Едуард Саксен-Альтенбурзький

Едуард Саксен-Альтенбурзький
нім. Eduard von Sachsen-Altenburg
	Портрет Едуарда Саксен-Альтенбурзького пензля невідомого майстра, близько 1840 року
Ім'я при народженні	Едуард Карл Вільгельм Крістіан
Народився	3 липня 1804; Гільдбурггаузен
Помер	16 травня 1852 (47 років); Мюнхен, Королівство Баварія; ·серцевий напад
Поховання	князівська усипальниця на цвинтарі Альтенбургу; (до 1974 року)
Країна	Duchy of Saxe-Altenburgd
Національність	німець
Діяльність	військова служба
Знання мов	німецька
Суспільний стан	Голова Мюнхенської асоціації проти жорстокого поводження з тваринами
Титул	принц Саксен-Альтенбурзький
Посада	командувач кавалерійської дивізії 1-го Армійського корпусу баварської армії
Військове звання	генерал-лейтенант
Конфесія	лютеранство
Рід	Ернестинська лінія Веттінів
Батько	Фрідріх Саксен-Альтенбурзький
Мати	Шарлотта Георгіна Мекленбург-Стреліцька
Брати, сестри	Луїза Саксен-Хільдбурґхаузенська, Тереза Саксен-Хільдбурґхаузенська, Шарлотта Саксен-Хільдбурґхаузенська, Георг, Friedrich von Sachsen-Altenburgd і Йозеф (герцог Саксен-Альтенбурзький)
У шлюбі з	1) Амалія Гогенцоллерн-Зігмарінген; 2) Луїза Ройсс цу Ґряйц
Діти	Від першого шлюбуː Тереза, Антуанетта, Людвіг, Йоганн; Від другого шлюбуː Альберт, Марія Гаспаріна
Нагороди	Орден Святого Губерта
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Едуард Карл Вільгельм Крістіан Саксен-Альтенбурзький (нім. Eduard Karl Wilhelm Christian von Sachsen-Altenburg, 3 липня 1804 — 16 травня 1852) — принц Саксен-Гільдбурггаузенський у 1804—1826 роках, принц Саксен-Альтенбурзький у 1826—1852 роках, син герцога Саксен-Альтенбургу Фрідріха та принцеси Мекленбург-Стреліцької Шарлотти Георгіни. Генерал-лейтенант баварської армії, командувач кавалерійської дивізії 1-го Армійського корпусу у 1848—1851 роках, учасник Першої війни за Шлезвіг. Голова Мюнхенської асоціації проти жорстокого поводження з тваринами у 1843—1852 роках.

Очолював військовий ескорт свого небожа, баварського принца Отто, до Греції, де того було обрано королем. Військовий губернатор Нафпліону у 1834 році.^[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Едуард народився 3 липня 1804 року в Гільдбурггаузені. Він був дванадцятою дитиною та сьомим сином в родині герцога Саксен-Гільдбурггаузена Фрідріха та його дружини Шарлотти Георгіни. Одним із хрещених батьків новонародженого став Едуард Кентський, принц Великої Британії. Хлопчик мав старших братів Йозефа, Георга та Фрідріха й сестер Шарлотту, Терезу та Луїзу. Інші діти пішли з життя до його народження. Матір померла, коли Едуарду було 13 років.

Едуард вступив на військову службу до баварської армії капітаном 6-го полку кінноти «Принц Альбрехт Прусський» під проводом герцога Лейхтенберзького. Базувалася військова частина у Мюнхені. Його сестра Тереза від 1825 року була королевою-консортом Баварії. З нею у принца склалися близькі відносини, він підтримував її протягом всього життя. Товаришував і з її чоловіком Людвігом I, з яким також активно листувався.

У 1826 році батько Едуарда став герцогом Саксен-Альтенбургу.

У 1832 році принц відбув до Греції на чолі військового ескорту Отто Віттельсбаха, сина Терези, якого там обрали королем. Після переносу столиці з Нафпліона до Афін, Отто призначив Едуарда військовим губернатором Нафпліона.

