Еліезер Бен-Єгуда

Еліезер Бен-Єгуда
івр. אֱלִיעֶזֶר בֶּן־יְהוּדָה‎
Еліезер Бен-Єгуда за роботою
Ім'я при народженні	Лейзер-Іцхок Перельман
Народився	7 січня 1858(1858-01-07)[…] Лужки, Дісненський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер	16 грудня 1922(1922-12-16) (64 роки) Єрусалим, Ізраїль ·туберкульоз
Поховання	Єврейське кладовище на Оливковій горі
Громадянство (підданство)	Російська імперія Османська Палестина  Підмандатна Палестина
Національність	Єврей
Місце проживання	Росія Підмандатна Палестина Османська Палестина
Діяльність	Лінгвіст
Галузь	мовознавство
Відомий завдяки	Був «батьком мови іврит»
Alma mater	Паризький університет
Знання мов	іврит, арабська, російська і Арамейська
Членство	Hebrew Language Committeed
Посада	президент
У шлюбі з	Девора Бен-Єгуда і Хемда Бен-Єгуда
Діти	Ітамар Бен-Єгудаd
Медіафайли на Вікісховищі

|відомий_?відома?=

Еліезер Бен-Єгуда́ (івр. ‏אֱלִיעֶזֶר בֶּן־יְהוּדָה‎) (при народженні — Лейзер-Іцхок Перельман) (*7 січня 1858, с. Лужки Віленської губернії — †16 грудня 1922, Єрусалим) — єврейський лінгвіст, «батько сучасної мови іврит». Зробив великий внесок у відродження івриту як розмовної мови, видавав перший щотижневик івритом, був засновником Комітету мови іврит, розпочав публікацію першого повного словника мови.

Біографія

Еліезер Бен-Єгуда зі своєю дружиною Хемдою, 1912 рік

Народився в селищі Лужки Віленської губернії (зараз Шарковщинський район Вітебської області). З трьох років відвідував хедер — єврейську релігійну початкову школу. У віці дев'яти років почав вивчати релігійну гебрейську мову, навчився читати Тору й Талмуд. Своє навчання Еліезер продовжив у єшиві, де вивчав не тільки релігійні, а й світські гебрейські тексти. По закінченні реального училища в місті Двінську (зараз Даугавпілс) у 1878 році вступив на навчання до Сорбонського університету в Парижі, де вивчав медицину, а також історію та політику Близького Сходу. В цьому ж університеті надалі вдосконалював гебрейську мову, граматику. Тоді ж він познайомився з сіоністським рухом і почав усвідомлювати важливість відродження національної мови євреїв.

Свої погляди стосовно відродження національної мови висловив у статті «Важливе питання». Оскільки євреї різних країн спілкувалися різними мовами, він вважав відродження національної мови євреїв не тільки корисним і можливим з практичної точки зору, а й заходом консолідації для розбудови нації. З першими сіоністами виїхав до Палестини, де змінив своє ім'я на Еліезер Бен-Єгуда та почав втілювати ідею відродження мови на практиці. В сім'ї єдиною мовою спілкування був іврит, над відродженням якого він працював багато років. Його син Бен-Ціон Бен-Єгуда був першим ізраїльтянином, для кого іврит був рідною мовою, оскільки іншої він не знав і спілкувався тільки нею. Для навчання своїх дітей мови сім'я жила в цілковитій мовній ізоляції, де вживався тільки іврит.

У своїй діяльності в Палестині Бен-Єгуда добився того, щоб у школі, де він викладав, деякі предмети викладалися винятково івритом. У 1884 р. під його керівництвом почала виходити газета мовою іврит — «Га-Цеві» («Олень»). У 1890 р. засновано «Комітет мови іврит», де він і головував до самої смерті. Комітет, згодом у 1920 р. реорганізовано в Академію мови іврит, що зараз є головним центром дослідження та регулювання івриту. З 1910 р. працював над словниками івриту, однак не закінчив, оскільки мова продовжувала розвиватися і збільшувався обсяг словникової інформації. 29 жовтня 1922 р. іврит, разом з арабською та англійськими мовами, проголошено однією з офіційних мов Британського мандату в Палестині. Це сталося великою мірою завдяки клопотанням Бен-Єгуди.

Еліезер Бен-Єгуда помер у Єрусалимі 16 грудня 1922 р. від туберкульозу.

Посилання

• Батько сучасного івриту (рос.)
• Еліезер Бен-Єгуда: відродження иврита (рос.)
• «Бен-Єгуда Еліезер», Електронна єврейська енциклопедія (рос.)