Децим Юній Брут Каллаїк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Децим Юній Брут Каллаік
Decimus Iunius Brutus Callaicus
Bellum-Asturicum-Cantabricum.png

Військова кампанія Децима Брута проти кантабрів (позначено лиловим кольором)
Народився 180 до н. е.
Рим, Римська республіка
Помер 113 до н. е.
Рим, Римська республіка
Громадянство Стародавній Рим
Діяльність політик, державний та військовий очільник
Посада консул
Термін 138 рік до н. е.
Попередник Марк Попіллій Ленат
Наступник Гай Гостілій Манцін
Батько Марк Юній Брут
Рід Юнії
Дружина Клавдія
Діти Децим Юній Брут

Децим Юній Брут Каллаік (лат. Decimus Iunius Brutus Callaicus; 180 до н. е. —113 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки, консул 138 року до н. е.

Біографія[ред.ред. код]

Походив з роду нобілів Юніїв. Син Марка Юнія Брута, консула 178 року до н. е.

У 138 році до н. е. його обрано консулом разом з Публієм Корнелієм Сципіоном Назікою Серапіоном. Отримав провінцію Дальня Іспанія. Заснував місто Валентія (сучасна Валенсія).

У 138—137 роках до н. е. завершив підкорення лузітан. Зміцнив та розширив м. Олізіпо (сучасний Лісабон), який став морською та суходільною базою римлян. Після цього підкорив племена на півночі сучасної Португалії. Тут у містах Талабріга (сучасне м. Марнел) та Віссаї (сучасне м. Візеу). Вслід за цим здійснив походи проти кантабрських племен — каллаїків та бракарерів, захопивши значну частину Галлеції між ріками Дуріус та Міній. Під впливом поразки римлян під Нуманцією спалахнуло повстання кантабрів, проте Брут придушив його. За свої успіхи отримав від сенату в 136 році до н. е. право на тріумф та агномен Каллаїк. У 133 році до н. е. висвятив храм Марсу на честь своїх перемог.

У 129 році до н. е. воював під орудою консула Гая Семпронія Тудітана як легат в Ілліріку. У 121 році до н. е. підтримав консула Луція Опімія під час боротьби проти Гая Гракха.

Надалі засідав у сенаті. У 113 році до н. е. за його пропозицією Гаю Марію було надано в керування провінцію Лузітанія. Незабаром після цього він помер.

Джерела[ред.ред. код]

  • Jocelyn, H.D. (1996), «Accius, Lucius», in Hornblower, Simon, Oxford Classical Dictionary 1, Oxford: Oxford University Press, p. 3
  • Friedrich Münzer: Iunius 57). In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band X,1, Stuttgart 1918, Sp. 1021–1025.