Еліезер Бен-Єгуда

Еліезер Бен-Єгуда
Еліезер Бен-Єгуда за роботою
Ім'я при народженні	Лейзер-Іцхок Перельман
Народився	7 січня 1858(1858-01-07) Łużki, Дісненський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер	16 грудня 1922(1922-12-16) (64 роки) Єрусалим, Британський мандат у Палестині ·туберкульоз
Поховання	Єврейське кладовище на Оливковій горі
Громадянство (підданство)	Російська імперія Османська Палестина  Британський мандат у Палестині
Національність	Єврей
Місце проживання	Росія
Діяльність	Лінгвіст
Відомий завдяки	Був «батьком мови іврит»
Alma mater	Паризький університет
Володіє мовами	іврит
У шлюбі з	Devora Ben-Yehuda
Діти	Itamar Ben-Avi
Медіафайли у Вікісховищі?

|відомий_?відома?=

Еліезер Бен-Єгуда́ (івр. ‏אֱלִיעֶזֶר בֶּן־יְהוּדָה‎) (при народженні — Лейзер-Іцхок Перельман) (*7 січня 1858, с. Лужки Віленської губернії — †16 грудня 1922, Єрусалим) — єврейський лінгвіст, «батько сучасної мови іврит». Зробив великий внесок у відродження івриту як розмовної мови, видавав перший щотижневик івритом, був засновником Комітету мови іврит, розпочав публікацію першого повного словника мови.

Біографія

Еліезер Бен-Єгуда зі своєю дружиною Хемдою, 1912 рік

Народився в селищі Лужки Віленської губернії (зараз Шарковщинський район Вітебської області). З трьох років відвідував хедер — єврейську релігійну початкову школу. У віці дев'яти років почав вивчати релігійну гебрейську мову, навчився читати Тору й Талмуд. Своє навчання Еліезер продовжив у єшиві, де вивчав не тільки релігійні, а й світські гебрейські тексти. По закінченні реального училища в місті Двінську (зараз Даугавпілс) у 1878 році вступив на навчання до Сорбонського університету в Парижі, де вивчав медицину, а також історію та політику Близького Сходу. В цьому ж університеті надалі вдосконалював гебрейську мову, граматику. Тоді ж він познайомився з сіоністським рухом і почав усвідомлювати важливість відродження національної мови євреїв.

Свої погляди стосовно відродження національної мови висловив у статті «Важливе питання». Оскільки євреї різних країн спілкувалися різними мовами, він вважав відродження національної мови євреїв не тільки корисним і можливим з практичної точки зору, а й заходом консолідації для розбудови нації. З першими сіоністами виїхав до Палестини, де змінив своє ім'я на Еліезер Бен-Єгуда та почав втілювати ідею відродження мови на практиці. В сім'ї єдиною мовою спілкування був іврит, над відродженням якого він працював багато років. Його син Бен-Ціон Бен-Єгуда був першим ізраїльтянином, для кого іврит був рідною мовою, оскільки іншої він не знав і спілкувався тільки нею. Для навчання своїх дітей мови сім'я жила в цілковитій мовній ізоляції, де вживався тільки іврит.

У своїй діяльності в Палестині Бен-Єгуда добився того, щоб у школі, де він викладав, деякі предмети викладалися винятково івритом. У 1884 р. під його керівництвом почала виходити газета мовою іврит — «Га-Цеві» («Олень»). У 1890 р. засновано «Комітет мови іврит», де він і головував до самої смерті. Комітет, згодом у 1920 р. реорганізовано в Академію мови іврит, що зараз є головним центром дослідження та регулювання івриту. З 1910 р. працював над словниками івриту, однак не закінчив, оскільки мова продовжувала розвиватися і збільшувався обсяг словникової інформації. 29 жовтня 1922 р. іврит, разом з арабською та англійськими мовами, проголошено однією з офіційних мов Британського мандату в Палестині. Це сталося великою мірою завдяки клопотанням Бен-Єгуди.

Еліезер Бен-Єгуда помер у Єрусалимі 16 грудня 1922 р. від туберкульозу.

Посилання

• Батько сучасного івриту (рос.)
• Еліезер Бен-Єгуда: відродження иврита (рос.)
• «Бен-Єгуда Еліезер», Електронна єврейська енциклопедія (рос.)