Дьордь Куртаг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дьордь Куртаг
угор. Kurtág György
Kurtag academy.JPG
Народження 19 лютого 1926(1926-02-19) (91 рік)
  Лугож, Тіміш, Королівство Румунія
Громадянство Угорщина
Alma mater Музична академія Ференца Ліста
Мова творів угорська
Рід діяльності композитор
Роки активності: 1954
Дружина Марта Куртаг[d]
Нагороди та премії
CMNS: Дьордь Куртаг на Вікісховищі

Дьордь Куртаг (угор. Kurtág György; нар. 19 лютого 1926, Лугож, Румунія) — угорський композитор.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Банаті, в єврейській родині. Починав вчитися музиці в Тімішоара, займаючись фортепіано у Магди Кардош (учениці Бели Бартока), потім теорією і композицією у Макса Ейзіковіца. Після Другої світової війни перебрався в Будапешт. Закінчив Будапештську музичну академію, учень Пала Кадоша (фортепіано), Шандора Верешша і Ференца Фаркаша (композиція), Лео Вайнера (камерний ансамбль). У консерваторські роки одружився на своїй співучениці, піаністці Марті Куртаг, з якої з тих пір протягом більш ніж півстоліття виступає в дуеті.

У 1957-1958 жив у Парижі, навчався у Мессіана і Мійо. У цей час написав Струнний квартет, позначивши його як свій перший опус і присвятивши його психотерапевту Маріанні Штейн, яка допомагала йому подолати важку депресію.

З 1959 знову в Угорщині. У 1967-1986 викладав в Будапештській музичній академії, серед його учнів — міжнародно визнані піаністи Андраш Шифф і Золтан Кочіш. У 1993-1995 працював в Берліні, в 1995-1996 — в Відні.

Творчість[ред.ред. код]

Куртаг вільно володіє кількома мовами. Часто звертається до літературних джерел — поезії Сапфо, Гельдерліна, Блоку, Ахматової, Мандельштама, Цвєтаєвої, Аттіли Йожефа, Яноша Пілінського, Римми Далош-Трусової, проповідей Петера Борнеміси, прозі Кафки, драматургії Беккета.

Визнання[ред.ред. код]

Лауреат премії Кошута (1973, 1996). Член Баварської академії витончених мистецтв в Мюнхені (1987), Берлінської академії мистецтв (1987), почесний професор Королівської консерваторії в Гаазі (1996). Нагороджений Премією принца монакського (1993), премією Австрійської держави (1994), премією Ернста Сіменса (1998), австрійський почесний знак «За науку і мистецтво», премією Гельдерліна (2001), Премією Леоні Соннінг (2003), Премією Гравемайера, Золотою медаллю Королівського філармонічного товариства Великої Британії (2013).

Роботи[ред.ред. код]

  • Koreai kantáta (1953)
  • Вrácsaverseny (1954)
  • Vonósnégyes (1959)
  • Fúvósötös (1959)
  • Nyolc zongoradarab (1960)
  • Nyolc duó (1960–61) hegedűre és cimbalomra
  • Jelek (1961)
  • Szálkák (1961–73) szóló cimbalomra
  • Bornemisza Péter mondásai (1963–68)
  • Egy téli alkony emlékére (1969)
  • Négy capriccio (1972)
  • Négy dal Pilinszky János verseire (1975)
  • Eszká-emlékzaj (1975)
  • Játékok I—IV. (1973–76) zongorára
  • Hommage a Mihály András — 12 mikroludium vonósnégyesre (1977)
  • Herdecker Eurythmie (1978)
  • Bagatellek (1981)
  • A kis csáva (1979)
  • Omaggio a Luigi Nono (1979)
  • A megboldogult R. V. Truszova üzenetei (1976–80) kamarazenekar-kíséretes, orosz nyelvű dalciklusának (bemutató: 1981. Párizs, nemzetközi siker)
  • Jelenetek egy regényből (1982)
  • József Attila-töredékek (1981)
  • Hét dal (1981)
  • Nyolc kórus Tandori Dezső verseire (1981–82)
  • Franz Kafka -Fragmente — szoprán hangra és hegedűre (1986)
  • Három régi felirat — dalciklus (1986)
  • Requiem po drugu — dalciklus (1986–87)
  • Hölderlin: An… — dal (1989)
  • Quasi una fantasia… — zongorára és hangszercsoportokra (1988)
  • Drei alte Inschriften; Grabstein für Stephan — gitárra és hangszercsoportokra (1978—1989)
  • Officium breve in memoriam Anderae Szervánszky — vonósnégyes (1989)
  • Táncalak (2002)
  • Visszatérés (Kicsi, de nagyon erős 2.) (1998)
  • Utrius (1993)
  • Goldberg variációk (1992) zeneszerző
  • Chroniques Hongroises — Magyar krónikák I—II. (1991)
  • Tutajosok (1989)
  • Róbert és Róbert (1981)
  • Orfeusz (bemutató: 2003. április 29. Közép-Európa Táncszínház — Budapest
  • Ős K., (bemutató: 1999. december 17. Közép-Európa Táncszínház)

Джерела[ред.ред. код]

  • Balázs István: A magánélet börtönében (Valóság, 1984. 5.sz.)
  • Bösche, Thomas: Kurtág György képmása (Muzsika, 2001. 2.sz.)
  • Csalog Gábor: Kurtág órái (Muzsika, 2001. 2.sz.)
  • Csengery Adrienne: «… hogy faragjon belőle hangszert a zenéjéhez» (Muzsika, 2001. 2.sz.)
  • Egy zeneszerző képmása — ahogyan egy énekesnő látja. Beszélgetés Kurtág Györgyről Csengery Adrienne-nel (Mozgó Világ, 1986. 2.sz.)
  • Ernst von Siemens Zenei Díj Kurtág Györgynek. Roland Moser laudációja (Muzsika 1998. 7.sz.)
  • Földes Imre: Harmincasok. Beszélgetések magyar zeneszerzőkkel. Budapest, 1969. Zeneműkiadó.
  • Frideczky Frigyes: Magyar zeneszerzők (Budapest, Atheneum, 2000.)
  • G. Fábri Zsuzsa: 40 arc — 40 írás. (Budapest, Szépirodalmi Kiadó, 1984.)
  • Halász Péter: Kurtág György (Budapest, Mágus Kiadó, 1998.)
  • Halász Péter: Kurtág-töredékek (Holmi, 1995. 2.sz.)
  • Heg, Hans: «Az ember sohasem érkezik túl későn». Hans Heg beszélgetése Kurtág Györggyel (Muzsika, 1996. 2.sz.)
  • Kárpáti János: Kurtág György I—IV. (Muzsika, 1974. 11.sz. , 1975. 1.sz., 1975. 3.sz., 1975. 5.sz.)
  • Kocsis Zoltán: «Csúnya» (Muzsika, 1996. 2.sz.)

Посилання[ред.ред. код]