Оскар Ессерер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Оскар Ессерер
Особові дані
Народження 18 липня 1914(1914-07-18)
  Ширрен, Німеччина
Смерть 7 жовтня 2004(2004-10-07) (90 років)
  Страсбург, Франція
Громадянство Flag of France.svg Франція
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1934–1938 Франція «Страсбур» 112 (45)
1938–1945 Франція «Расінг» (Париж) 30 (11)
1945–1949 Франція «Страсбур» 98 (29)
1949–1952 Франція «Олімпік» (Ліон) 24 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1936–1948 Франція Франція 25 (8)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1949–1954 Франція «Олімпік» (Ліон)
1955–1956 Франція «Страсбур»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Оскар Ессерер (фр. Oscar Heisserer; нар. 18 липня 1914, Ширрен, Німеччина — пом. 7 жовтня 2004, Страсбург, Франція) — французький футболіст, нападник. Учасник третього чемпіонату світу.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

У складі аматорської команди «Бішвільє» двічі перемагав у чемпіонатах Ельзасу (1933, 1934). Своєю грою привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Страсбур», до складу якого приєднався влітку 1934 року. Його партнерами по лінії нападу були німецький супербомбардир Оскар Рор і учасник другого чемпіонату світу Фредерік Келлер.

У першому сезоні, команда з Ельзасу, набрала лише на одне очко менше за «Сошо» і здобула титул віце-чемпіона Франції. Наступний чемпіонат завершила на третій позиції. Під керівництвом австрійського наставника Йозефа Блюма, «Страсбур» дійшов до фіналу в розіграші кубка 1936/37. Але у вирішальному матчі поступився «Сошо» з рахунком 1:2. Протягом чотирьох сезонів був одним з лідерів клубу. Всього провів 112 лігових матчів (45 забитих м'ячів), у кубку — 14 ігор (3 голи).

У складі національної команди дебютував 13 грудня 1936 року. На стадіоні «Парк де Пренс» французи здобули мінімальну перемогу над збірною Югославії (1:0, відзначився одноклубник Фредерік Келлер). За наступні півтора року провів п'ять ігор і потрапив до заявки на світову першість.

Третій чемпіонат світу приймала Франція. У першому матчі Жан Ніколя і Еміль Венант тричі відзначилися у воротах голкіпера збірної Бельгії, і остаточний рахунок гри — 3:1. Але вже в чвертьфіналі «рідні стіни» не допомогли французам. Перший тайм зі збірною Італії завершився внічию, Оскар Ессерер зрівняв рахунок на десятій хвилині. Але в другій половині гри не вдалося втримати Сільвіо Піолу. До початку війни провів ще п'ять поєдинків у складі національної збірної.

Влітку 1938 року, за рекордні для довоєнної Франції 150 000 франків, перейшов до столичного «Расінга». Перед початком останнього довоєнного сезону клуб значно підсилився. Окрім Ессерера, до його складу приєдналися Альфред Астон з «Ред Стару» і Жан Бастьєн з марсельського «Олімпіка». Амбіційні парижани були одними з головних претендентів на трофеї, але чемпіонат завершили лише на третій позиції. Успіх прийшов у кубку Франції. На шляху до фіналу були здобуті перемоги над «Мюлузом», «Рубе» і «Фівами». У вирішальному матчі Хосе Перес, Еміль Венант і Жуль Мате забили три голи, а суперники з лілльського «Олімпіка» відповіли одним (Геза Калочаї).

Наступного сезону «Расінг» знову став володарем національного кубка. На попередніх етапах були здобуті перемоги над «Шоле», «Сошо» і «Руаном», а у фіналі — над «Олімпіком» з Марселя з рахунком 2:1 (голи забивали: Рене Рульє, Жуль Мате — Емануель Азнар).

Про життя під час війни відомо небагато. 1943 року, щоб уникнути мобілізації до вермахту, втік до Швейцарії. Протягом двох років перебував у таборі для інтернованих осіб. В складі французької армії звільняв рідний Ельзас від загарбників взимку 1944/45 років.

Повернувся до «Расінга», з довоєнних партнерів залишилися лише Моріс Дюпюї і Огюст Жордан. Навколо трьох ветеранів створювалася нова команда. Шість голів забитих у шести матчах стали вагомим внеском для перемоги столичного клубу у розіграші кубка Франції 1944/45. Забивав Оскар Ессерер і у фінальній грі проти «Лілля» (остаточний рахунок — 3:0).

