Джон Стюарт, 3-й граф Б'ют

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Стюарт
John Stuart, 3rd Earl of Bute
Джон Стюарт
Прапор
7-й Прем'єр-міністр Великої Британії
26 травня 1762 — 8 квітня 1763
Монарх: Георг III
Попередник: Томас Пелем-Холлс
Наступник: Джордж Гренвіль
 
Партія: Торі
Освіта: Ітонський коледж
Лейденський університет
Народження: 25 травня 1713(1713-05-25)
Единбург
Смерть: 10 березня 1792(1792-03-10) (78 років)
Гросвенор-сквер, Вестмінстер, Лондон
Похований: Розесей, острів Б'ют
Віросповідання: Шотландська єпископальна церква
 
Наукова діяльність
Наукова сфера: Ботаніка

Медіафайли у Вікісховищі?

Джон Стюарт, 3-й граф Б'ют (англ. John Stuart, 3rd Earl of Bute, 25 травня 1713 — 10 березня 1792) — шотландський дворянин та британський державний діяч, 7-й прем'єр-міністр Великої Британії1762 до 1763 року), перший шотландець на посту прем'єр-міністра після акту про Союз 1707 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Джон Стюарт 3-й граф Б'ют — представник однієї з молодших гілок дому Стюартів (так звані Стюарти з Б'юта), був близьким родичем клану Кемпбелл, його мати була дочкою Арчібальда Кемпбелла, 1-го герцога Аргайл. Після смерті свого батька, Джеймса Стюарта, 2-го графа Б'юта, у 1723 році Джон стає новим правителем графства Б'ют, названого на честь однойменного острова (шотл. гел. Eilean Bhòid) [1].

У період з 1720 до 1728 року Джон навчався в Ітонському коледжі, потім, з 1728 до 1732 року — у Лейденському університеті (Нідерланди), після завершення якого отримав ступінь з цивільного та публічного права.

24 серпня 1736 року Джон Стюарт одружився з Мері Вортлі Монтегю, дочкою Едварда й Мері Вортлі Монтегю.

У 1737 році Джон Стюарт був обраний представником шотландських перів, але оскільки Джон не займався у палаті лордів активною діяльністю, представником його у 1741 році не переобрали. Згодом Джон Стюарт повернувся до Шотландії, де упродовж кількох років, займався управлінням своїми володіннями й ботанікою.

Після якобітського повстання 1745 року Б'ют переїхав у Вестмінстер (Лондон), де за два роки познайомився з Фредериком Луїсом, принцом Уельським, і став його найближчим сподвижником. Після смерті Фредерика у 1751 році, Джон Стюарт залишається вихователем його сина — Георга Вільгельма Фредерика, й радником родини при регенті — вдові Фредерика, Августі Саксен-Готській, про таємний зв'язок якої з графом Б'ют ходили необґрунтовані чутки.

Прем'єр-міністр[ред. | ред. код]

Коли у 1760 році Георг став королем Великої Британії, Джон Стюарт мав на свого ученика немалий вплив. Б'ют, будучи прибічником партії торі, виховував у цих самих принципах Георга, в результаті чого, з перших днів свого правління, Георг III наважився зламати силу вігської партії. В результаті на пост голови уряду було призначено Джона Стюарта [1].

Дії Стюарта на посту прем'єр-міністра відомі введенням додаткових податків, зокрема Білль про сидр (англ. Cider Bill) 1763 року. Вважається, що під час Семирічної війни Стюарт проводив таємні перемовини з французами [2]. Після укладення Паризької мирної угоди 1763 року Джон Стюарт, граф Б'ют під тиском вігської опозиції та в результаті широкого невдоволення мас його податковою політикою був змушений піти у відставку. При цьому Б'ют залишався у палаті лордів аж до 1780 року.

Решту життя Джон Стюарт провів у своєму маєтку в Гемпширі на півдні Англії, де він знову повернувся до своїх досліджень з ботаніки. До того ж Б'ют зайнявся меценатством, він покровительству вав письменникам і художникам, серед яких були Семюел Джонсон, Тобайс Смоллетт, Роберт Адам, Вільям Робертсон і Джон Гілл [3].

Джон Стюарт, 3-й граф Б'ют помер 10 березня 1792 року, й був похований у Розесеї, на острові Б'ют.

Родина[ред. | ред. код]

У Джона Стюарта й Мері Вортлі Монтегю було дев'ять дітей, з них чотири сина і п'ять дочок:

  • Мері (1741—1824); у 1761 році вийшла заміж за Джеймса Лоутера (англ. James Lowther, у подальшому 1-го графа Лонсдейла (англ. the 1st Earl of Lonsdale).
  • Джон (1744—1814), 1-й маркіз Б'ют.
  • Анна (1745—?), у 1764 році вийшла заміж за лорда Вакворта, у подальшому 2-го герцога Нортумберленда.
  • Джеймс Арчібальд (1747—1818).
  • Джейн (1748—1828), у 1768 році вийшла заміж за Джорджа Макартні, у подальшому 1-го графа Макартні.
  • Чарльз (1753—1801).
  • Вільям (1755—1822).
  • Кароліна (1756—1813), у 1778 році вийшла заміж за Джона Довсона (англ. John Dawson, у подальшому 1-го графа Портерлінгтона (англ. the 1st Earl of Portarlington.
  • Луїза (1757—1851).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б John Stuart, 3rd Earl of Bute (англійською). NNDB. Архів оригіналу за 2013-07-20. Процитовано 2011-12-31. 
  2. [1]
  3. John Stuart, 3rd Earl of Bute (англійською). Nation Master. Архів оригіналу за 2013-07-20. Процитовано 2012-01-01. 
Попередник
Томас Пелем-Холлс
7-й Прем'єр-міністр Великої Британії
1762-1763
Наступник
Джордж Гренвіль