Друкарня Мамоничів
| Друкарня Мамоничів | |
| Дата створення / заснування | 1574 |
|---|---|
| Засновник | Петро Мстиславець |
| Країна |
 Велике князівство Литовське і  Річ Посполита |
| Місце розташування | Вільнюс |
| Мова комунікації | церковнослов'янська мова |
| Замовник | Мамоничі |
 Друкарня Мамоничів у Вікісховищі | |
Друкарня Мамоничів — друкарня, заснована 1574 року у Вільно Петром Мстиславцем на кошти купців Мамоничів. Тут зокрема було опубліковано збірники законодавчих актів: «Литовський Статут», «Трибунал обивателям Великого князівства Литовського», конституції вальних сеймів.
Історія[ред. | ред. код]
Початок роботи[ред. | ред. код]
Друкарню було засновано в травні 1574 року у будинку Мамоничів та на їхні гроші[1]. Також матеріальну допомогу Мстиславцю надавали активні прихильники православ'я брати Зарецькі. Майно Мстиславця в друкарні не використовувалося[2].
1575 року тут вийшла друком перша книга — літургійне «Євангеліє Напрестольне», написане церковнослов'янською мовою. 1576 року було видано «Часослов» та «Псалтир». Видання були пишно оздоблені, надруковані на доброму папері, великим шрифтом, з орнаментом та гравюрами, прикрашені флористичними орнаментами[3].
Після того, як у 1576 році королем став затятий католик та покровитель єзуїтів Стефан Баторій, співпрацю між Мстиславцем та Мамоничами було припинено. Петро Мстиславець звернувся до суду: йому було присуджено все друкарське обладнання та 30 коп грошів, а Кузьмі Мамоничу — видані книги. Постанову суду так і не було виконано, а 1577 року суд повторив рішення, та ще й призначив штраф. Друкарню було опечатано, й вона не працювала[3].
Після Мстиславця[ред. | ред. код]
1583 року діяльність друкарні було відновлено під керівництвом Кузьми Мамонича, його брата Луки та сина Кузьми Лева (Леона Кузьмича). Можливо, з ними співпрацював віленський друкар Василь Гарабурда, що видав 1582 року (або 1580) «Октоїх»[3]. У Мамоничів був власний «паперовий млин» у містечку Повильно поблизу Вільно[4].
13 березня 1586 року король Стефан Баторій видав Мамоничам привілей, який дозволяв друкувати та продавати слов'янські книги (підтверджений 16 квітня 1590 року)[1]. Для видання Литовського Статуту братами було викуплено Львівську друкарню Івана Федоровича[1].
До підписання Берестейської церковної унії 1596 року друкарня переважно обслуговувала потреби православних: братств, братських шкіл, церков, простих городян. Тут випускалися богословські та літургійні видання, книги для читання, публіцистичні твори, підручники, збірники законодавчих актів, видання правового характеру, конституції «вальних» сеймів, полемічні твори Іпатія Поцея[4].
З XVII століття друкарня видавали книги виключно для греко-католиків[3]. Друкарнею керував Леон Кузьмич Мамонич, ім'я якого у вихідний даних видань з'являється з 1609 року. Практично відсутність книг для православних свідчить про відсторонення Кузьми та Луки Мамоничів від справ та перехід управління друкарнею до Леона Кузьмича[3]. По смерті Кузьми 16 липня 1607 року друкарню успадкував Леон[4].
Усі видання вирізнялися якісним художнім оформленням. Художником та гравером Гринем Івановичем, який був учнем Івана Федоровича, для друкарні було виготовлено курсивні шрифти, використовувалися світські гравюри. Матеріали друкарні частково перейшли у власність Віленської Троїцької друкарні[4].
