Еліезер Бен-Єгуда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еліезер Бен-Єгуда
Eliezer Ben-Yehuda at his desk in Jerusalem - c1912.jpg
Еліезер Бен-Єгуда за роботою
Ім'я при народженні Лейзер-Іцхок Перельман
Народився 7 січня 1858(1858-01-07)[1][2]
Łużki[d], Дісненський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер 16 грудня 1922(1922-12-16)[1][2] (64 роки)
Єрусалим, Британський мандат у Палестині
·туберкульоз
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Османська Палестина
Flag of the United Kingdom.svg Британський мандат у Палестині
Національність Єврей
Місце проживання
Діяльність Лінгвіст
Відомий завдяки Був «батьком мови іврит»
Alma mater Паризький університет
Володіє мовами іврит[1]
У шлюбі з Devora Ben-Yehuda[d]
Діти Itamar Ben-Avi[d]

Еліезер Бен-Єгуда́ (івр. ‏אֱלִיעֶזֶר בֶּן־יְהוּדָה‎) (при народженні — Лейзер-Іцхок Перельман) (*7 січня 1858, с. Лужки Віленської губернії — †16 грудня 1922, Єрусалим) — єврейський лінгвіст, «батько сучасної мови іврит». Зробив великий внесок у відродження івриту як розмовної мови, видавав перший щотижневик івритом, був засновником Комітету мови іврит, розпочав публікацію першого повного словника мови.

Біографія[ред. | ред. код]

Еліезер Бен-Єгуда зі своєю дружиною Хемдою, 1912 рік

Народився в селищі Лужки Віленської губернії (зараз Шарковщинський район Вітебської області). З трьох років відвідував хедер — єврейську релігійну початкову школу. У віці дев'яти років почав вивчати релігійну гебрейську мову, навчився читати Тору й Талмуд. Своє навчання Еліезер продовжив у єшиві, де вивчав не тільки релігійні, а й світські гебрейські тексти. По закінченні реального училища в місті Двінську (зараз Даугавпілс) у 1878 році вступив на навчання до Сорбонського університету в Парижі, де вивчав медицину, а також історію та політику Близького Сходу. В цьому ж університеті надалі вдосконалював гебрейську мову, граматику. Тоді ж він познайомився з сіоністським рухом і почав усвідомлювати важливість відродження національної мови євреїв.

Свої погляди стосовно відродження національної мови висловив у статті «Важливе питання». Оскільки євреї різних країн спілкувалися різними мовами, він вважав відродження національної мови євреїв не тільки корисним і можливим з практичної точки зору, а й заходом консолідації для розбудови нації. З першими сіоністами виїхав до Палестини, де змінив своє ім'я на Еліезер Бен-Єгуда та почав втілювати ідею відродження мови на практиці. В сім'ї єдиною мовою спілкування був іврит, над відродженням якого він працював багато років. Його син Бен-Ціон Бен-Єгуда був першим ізраїльтянином, для кого іврит був рідною мовою, оскільки іншої він не знав і спілкувався тільки нею. Для навчання своїх дітей мови сім'я жила в цілковитій мовній ізоляції, де вживався тільки іврит.

У своїй діяльності в Палестині Бен-Єгуда добився того, щоб у школі, де він викладав, деякі предмети викладалися винятково івритом. У 1884 р. під його керівництвом почала виходити газета мовою іврит — «Га-Цеві» («Олень»). У 1890 р. засновано «Комітет мови іврит», де він і головував до самої смерті. Комітет, згодом у 1920 р. реорганізовано в Академію мови іврит, що зараз є головним центром дослідження та регулювання івриту. З 1910 р. працював над словниками івриту, однак не закінчив, оскільки мова продовжувала розвиватися і збільшувався обсяг словникової інформації. 29 жовтня 1922 р. іврит, разом з арабською та англійськими мовами, проголошено однією з офіційних мов Британського мандату в Палестині. Це сталося великою мірою завдяки клопотанням Бен-Єгуди.

Еліезер Бен-Єгуда помер у Єрусалимі 16 грудня 1922 р. від туберкульозу.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC