезонних робітників за наймом. Отримавши значну суму на руки, останні влаштовували гуляння і пригощали один одного хлібом, сиром, віскі або елем з танцями під музику волинки або скрипки[7].

Скандинавські країни[ред. | ред. код]

Випічка до дня святого Мартина

У Норвегії, Швеції та Фінляндії святкування дня святого Мартина знаменує собою початок зими. Чоловіки починають святкувати окремо від жінок і всі разом з'єднуються ближче до вечора. У селах чоловіки збираються за столом і розпиваючи вино бажають один одному наступного врожайного року. Жінки в цей час зайняті підготовкою гусака до святкового столу. У жителів скандинавських країн своя інтерпретація легенди про святого Мартина і гуся, згідно з якою чоловік ховався в коморі, а птахи видали його своїм шумом. Саме через це гусей повинні були з'їсти і саме в день цього святого гусак обов'язково має бути на столі. На «Мартинів день» поширені також ворожіння про успіх майбутнього врожаю, особистої долі і передбачуваної погоди.

У фінів та естонців день святого Мартина починався 10 і закінчувався 11 листопада. Увечері 10 листопада діти збиралися групами, вбиралися в лахміття і старий одяг і ходили з торбами просити милостиню, наслідуючи скромності святого Мартина. Ранок 11 листопада символізувало закінчення збирання та заготівлі врожаю, припинення лову риби у відкритих водоймах, розрахунок з пастухами за сезонну роботу. Жінки заготовляли до цього дня лляну пряжу. Фіни традиційно топили баню, ходили в гості і вітали один одного, на стіл виставлялись обов'язково м'ясні страви[7].

У слов'ян[ред. | ред. код]

У західних слов'ян у цей день Мартин «приїжджає на білому коні», що пов'язано з першим снігом. Ср. пол. «Św. Marcin tylko nа bialym koniu jeździ po chmurach, a wtcdy pada śnieg» (Св. Мартин скаче в хмарах на білому коні, і тоді йде сніг), словац. «Martin přijedze na biel'im koňu» (Мартин приїжджає на білому коні)[9].

Хорвати, вважаючи св. Мартина покровителем виноробів, у цей день закінчували збір винограду, в Далмації говорили: «Святий Мартин, продірявте бочечку!» (хорв. Sveti Martin, provrti karatil!) і пробували нове вино.

У західних слов'ян, хорватів і словенців святий Мартин вважається покровителем гусей. В цей день їх ріжуть і готують печеного гусака. У Хорватії в цей день починають відгодовувати гусака до різдвяного столу. По грудній кістці печеного мартинського гусака, а в Чехії, Моравії та Словенії також по його нутрощах ворожать про майбутню зиму. Також ворожили про майбутню погоду по замерзлих водоймах: «Якщо на Мартина гусак на воді, на Різдво буде на льоду» (пол. Gdy Marcinowa gęś po wodzie, będzie Boże Narodzenie po lodzie) і навпаки «На Мартина гуси на льоду, на Святки будуть на воді» (пол. Na Marcina gęś po lodzie, w gody będą na wodzie[10].

У південних слов'ян святий Мартин вважався покровителем вовків. У болгар вважається, що вовки біснуються (болг. бесуват) і особливо небезпечні в мартинские ночі (11-17 листопада)[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Philippe Walter, Claude Lecouteux. Christian Mythology: Revelations of Pagan Origins. — Inner Traditions / Bear & Co, 2014. — 224 с. — ISBN 1620553694.
  2. Джон Арнотт Маккалох. Религия древних кельтов. — М : ЗАО Центрполиграф, 2004. — 334 с. — ISBN 978-5-9524-3878-1.
  3. Научно-редакционный совет. Иллюстрированная энциклопедия «Руссика». История Средних веков / ред. Чубарьян А.О. — М : ОЛМА Медиа Групп, 2004. — С. 499. — ISBN 5948495523.
  4. Л.П. Карсавин. Культура средних веков. — Рипол Классик, 2013. — С. 67. — ISBN 5458127374.
  5. Елена Федотова. Италия. История искусства. — Litres, 2016. — С. 180. — ISBN 9785040095339.
  6. ЧЕКУЛАЕВА ЕЛЕНА ОЛЕГОВНА. 100 ВЕЛИКИХ ПРАЗДНИКОВ. — 100 великих. — М : Вече, 2009. — 432 с. — ISBN 978-5-9533-3777-9.
  7. а б в г д е Акад наук СССР, Ин-т этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая. Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы XIX-начало XX в. Зимние праздники / Токарев С.А. — М : Наука, 1973. — С. 18.
  8. Дана пісня є актуальною для жителів півночі і центру Італійського півострова, оскільки, на відміну від півдня — тут похолодання настає швидше.
  9. Толстой, 1995, с. 153
  10. Гура: Гусь, 1995, с. 573
  11. Гура: Волк, 1995, с. 413–414

Література[ред. | ред. код]

  • Волк / Гура А. В. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 1995. — Т. 1: А (Август) — Г (Гусь). — С. 411—418. — ISBN 5-7133-0704-2.
  • Гусь / Гура А. В. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 1995. — Т. 1: А (Август) — Г (Гусь). — С. 572—575. — ISBN 5-7133-0704-2.
  • Белый цвет / Толстой H. И. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 1995. — Т. 1: А (Август) — Г (Гусь). — С. 151—154. — ISBN 5-7133-0704-2.