Видання[ред. | ред. код]
Петра Мстиславца[ред. | ред. код]
Мамоничів[ред. | ред. код]
- «Служебник» (1583)[5]
- «Збірник» (1585)[6]
- «Псалтир з відновленням» (1586)[7]
- «Граматика слов'янська» (1586)[8]
- «Діалектика» (ок. 1586)
- «Трибунал обивателям Великого князівства Литовського» (1586)
- «Статут Великого князівства Литовського 1588 року» (1588)[9]
- «Апостол» (1591, 1592, 1595)[10]
- «Псалтир» (1592)[11]
- Никон від Чорної гори. «Пандекти» (бл. 1592)[12]
- «Псалтир з возслідуванням» 1591–1592, 1593)[13]
- «Євангеліє учительне» (1595)[14]
- «Буквар» (1590-і, 1618, 1621)
- «Псалтир» (бл. 1600)[15]
- «Напрестольне євангеліє» (1600)[16]
- «Молитви повсякденні» (1601)
- «Апологія флорентійського собору» (1604)
- Йосип Рутський «Тези» (1608)
- «Гармонія… східної церкви з костелом римським» (близько 1608)
- «Тріодь цвітна» (1609)[17]
- «Тріодь пісна без виходу» (близько 1609)[18]
До 1623 року видано близько 85 видань (за іншими даними — 115[19]) церковнослов'янською, західноруською, латиною та польською мовами.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Кузьма Мамонич // Календарь истории Великого княжества Литовского.
- ↑ 400 лет русского книгопечатания. Москва: Наука, 1964. Архів оригіналу за 8 червня 2014. Процитовано 2 вересня 2015.
- ↑ а б в г д 400 лет русского книгопечатания. Москва: Наука, 1964. Архів оригіналу за 8 червня 2014. Процитовано 2 вересня 2015.
- ↑ а б в г Лев Мамонич — білоруський поет і книговидавець кінця XVI — початку XVII століть. Архів оригіналу за 27 грудня 2008. Процитовано 2 вересня 2015.
- ↑ Шрифт скопійовано зі шрифту Мстиславця. 400 лет русского книгопечатания. Москва: Наука, 1964. [Архівовано 8 червня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Видання присвячене канцлерові Воловичу.
- ↑ Копія Псалтиру, виданого Іваном Федоровом у друкарню в Заблудові 1570 року.
- ↑ Переклад праці сербського автора XIV століття про вісім частин мови, складений за грецьким зразкам. У післямові сказано, що підручник виданий на прохання жителів Вільни.
- ↑ 1614 року вийшло видання польською мовою. Лев Мамонич — білоруський поет і книговидавець кінця XVI — початку XVII століть. [Архівовано 27 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ 3 видання. Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. — Мінськ, 1986. № 23, № 25, № 39
- ↑ Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. — Мінськ, 1986. № 24
- ↑ Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. -Минск, 1986. № 26
- ↑ Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. — Мінськ, 1986. № 27, № 28
- ↑ 2 видання (з пагінацією та без пагінації). Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. — Мінськ, 1986. № 30, № 31
- ↑ VU leidiniai — Пам'ятка книжкової культури старовірів Даугавпілського р-н. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 2 вересня 2015.
- ↑ Два видання за один рік. Спрощений варіант Євангелія Мстиславця.
- ↑ Копія московського видання 1591 року.
- ↑ Копія московського видання 1589 року.
- ↑ Кузьма Мамонич[недоступне посилання з квітня 2019]. Календар історії Великого князівства Литовського.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- О. М. Дзюба. Мамоничі, Кузьма і Лукаш // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 484. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Література[ред. | ред. код]
- Дзюбан Р. Друкарів захоплено в Полоцьку (до початків білоруського, українського та московського друкарства). Робоча гіпотеза / Роман Дзюбан. — Львів, 2013. — 64 с. : іл.
- Зернова А. С. Типография Мамоничей в Вильне (XVII век) // Книга: Исслед. и материалы. — М., 1959.
- Голенченко Г. Я. Франциск Скорина и его время. Энциклопедический справочник. — Мн., 1990. — С. 412.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://chtyvo.org.ua/authors/Dziuban_Roman/Drukariv_zakhopleno_v_Polotsku/ [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]