Дерекойська волость
| Дерекойська волость | ||||
| Центр | Дерекой | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 26 261 (1886) | |||
| Населення | 7696 осіб (1886) | |||
| Густота | 26.8 осіб / км² | |||
Дерекойська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Ялтинського повіту Таврійської губернії з центром у селі Дерекой.
Станом на 1886 рік складалася з 17 поселень, 2 сільських громад. Населення — 7696 особа (4045 чоловічої статі та 3651 — жіночої), 741 дворових господарств[1].
Утворена в 1860-х роках із частин Алуштинської та Байдарської волостей.
| Площа, десятин | У тому числі орної, десятин | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 6792 | 718 |
| Приватної власності | 10740 | 858 |
| Казенної власності | 8643 | — |
| Іншої власності | 86 | 21 |
| Загалом | 26261 | 1597 |
Найбільші поселення волості:
- Дерекой — колишнє державне село при річці Дем'ять; волосне правління, за 1 ½ версту від повітового міста, 502 особи, 75 дворів, мечеть, 4 лавки. За 3 версти — православна церква, каплиця, мечеть. За 5 верст — каплиця. За 6 верст — винокурний завод. За 7 верст — винокурний завод, виноробня. За 8 верст — виноробня. За 9 верст — винокурний завод. За 10 верст — торговельний садовий заклад, училище садівництва, винокурний завод. За 12 верст — поштова станція. За 13 верст — рибний завод. За 14 верст — поштова станція. За 16 верст — православна церква, готель. За 16 ½ верст — 2 виноробні. За 17 верст — каплиця, виноробня. За 18 верст — винокурний завод. За 20 верст — винокурний завод. За 22 версти — православна церква, винокурний завод. За 28 верст — поштова станція.
- Айвасиль — колишнє державне село при річці Гуві, 612 осіб, 90 дворів, 3 мечеті.
- Алупка — колишнє державне село при річках Хостобаша і Шоньхай, 294 особи, 44 двори, мечеть, 2 лавки, 2 пекарні, бузня.
- Гаспра — колишнє державне село при річці Кучук-Узень, 258 особи, 38 дворів, православна церква, мечеть, 4 лавки.
- Гурзуф — колишнє державне село при морі, 546 осіб, 79 дворів, мечеть, школа, лавка.
- Дегерменкой — колишнє державне село, 686 осіб, 98 дворів, мечеть, школа.
- Кекенейз — колишнє державне село при річці Біюк-Тош, 254 особи, 38 дворів, мечеть, лавка.
- Кизилташ — колишнє державне село при річці Башипитамис, 476 осіб, 68 дворів, мечеть, школа.
- Куреїз — колишнє державне село при річці Куру-Узень, 207 осіб, 31 дір, православна церква, мечеть, школа 3 лавки, тарктир, пекарня, цирульня.
- Куркулет — колишнє державне село при річці Молокулі, 207 осіб, 31 двір, мечеть.
- Кучук-Кой — колишнє державне село при річці Біюк-Узень, 20 осіб, 3 двори, мечеть.
- Лімена — колишнє державне село при річці Сучи-хон Бурлак, 20 осіб, 3 двори, мечеть.
- Місхор — колишнє державне село при річці Хаста-Узень, 176 осіб, 26 дворів, мечеть, трактир.
- Нижня Аутка (Верхня Аутка) — колишнє державне село при річці Учансу, 180 осіб, 27 дворів, 2 православні церкви, мечеть, 4 лавки, 2 пекарні.
- Нікіта — колишнє державне село при урочищі Малорач, 270 осіб, 40 дворів, мечеть, лавка, корчма.
- Партеніт — колишнє державне село при морі, 98 осіб, 14 дворів, мечеть, школа.
- Сімеїз — колишнє державне село при струмку, 319 осіб, 47 дворів, мечеть, лавка.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||
