Дуглас Гофстедтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дуглас Гофстедтер
Hofstadter2002.jpg
Народження 15 лютого 1945(1945-02-15)[1][2] (73 роки)
Нью-Йорк, США[1]
Громадянство (підданство) Flag of the United States.svg США
Знання мов
  • англійська мова[3]
  • Ім'я при народженні Douglas Richard Hofstadter
    Діяльність
  • письменник
  • викладач університету
  • вчений у галузі інформатики[d]
  • Викладав Мічиганський університет
    Член Американська академія мистецтв і наук
    Науковий ступінь доктор філософії
    Alma mater Стенфордський університет і Орегонський університет
    Визначний твір
  • Gödel, Escher
  • Батько Роберт Хофштедтер
    Нагороди

    Дуглас Гофстедтер у Вікісховищі?

    Дуглас Ричард Гофстедтер (англ. Douglas Richard Hofstadter; нар. 15 лютого 1945, Нью-Йорк) — американський фізик та інформатик; син лауреата Нобелівської премії з фізики Роберта Гофстедтера. Здобув всесвітню популярність завдяки книзі «Гедель, Ешер, Бах: ця нескінченна гірлянда», що була опублікована 1979 року, а 1980 року отримала Пулітцерівську премію в категорії «Нехудожня література».

    Біографія[ред. | ред. код]

    Студіював математику в Стенфордському університеті до 1965 року та в Орегонському університеті до 1972 року. В Орегонському університеті 1975 року захистив дисертацію з фізики. Його подальша наукова діяльність пов'язана з Регенсбурзьким університетом, Індіанським університетом в Блумінгтоні, Массачусетським технологічним інститутом та Мічиганським університетом.

    Гофстедтер є членом Американської асоціації кібернетики та Товариства когнітивістики. Лауреат премії Товариства Літературних критиків, Пулітцерівської премії та Американської Літературної премії.

    Наразі професор Індіанського університету, керівник Центру з вивчення творчих можливостей людського мозку.

    Наукові зацікавлення[ред. | ред. код]

    Головною темою Гофстедтера є питання про природу людського інтелекту, пізнання та самоусвідомлення. До цих фундаментальних питань Гофстедтер підходить з погляду фізики, інформатики, формальної логіки та меншою мірою фізіології. У 1980 роки він був представником наукового напрямку, який покладав великі надії на дослідження в галузі штучного інтелекту. У дослідженнях інтелекту Гофстедтер закликав уникати надмірних спрощень, на його думку, рішення проблем інтелекту лежить через синтез холізму й редукціонізму.

    Погляди[ред. | ред. код]

    Гофстедтер висловлював скепсис щодо широко відомих проектів та підходів в галузі штучного інтелекту. Наприклад, з приводу поразки Гаррі Каспарова від суперкомп'ютера Deep Blue він сказав, що ця подія є поворотним моментом, але при цьому не має нічого спільного з розвитком у комп'ютерів розуму[4].

    Гофстедтер був як учасником, так і організатором дискусій на тему прогнозів технологічної сингулярності. 1999 року він організував симпозіум при Індіанському університеті, а в квітні 2000 року інший симпозіум при Стенфордському університеті, де став головою експертної групи, що складається з Реймонда Курцвейла, Ханса Моравека, Ральфа Меркле, Біла Джоя та інших. Гофстедтер висловлював сумнів у можливості технологічної сингулярності в близькому майбутньому[5][6].

    Закон Гофстедтера[ред. | ред. код]

    Жартівливий рекурсивний закон, який говорить, наскільки складно планувати щось.

    Ліві лапки Будь-яка справа завжди триває довше, ніж очікується, навіть якщо врахувати закон Гофстедтера. Праві лапки

    Згадується в книзі «Гедель, Ешер, Бах: ця нескінченна гірлянда».

    Література[ред. | ред. код]

    • Ambigrammi: un microcosmo ideale per lo studio della creatività
    • Eugene Onegin: A Novel Versification
    • Fluid Concepts and Creative Analogies (1995)
    • I Am a Strange Loop (2007)
    • Le Ton beau de Marot: In Praise of the Music of Language (1997)
    • Metamagical Themas (1985)
    • Rhapsody on a Theme by Clement Marot. The Grace A. Tanner Lecture in Human Values, 1995.

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]