Невдовзі після повернення до Баварії, Едуард одружився із принцесою Амалією Гогенцоллерн-Зігмарінген. Весілля відбулося 25 липня 1835 року в Зігмарінгені. Нареченому виповнився 31 рік, нареченій було 20 років. Шлюб виявився щасливим. У подружжя народилося четверо дітейː

Тереза (1836—1914) — дружина принца Швеції та Норвегії Августа, дітей не мала;
Антуанетта (1838—1908) — герцога Ангальтського Фрідріха I, мала шестеро дітей;
Людвіг (1839—1844) — прожив 4 роки;
Йоганн (1841—1844) — прожив 3 роки.

1 січня 1837 року Едуард став командиром полку «Принц Альбрехт Прусський» і займав цю посаду до 4 лютого 1840. Взимку 1841-го після останніх пологів померла його дружина. Принц, переживаючи втрату, був дуже засмученим. Навесні того ж року він став командиром 1-ї Кавалерійської бригади.

Луїза Ройсс цу Ґряйц

8 березня 1842 року Едуард узяв другий шлюб із 19-річною принцесою Луїзою Кароліною Ройсс цу Ґряйц, племінницею князя Генріха XX. Весілля пройшло у Гряйці. У подружжя народилося двоє дітейː

Альберт (1843—1902) — прусський генерал кінноти, був одруженим із принцесою Марією Прусською, від якої мав двох доньок, а після її смерті — з Оленою Мекленбург-Стреліцькою;
Марія Гаспаріна (1845—1930) — дружина князя Шварцбурга-Зондерсгаузена Карла Ґюнтера, дітей не мала.

У 1843 році Едуард очолив Мюнхенську асоціацію проти жорстокого поводження з тваринами. У лютому 1844 року обидва його сини від першого шлюбу померли від віспи.

Після початку Першої війни за Шлезвіг принц Саксен-Альтенбурзький, який вже мав звання генерал-лейтенанта, отримав під своє командування полк кінноти, якому було надано його ім'я. Від 26 квітня 1848 року загін носив назву 1-й полк кінноти «Принц Едуард Саксен-Альтенбурзький». 18 листопада 1848 року Едуарда було призначено командуючим кавалерійської дивізії 1-го Армійського корпусу. Цю посаду він обіймав до 30 вересня 1851 року.

Принц раптово помер від серцевого нападу у Мюнхені 16 травня 1852 року в 47-річному віці. Його поховали у князівській усипальниці на цвинтарі Альтенбургу.^[2]

Нагороди[ред. | ред. код]

Орден Святого Губерта (Королівство Баварія).

Генеалогія[ред. | ред. код]

Ернст Фрідріх II

Кароліна Ербах-Фюрстенау

Ернст Август I

Софія Шарлотта Бранденбург-Байройтська

Карл Мекленбург-Стреліцький

Єлизавета Саксен-Гільдбурггаузенська

Георг Гессен-Дармштадтський

Марія Луїза Лейнінгенська

Ернст Фрідріх III

Ернестіна Саксен-Веймарська

Карл II

Фредеріка Гессен-Дармштадтська

Фрідріх Саксен-Альтенбурзький

Шарлотта Мекленбург-Стреліцька

Едуард

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Едуард Саксен-Альтенбурзький [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]} (нім.)
↑ Цвинтар Альтенбургу [2] [Архівовано 25 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

Heinrich Ferdinand Schoeppl: Die Herzoge von Sachsen-Altenburg. Bozen 1917, Neudruck Altenburg 1992, стор. 190–191.
Walter Schärl: Die Zusammensetzung der bayerischen Beamtenschaft von 1806 bis 1918. Münchner historische Studien. Abteilung Bayerische Geschichte, Band 1). Lassleben, Kallmünz 1955.
Bernhard Friedrich Voigt: Neuer Nekrolog der Deutschen. Jahrgang 30, 1852, Voigt, Ilmenau. 1854.

Посилання[ред. | ред. код]

Саксен-Альтенбурги (англ.)
Профіль на Geni.com [Архівовано 18 березня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 14 серпня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
Генеалогія Едуарда Саксен-Альтенбурзького [Архівовано 31 березня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)

Історія Біографії Війна Німеччина

[1] Едуард Саксен-Альтенбурзький [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]} (нім.)

[2] Цвинтар Альтенбургу [2] [Архівовано 25 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

[1]

[2]