Людвиг I (король Баварії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людвиг I
Людвиг I
2-й король
Початок правління: 13 жовтня 1825
Кінець правління: 20 березня 1848

Попередник: Максиміліан I
Наступник: Максиміліан II

Дата народження: 25 серпня 1786(1786-08-25)
Місце народження: Страсбурґ
Країна: Баварії
Дата смерті: 29 лютого 1868(1868-02-29) (81 рік)
Місце смерті: Ніцца
Дружина: Тереза Саксен-Гільдбурггаузенська
Династія: Віттельсбахи
Батько: Максиміліан I
Мати: Августа Вільгельміна Гессен-Дармштадтська
Нагороди:
орден Андрія Первозванного Орден Золотого руна Великий Хрест ордена Почесного легіону Королівський угорський орден Святого Стефана Військовий орден Максиміліана Йозефа Merit Order of the Bavarian Crown Order of St. Michael Knight Grand Cross of the Order of Saints Maurice and Lazarus орден Спасителя орден Серафимів Орден Золотого руна орден Святого Губерта орден Святого Йосипа

Людвиг I (25 серпня 1786 — 29 лютого 1868) — король Баварії з 13 жовтня 1825 до свого зречення 20 березня 1848, з династії Віттельсбахів. Син короля Максиміліана I. Отримав перше ім'я на честь свого заочного хрещеного батька Людовика XVI, короля Франції, повне хрестильне ім'я Людвиг Карл Август.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Навчався в університетах у Ландсгуті та Геттінгені. Рано виявив гарячу любов до літератури, музики та мистецтва. На противагу батькові, він вороже ставився до Наполеона I Бонапарта, але тим не менше в 1806—1809 роках командував Баварською дивізією у війнах проти Пруссії та Австрії. Після закінчення війни з Францією Людвиг жив здебільшого у Вюрцбурзі та Ашаффенбурзі, часто здійснюючи поїздки Італією. У цей час він оточив себе гуртком письменників і художників, намагаючись надавати їм заступництво; особливо зблизився із Петер Корнеліусом, Овербеком, Торвальдсеном, згодом — з Каульбахом. У приватному житті був ощадливим, але витрачав величезні гроші на колекції художніх творів, на підтримку театрів тощо. Політичні погляди його тоді відрізнялися деякими лібералізмом. В основу конституції 1818 року було покладено складений ним меморандум.

Початок правління[ред. | ред. код]

Після вступу на престол у 1825 році положення преси стало кращим, поліцейські гоніння припинилися. Він переніс університет з Ландсгута до Мюнхена, реорганізував Академію мистецтв. Найбільше прагнув до того, щоб перетворити Мюнхен на «другі Афіни». Він оточив себе художниками і зайнявся будівництвом різних будинків у грецькому та італійському античному стилях. Особливо відома побудована ним Валгалла поблизу Регенсбурга із бюстами всіх знаменитих людей Німеччини, за винятком, однак, Мартіна Лютера і діячів Реформації. Одночасно Людвиг виступив як поет і письменник, але твори його, хоча й розійшлись у кількох виданнях, відрізнялися тільки химерною мовою, що претендувала на архаїчність, і не залишили жодного сліду в німецькій літературі.

Реакція[ред. | ред. код]

Палата депутатів не особливо співчутливо дивилася на задуми короля, що вимагали величезних витрат, і тому помірно-ліберальна налаштованість Людвига швидко змінилася різко реакційною. Цьому сприяв і вплив католицького духовенства.

Преса була підпорядкована суворому цензурному статуту 1831 року. Представники демократичних поглядів піддавалися гонінням поліцейськими, арештам і висланню. Корнеліус, природодослідник Окене, філолог Фальмерайер змушені були залишити Баварію. Протестантська релігія, незважаючи на рівноправність сповідань за конституцією, утискалась. Так, протестантським солдатам наказували схиляти коліна перед святими Дарами, а пасторів, які протестували проти цього, кидали у в'язницю. З палатою депутатів йшла систематична боротьба, поки за допомогою поліцейських заходів на виборах не вдалося усунути опозицію.

В області політики романтичні захоплення Людвига позначилися у співчутті грецькому національно-визвольному повстанню. Він погодився на обрання його сина Оттона грецьким королем, що дуже недешево обійшлося баварській скарбниці, яка була змушена підтримувати короля майже збанкрутілої країни.

Нащадки[ред. | ред. код]

У 1810 році Людвиг I одружився з Терезою Саксен-Гільдбурггаузенською (1792—1854). Свята, влаштовані на честь весілля, поклали початок свята Октоберфест. Від цього союзу народилося 9 дітей:

Лола Монтез[ред. | ред. код]

Лола Монтез

У 1846 році Людвиг I потрапив під сильний вплив ірландської авантюристки Елізи Гільберт, що видавала себе за «іспанську танцівницю Лолу Монтез, якій вдалося, як говорили, «перемогти Лойола», тобто повалити клерикальне міністерство Абеля, а потім і помірне міністерство Маурер. Було організовано, так зване, міністерство Лоли, але політична реакція не стала від цього слабшою, хоча і втратила свій клерикальний відтінок.

Загальна ненависть до Людвига виразилася в «Lobgesänge auf König Ludwig» Генріха Гейне, який піддав різкому осміянню і меценатство Людвига, і його поезію, і вплив на нього коханок, і його пієтизм, змішаний з фривольністю. Революційний рух 1848 року змусив Людвига відмовитися від корони на користь сина, Максиміліана II. Лола ж була змушена покинути Європу і виїхала до США. З тих пір колишній король жив приватною особою, присвячуючи себе, як і раніше заступництву мистецтвам. Людвиг І помер у Ніцці, переживши сина, коли вже царював його онук Людвиг II. Кінна статуя його споруджена в Мюнхені в 1862 році ще за його життя.

Джерела[ред. | ред. код]