1945 року повернувся до клубу «Страсбур». З чотирьох сезонів найбільш вдалим став сезон 1946/47. У підсумковій таблиці чемпіонату, лише за додатковими показниками, поступилася другим місцем «Реймсу». А у фіналі національного кубка — «Ліллю» (0:2).

Через п'ять років, у травні 1945-го, знову отримав виклик до лав збірної Франції. Повернення відзначив голом у ворота команди Англії на «Вемблі». Протягом чотирьох повоєнних років провів одинадцять товариських матчів, у семи — був капітаном національної збірної.

З 1949 року — тренер ліонського «Олімпіка». У першому сезоні був гравцем основного складу, а в двох наступних — тричі виходив на футбольне поле. Під його керівництвом, команда з Ліона, двічі була найсильнішою у другому дивізіоні і провела два сезони в еліті французького футболу. В сезоні 1955/56 очолював «Страсбур» (14-е місце у Лізі 1).

Досягнення[ред. | ред. код]

Статистика[ред. | ред. код]

Статистика виступів в офіційних матчах:

Сезон Команда Чемпіонат Кубок Збірна
Ліга Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
1934/35 Франція «Страсбур» Д-1 26 9 2 0
1935/36 Франція «Страсбур» Д-1 28 13 2 1
1936/37 Франція «Страсбур» Д-1 28 9 8 1 1 0
1937/38 Франція «Страсбур» Д-1 30 14 2 1 7 2
1938/39 Франція «Расінг» (Париж) Д-1 30 11 6 1 5 2
1939/40 Франція «Расінг» (Париж) 3 1 1 1
1944/45 Франція «Расінг» (Париж) 6 6 1 1
1945/46 Франція «Страсбур» Д-1 32 16 2 2 4 2
1946/47 Франція «Страсбур» Д-1 32 8 5 1 4 0
1947/48 Франція «Страсбур» Д-1 27 5 1 0 2 0
1948/49 Франція «Страсбур» Д-1 7 0 1 0
1949/50 Франція «Олімпік» (Ліон) Д-2 21 0 1 0
1950/51 Франція «Олімпік» (Ліон) Д-2 1 0
1951/52 Франція «Олімпік» (Ліон) Д-1 2 1
Усього за кар'єру Д-1 242 86 39 14 25 8
Д-2 22 0

Тренерська статистика:

Турнір
С І В Н П О %
Франція Чемпіонат Франції (Д-1) 3 87 26 15 46 67
Франція Чемпіонат Франції (Д-2) 4 138 74 28 36 176
Франція Кубок Франції 6 17 9 2 6 20
Франція Кубок Шарля Драго 3 6 2 1 3 5
Усього 7 248 111 46 91 268

Статистика виступів на чемпіонаті світу:

1/8 фіналу
5 червня 1938
Франція 3 — 1 Бельгія
Венант Гол 1'
Ніколя Гол 11'69'
Звіт
Ісемборг Гол 19'
«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб)
Глядачів: 30 454

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (NYCS-bull-trans-K.svg), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Бельгія: Арнольд Баджу, Робер Паверік, Корнель Сейс, Жан ван Альфен, Еміль Стейнен (NYCS-bull-trans-K.svg), Альфонс Де Вінтер, Шарль Ванден Ваувер, Бернар Ворхоф, Анрі Ісемборг, Раймон Брен, Нан Буйле. Тренер — Джек Батлер.


1/4 фіналу
12 червня 1938
Франція 1 — 3 Італія
Ессерер Гол 10'
Звіт
Колауссі Гол 10'
Піола Гол 52'72'
«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб)
Глядачів: 58 455

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (NYCS-bull-trans-K.svg), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Італія: Альдо Олів'єрі, Альфредо Фоні, П'єтро Рава, П'єтро Серантоні, Мікеле Андреоло, Уго Локателлі, Амедео Б'яваті, Джузеппе Меацца (NYCS-bull-trans-K.svg), Сільвіо Піола, Джованні Феррарі, Джино Колауссі. Тренер — Вітторіо Поццо.

Посилання[ред. | ред. код]