Довбиш
| смт Довбиш | |
|---|---|
  |
|
| Довбиш на карті Баранівського району | |
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Баранівський район |
| Рада | Довбиська селищна рада |
| Код КОАТУУ: | 1820655400 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1569 |
| Колишня назва | Долбище Ставок, Мархлевськ |
| Площа | 7 км² |
| Населення | ▼ 4212 (01.11.2012)[1] |
| Густота | 89,6 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12724 |
| Телефонний код | +380 4144 |
| Географічні координати | 50°22′24″ пн. ш. 27°59′05″ сх. д. / 50.37333° пн. ш. 27.98472° сх. д.Координати: 50°22′24″ пн. ш. 27°59′05″ сх. д. / 50.37333° пн. ш. 27.98472° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 240 [2] м
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Новини |
| До станції: | 9 км |
| До райцентру: | |
| - залізницею: | 40 км |
| - автошляхами: | 45 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 12724, Житомирська обл., Баранівський р-н, смт. Довбиш, вул. Поліська, 20 |
| Голова селищної ради | Юрій Григорович Домашин |
| Карта | |
 Довбиш
|
|
Довбиш
|
|
Довбиш (у 1926—1944 — Мархлевськ) — селище міського типу в Баранівському районі, Житомирської області.
Історія[ред. • ред. код]
Колишня назва Долбище Ставок.[3] У 1906 році колонія Курненської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.
За польським переказом, назва походить від довбити, руйнувати — «бити в барабан». За іншим переказом, назва пов'язується з іменем Довбиша, який самітньо жив у лісі над ставком і ходив у козацькому одязі.[4]
Околиці сучасного Довбиша заселялися українцями, які жили під гнітом вихідців з центральних районів Польщі з початку XIX століття (передусім це були представники збіднілої шляхти). Основою ж сьогоднішнього селища стали розкидані на відстані 1 — 2 км хутори, штучно звезені докупи тракторами у ХХ ст.
На 1911 рік у Довбиші було 156 дворів, з них 154 польські, два українські.
У 1925 році Довбиш став місцем здійснення експерименту — з довколишніх польських сіл засновано перший у СРСР Польський національний район. Поміж сільрад району 30 було польських, дві українські й одна німецька[5]. У 1927 році Довбиш був перейменований в Мархлевськ (на честь польського комуніста Юліана Мархлевського) і став центром Мархлевского польського національного району, де більшість населення становили поляки. Мархлевськ став символом польськості регіону, і навіть після повернення історичної назви Довбиш між старими поляками дотепер побутує ця назва. А в період національного району місцева польськомовна газета «Marchlewszczyzna Radziecka» виходила накладом 25 тис. примірників. До початку комуністичних гонінь у 1930-х рр. у районі діяли три костели, дві каплиці, чотири парохи, зареєстровано 15 римо-католицьких громад.
У 1930-х роках Мархлевський район та його населення, в першу чергу духовенство, свідомі поляки та міцні господарники зазнали репресій. Колективізація у польському нацрайоні йшла мляво — якщо в Україні станом на 1932 рік було примусом колективізовано вже 61,5 % господарств, то тут лише 16,9 %. У 1935 році національний район поляків узагалі був ліквідований, а більшу частину поляків було депортовано до Казахстану. У 1944 році селищу повернули історичну назву. У 1957 році район був скасований як такий, з приєднанням до Баранівського.
Вже у наш час багато жителів повернулись до своєї польської самоідентифікації — у селищі відновлено римо-каталицьку парафію (1990), працює троє священиків, у 2000-х збудовано величний костел в ім'я Фатимської Богоматері, діє орден паллотинів. На храмове свято до Довбиша з'їжджаються поляки з усієї Житомирщини — до 3,5 тис. осіб. Цьому не мало, зокрема коштами і організаційно (людьми, організація курсів польської мови, запрошення священиків), сприяє безпосередньо Польща.
Понад 150 осіб — жителів Довбиша мають карту закордонного поляка, чимало молоді звідси (навіть української), завдяки сприянню польської держави, навчається, живе і працює в Польщі. Довбиський католицький осередок входить до Федерації польських організацій, де у статуті записана тісна співпраця з римо-католицькою церквою.
В Довбиші проживають багато поляків, які спільно з українцями боролись проти російської комуністичної окупації України та Польщі, за що були засуджені на багаторічні каторжні роботи в сибірських таборах.[6]
Населення[ред. • ред. код]
За даними перепису населення 1939 року в Мархлевську проживало 4294 особи: українців — 44,6 % або 1915 осіб, поляків — 36,3 % або 1557 осіб, євреїв — 12 % або 513 осіб, інших національностей — 7,2 % або 309 осіб[7].
Відомі мешканці та уродженці[ред. • ред. код]
- Мишаковський Віктор Юрійович (1963) — український військовик, генерал-лейтенант Державної прикордонної служби України.
- Медушевський Віктор Зенонович (1974—2014) — український військовик, рядовий, загинув під час війни на сході України.
- Пашкевич Анатолій (11.02.1938–11.01.2005) — народний артист України, композитор, автор пісень «Степом степом», «Мамина вишня в саду».
Виноски[ред. • ред. код]
- ↑ Головне управління статистики в Житомирській області
- ↑ Погода в смт. Довбиш
- ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
- ↑ Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста. Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. Київ. Наукова думка. 1978.
- ↑ Кабачій Роман Польське у поліському // «Український тиждень» № 21 (82) за 29 травня — 4 червня 2009 року
- ↑ | ФРАНЦІШЕК ЯКОВЧИК: «СВОБОДА АБО СМЕРТЬ!»
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Демоскоп (ru). Архів оригіналу за 2017-08-05. Процитовано 2017-08-05.
Джерела[ред. • ред. код]
- Список населених місць Волинскої губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
Посилання[ред. • ред. код]
- Кабачій Роман Польське у поліському // «Український тиждень» № 21 (82) за 29 травня — 4 червня 2009 року
|
|||||||||||
|
||||||||
