Дуглас Гофстедтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дуглас Ричард Гофстедтер
англ. Douglas Robert Hofstadter
Дуглас Гофстедтер у Стенфорді, світлина 2006 року
Дуглас Гофстедтер у Стенфорді, світлина 2006 року
Народився 15 лютого 1945(1945-02-15) (72 роки)
Нью-Йорк
Громадянство Flag of the United States.svg США
Alma mater Стенфордський університет
Галузь наукових інтересів фізика, інформатика
Заклад Індіанський університет
Науковий ступінь Ph. D.
Науковий керівник Грегорі Ваньє
Відомі учні Девід Чалмерс
Відомий завдяки: книзі «Gödel, Escher, Bach»
Батько Роберт Гофстедтер
Нагороди


CMNS: Дуглас Гофстедтер на Вікісховищі

Дуглас Ричард Гофстедтер (англ. Douglas Richard Hofstadter; нар. 15 лютого 1945, Нью-Йорк) — американський фізик та інформатик; син лауреата Нобелівської премії з фізики Роберта Гофстедтера. Здобув всесвітню популярність завдяки книзі «Гедель, Ешер, Бах: ця нескінченна гірлянда», що була опублікована 1979 року, а 1980 року отримала Пулітцерівську премію в категорії «Нехудожня література».

Біографія[ред.ред. код]

Студіював математику в Стенфордському університеті до 1965 року та в Орегонському університеті до 1972 року. В Орегонському університеті 1975 року захистив дисертацію з фізики. Його подальша наукова діяльність пов'язана з Регенсбурзьким університетом, Індіанським університетом в Блумінгтоні, Массачусетським технологічним інститутом та Мічиганським університетом.

Гофстедтер є членом Американської асоціації кібернетики та Товариства когнітивістики. Лауреат премії Товариства Літературних критиків, Пулітцерівської премії та Американської Літературної премії.

Наразі професор Індіанського університету, керівник Центру з вивчення творчих можливостей людського мозку.

Наукові зацікавлення[ред.ред. код]

Головною темою Гофстедтера є питання про природу людського інтелекту, пізнання та самоусвідомлення. До цих фундаментальних питань Гофстедтер підходить з погляду фізики, інформатики, формальної логіки та меншою мірою фізіології. У 1980 роки він був представником наукового напрямку, який покладав великі надії на дослідження в галузі штучного інтелекту. У дослідженнях інтелекту Гофстедтер закликав уникати надмірних спрощень, на його думку, рішення проблем інтелекту лежить через синтез холізму й редукціонізму.

Погляди[ред.ред. код]

Гофстедтер висловлював скепсис щодо широко відомих проектів та підходів в галузі штучного інтелекту. Наприклад, з приводу поразки Гаррі Каспарова від суперкомп'ютера Deep Blue він сказав, що ця подія є поворотним моментом, але при цьому не має нічого спільного з розвитком у комп'ютерів розуму[1].

Гофстедтер був як учасником, так і організатором дискусій на тему прогнозів технологічної сингулярності. 1999 року він організував симпозіум при Індіанському університеті, а в квітні 2000 року інший симпозіум при Стенфордському університеті, де став головою експертної групи, що складається з Реймонда Курцвейла, Ханса Моравека, Ральфа Меркле, Біла Джоя та інших. Гофстедтер висловлював сумнів у можливості технологічної сингулярності в близькому майбутньому[2][3].

Закон Гофстедтера[ред.ред. код]

Жартівливий рекурсивний закон, який говорить, наскільки складно планувати щось.

Ліві лапки Будь-яка справа завжди триває довше, ніж очікується, навіть якщо врахувати закон Гофстедтера. Праві лапки

Згадується в книзі «Гедель, Ешер, Бах: ця нескінченна гірлянда».

Література[ред.ред. код]

  • Ambigrammi: un microcosmo ideale per lo studio della creatività
  • Eugene Onegin: A Novel Versification
  • Fluid Concepts and Creative Analogies (1995)
  • I Am a Strange Loop (2007)
  • Le Ton beau de Marot: In Praise of the Music of Language (1997)
  • Metamagical Themas (1985)
  • Rhapsody on a Theme by Clement Marot. The Grace A. Tanner Lecture in Human Values, 1995.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]