Еліезер Бен-Єгуда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еліезер Бен-Єгуда
івр. אֱלִיעֶזֶר בֶּן־יְהוּדָה
Eliezer Ben-Yehuda at his desk in Jerusalem - c1912.jpg
Еліезер Бен-Єгуда за роботою
Ім'я при народженні Лейзер-Іцхок Перельман
Народився 7 січня 1858(1858-01-07)[1][2][3]
Лужки[d], Дісненський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер 16 грудня 1922(1922-12-16)[1][2] (64 роки)
Єрусалим, Ізраїль
·туберкульоз
Поховання Єврейське кладовище на Оливковій горі
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Османська Палестина
Flag of the United Kingdom.svg Підмандатна Палестина
Національність Єврей
Місце проживання
Діяльність Лінгвіст
Галузь мовознавство
Відомий завдяки Був «батьком мови іврит»
Alma mater Паризький університет
Знання мов іврит[1]
Членство Hebrew Language Committeed
Посада президент
У шлюбі з Девора Бен-Єгуда[4] і Хемда Бен-Єгуда[5]
Діти Ітамар Бен-Єгудаd

Еліезер Бен-Єгуда́ (івр. ‏אֱלִיעֶזֶר בֶּן־יְהוּדָה‎) (при народженні — Лейзер-Іцхок Перельман) (*7 січня 1858, с. Лужки Віленської губернії — †16 грудня 1922, Єрусалим) — єврейський лінгвіст, «батько сучасної мови іврит». Зробив великий внесок у відродження івриту як розмовної мови, видавав перший щотижневик івритом, був засновником Комітету мови іврит, розпочав публікацію першого повного словника мови.

Біографія[ред. | ред. код]

Еліезер Бен-Єгуда зі своєю дружиною Хемдою, 1912 рік

Народився в селищі Лужки Віленської губернії (зараз Шарковщинський район Вітебської області). З трьох років відвідував хедер — єврейську релігійну початкову школу. У віці дев'яти років почав вивчати релігійну гебрейську мову, навчився читати Тору й Талмуд. Своє навчання Еліезер продовжив у єшиві, де вивчав не тільки релігійні, а й світські гебрейські тексти. По закінченні реального училища в місті Двінську (зараз Даугавпілс) у 1878 році вступив на навчання до Сорбонського університету в Парижі, де вивчав медицину, а також історію та політику Близького Сходу. В цьому ж університеті надалі вдосконалював гебрейську мову, граматику. Тоді ж він познайомився з сіоністським рухом і почав усвідомлювати важливість відродження національної мови євреїв.

Свої погляди стосовно відродження національної мови висловив у статті «Важливе питання». Оскільки євреї різних країн спілкувалися різними мовами, він вважав відродження національної мови євреїв не тільки корисним і можливим з практичної точки зору, а й заходом консолідації для розбудови нації. З першими сіоністами виїхав до Палестини, де змінив своє ім'я на Еліезер Бен-Єгуда та почав втілювати ідею відродження мови на практиці. В сім'ї єдиною мовою спілкування був іврит, над відродженням якого він працював багато років. Його син Бен-Ціон Бен-Єгуда був першим ізраїльтянином, для кого іврит був рідною мовою, оскільки іншої він не знав і спілкувався тільки нею. Для навчання своїх дітей мови сім'я жила в цілковитій мовній ізоляції, де вживався тільки іврит.

У своїй діяльності в Палестині Бен-Єгуда добився того, щоб у школі, де він викладав, деякі предмети викладалися винятково івритом. У 1884 р. під його керівництвом почала виходити газета мовою іврит — «Га-Цеві» («Олень»). У 1890 р. засновано «Комітет мови іврит», де він і головував до самої смерті. Комітет, згодом у 1920 р. реорганізовано в Академію мови іврит, що зараз є головним центром дослідження та регулювання івриту. З 1910 р. працював над словниками івриту, однак не закінчив, оскільки мова продовжувала розвиватися і збільшувався обсяг словникової інформації. 29 жовтня 1922 р. іврит, разом з арабською та англійськими мовами, проголошено однією з офіційних мов Британського мандату в Палестині. Це сталося великою мірою завдяки клопотанням Бен-Єгуди.

Еліезер Бен-Єгуда помер у Єрусалимі 16 грудня 1922 р. від туберкульозу.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. לנג י. (unspecified title) — С. 2. — ISBN 978-965-217-274-7
  4. לנג י. (unspecified title) — С. 40, 197. — ISBN 978-965-217-274-7
  5. לנג י. (unspecified title) — С. 208. — ISBN 978-965-217-274-7