Ектор Касенаве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ектор Касенаве
Hector Cazenave.jpg
Особові дані
Народження 13 квітня 1914(1914-04-13)
  Монтевідео, Уругвай
Смерть 27 вересня 1958(1958-09-27) (44 роки)
Громадянство Flag of France.svg Франція
Flag of Uruguay.svg Уругвай
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1934–1936 Уругвай «Дефенсор Спортінг» 47 (0)
1936–1939 Франція «Сошо» 59 (0)
1940–1943 Уругвай «Дефенсор Спортінг» 68 (2)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1937–1938 Франція Франція 8 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ектор Касенаве (фр. Héctor Cazenave; нар. 13 квітня 1914, Монтевідео, Уругвай — пом. 27 вересня 1958) — уругвайський і французький футболіст, що грав на позиції захисника. Учасник третього чемпіонату світу.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1934 року виступами за команду «Дефенсор Спортінг». За три сезони провів у чемпіонаті Уругваю 47 матчів.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників французького клубу «Сошо», до складу якого приєднався наприкінці сезону 1936/37. Наступного року команда з Франш-Конте, вдруге в своїй історії, стала чемпіоном Франції. Лідером нападу того складу був Роже Куртуа, який двічі ставав найвлучнішим гравцем лігових турнірів. З появою у команді уругвайця, набув потужності і захист клубу. Сучасники називали тріо Лорана Ді Лорто, Етьєна Маттле і Ектора Касенаве «лінією Мажіно». У повному складі захисна лінія «Сошо» виступала і в збірній.

У національній команді дебютував 10 жовтня 1937 року проти збірної Швейцарії (перемога 2:1). До травня наступного року провів ще п'ять товариських матчів і потрапив до заявки на світову першість.

Третій чемпіонат світу приймала Франція. У першому матчі Жан Ніколя і Еміль Венант тричі відзначилися у воротах голкіпера збірної Бельгії, і остаточний рахунок гри — 3:1. Але вже в чвертьфіналі «рідні стіни» не допомогли французам. Перший тайм зі збірною Італії завершився внічию, а в другій половині гри не вдалося втримати Сільвіо Піолу. Після чемпіонату світу до лав збірної більше не залучався.

1939 року в Європі почалася війна і Ектор Касенаве повернувся до Південної Америки. В чемпіонаті Уругваю відіграв ще чотири сезони. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Дефенсор Спортінг» у 1943 році.

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Чемпіон Франції (1): 1938

Статистика[ред. | ред. код]

Статистика виступів в офіційних матчах:

Сезон Команда Чемпіонат Кубок Збірна
Ліга Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
1934 Уругвай «Дефенсор» Д-1 12 0
1935 Уругвай «Дефенсор» Д-1 17 0
1936 Уругвай «Дефенсор» Д-1 18 0
1936/37 Франція «Сошо» Д-1 1 0
1937/38 Франція «Сошо» Д-1 29 0 1 0 8 0
1938/39 Франція «Сошо» Д-1 29 0 4 0
1940 Уругвай «Дефенсор» Д-1 17 1
1941 Уругвай «Дефенсор» Д-1 20 0
1942 Уругвай «Дефенсор» Д-1 17 0
1943 Уругвай «Дефенсор» Д-1 14 1
Усього за кар'єру 174 2 5 0 8 0

Статистика виступів на чемпіонаті світу:

1/8 фіналу
5 червня 1938
Франція 3 — 1 Бельгія
Венант Гол 1'
Ніколя Гол 11'69'
Звіт Ісемборг Гол 19'
«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб)
Глядачів: 30 454

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (NYCS-bull-trans-K.svg), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Бельгія: Арнольд Баджу, Робер Паверік, Корнель Сейс, Жан ван Альфен, Еміль Стейнен (NYCS-bull-trans-K.svg), Альфонс Де Вінтер, Шарль Ванден Ваувер, Бернар Ворхоф, Анрі Ісемборг, Раймон Брен, Нан Буйле. Тренер — Джек Батлер.


1/4 фіналу
12 червня 1938
Франція 1 — 3 Італія
Ессерер Гол 10' Звіт Колауссі Гол 10'
Піола Гол 52'72'
«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб)
Глядачів: 58 455

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (NYCS-bull-trans-K.svg), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Італія: Альдо Олів'єрі, Альфредо Фоні, П'єтро Рава, П'єтро Серантоні, Мікеле Андреоло, Уго Локателлі, Амедео Б'яваті, Джузеппе Меацца (NYCS-bull-trans-K.svg), Сільвіо Піола, Джованні Феррарі, Джино Колауссі. Тренер — Вітторіо Поццо.

Посилання[ред. | ред. код]