Ектор Казнав
 | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 13 квітня 1914 | |||||||||||||||||
| Монтевідео, Уругвай | ||||||||||||||||||
| Смерть | 27 вересня 1958 (44 роки) | |||||||||||||||||
| Громадянство | .svg){kind=small} Франція
| |||||||||||||||||
| Позиція | захисник | |||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||
Ектор Казнав (фр. Héctor Cazenave; нар. 13 квітня 1914, Монтевідео, Уругвай — пом. 27 вересня 1958) — уругвайський і французький футболіст, що грав на позиції захисника. Учасник третього чемпіонату світу.
Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]
У дорослому футболі дебютував 1934 року виступами за команду «Дефенсор Спортінг». За три сезони провів у чемпіонаті Уругваю 47 матчів.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників французького клубу «Сошо», до складу якого приєднався наприкінці сезону 1936/37. Наступного року команда з Франш-Конте, вдруге в своїй історії, стала чемпіоном Франції. Лідером нападу того складу був Роже Куртуа, який двічі ставав найвлучнішим гравцем лігових турнірів. З появою у команді уругвайця, набув потужності і захист клубу. Сучасники називали тріо Лорана Ді Лорто, Етьєна Маттле і Ектора Касенаве «лінією Мажіно». У повному складі захисна лінія «Сошо» виступала і в збірній.
У національній команді дебютував 10 жовтня 1937 року проти збірної Швейцарії (перемога 2:1). До травня наступного року провів ще п'ять товариських матчів і потрапив до заявки на світову першість.
Третій чемпіонат світу приймала Франція. У першому матчі Жан Ніколя і Еміль Венант тричі відзначилися у воротах голкіпера збірної Бельгії, і остаточний рахунок гри — 3:1. Але вже в чвертьфіналі «рідні стіни» не допомогли французам. Перший тайм зі збірною Італії завершився внічию, а в другій половині гри не вдалося втримати Сільвіо Піолу. Після чемпіонату світу до лав збірної більше не залучався.
1939 року в Європі почалася війна і Ектор Касенаве повернувся до Південної Америки. В чемпіонаті Уругваю відіграв ще чотири сезони. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Дефенсор Спортінг» у 1943 році.
Досягнення[ред. | ред. код]
- Чемпіон Франції (1): 1938
Статистика[ред. | ред. код]
Статистика виступів в офіційних матчах:
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок | Збірна | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| 1934 |  «Дефенсор» |
Д-1 | 12 | 0 | — | — | — | — |
| 1935 | «Дефенсор» |
Д-1 | 17 | 0 | — | — | — | — |
| 1936 | «Дефенсор» |
Д-1 | 18 | 0 | — | — | — | — |
| 1936/37 |  «Сошо» |
Д-1 | 1 | 0 | — | — | — | — |
| 1937/38 | «Сошо» |
Д-1 | 29 | 0 | 1 | 0 | 8 | 0 |
| 1938/39 | «Сошо» |
Д-1 | 29 | 0 | 4 | 0 | — | — |
| 1940 | «Дефенсор» |
Д-1 | 17 | 1 | — | — | — | — |
| 1941 | «Дефенсор» |
Д-1 | 20 | 0 | — | — | — | — |
| 1942 | «Дефенсор» |
Д-1 | 17 | 0 | — | — | — | — |
| 1943 | «Дефенсор» |
Д-1 | 14 | 1 | — | — | — | — |
| Усього за кар'єру | 174 | 2 | 5 | 0 | 8 | 0 | ||
Статистика виступів на чемпіонаті світу:
1/8 фіналу
5 червня 1938 |
| Франція | 3 — 1 | Бельгія |
|---|---|---|
Венант
 1'Ніколя 11', 69'
|
Звіт | Ісемборг
19'
|
«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб)
Глядачів: 30 454 |
Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (
), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.
Бельгія: Арнольд Баджу, Робер Паверік, Корнель Сейс, Жан ван Альфен, Еміль Стейнен (), Альфонс Де Вінтер, Шарль Ванден Ваувер, Бернар Ворхоф, Анрі Ісемборг, Раймон Брен, Нан Буйле. Тренер — Джек Батлер.
1/4 фіналу
12 червня 1938 |
| Франція | 1 — 3 | Італія |
|---|---|---|
Ессерер
10'
|
Звіт | Колауссі
10'Піола 52', 72'
|
«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб)
Глядачів: 58 455 |
Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.
Італія: Альдо Олів'єрі, Альфредо Фоні, П'єтро Рава, П'єтро Серантоні, Мікеле Андреоло, Уго Локателлі, Амедео Б'яваті, Джузеппе Меацца (), Сільвіо Піола, Джованні Феррарі, Джино Колауссі. Тренер — Вітторіо Поццо.
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль [Архівовано 16 березня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Французької футбольної федерації (фр.)
- Профіль (фр.) . Pari-Et-Gagne. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 5 березня 2016.
- Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 5 березня 2016.
| |||||||
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
