Еліезер Бен-Єгуда
| Еліезер Бен-Єгуда | |
|---|---|
 Еліезер Бен-Єгуда за роботою | |
| Ім'я при народженні | Лейзер-Іцхок Перельман |
| Народився |
7 січня 1858[1][2] Łużki[d], Білорусь |
| Помер |
16 грудня 1922[1][2] (64 роки) Єрусалим, Британський мандат у Палестині ·туберкульоз |
| Поховання | Єврейське кладовище на Оливковій горі |
| Громадянство (підданство) |
 Російська імперіяОсманська Палестина  Британський мандат у Палестині |
| Національність | Єврей |
| Місце проживання | Росія |
| Діяльність | Лінгвіст |
| Alma mater | Паризький університет |
| Мова творів | іврит[1] |
| У шлюбі з | Devora Ben-Yehuda[d] |
| Діти | Itamar Ben-Avi[d] |
| |
Еліезер Бен-Єгуда́ (івр. אֱלִיעֶזֶר בֶּן־יְהוּדָה) (при народженні — Лейзер-Іцхок Перельман) (*7 січня 1858, с. Лужки Віленської губернії — †16 грудня 1922, Єрусалим) — єврейський лінгвіст, «батько сучасної мови іврит». Зробив великий внесок у відродження івриту як розмовної мови, видавав перший щотижневик івритом, був засновником Комітету мови іврит, розпочав публікацію першого повного словника мови.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в селищі Лужки Віленської губернії (зараз Шарковщинський район Вітебської області). З трьох років відвідував хедер — єврейську релігійну початкову школу. У віці дев'яти років почав вивчати релігійну гебрейську мову, навчився читати Тору й Талмуд. Своє навчання Еліезер продовжив у єшиві, де вивчав не тільки релігійні, а й світські гебрейські тексти. По закінченні реального училища в місті Двінську (зараз Даугавпілс) у 1878 році вступив на навчання до Сорбонського університету в Парижі, де вивчав медицину, а також історію та політику Близького Сходу. В цьому ж університеті надалі вдосконалював гебрейську мову, граматику. Тоді ж він познайомився з сіоністським рухом і почав усвідомлювати важливість відродження національної мови євреїв.
Свої погляди стосовно відродження національної мови висловив у статті «Важливе питання». Оскільки євреї різних країн спілкувалися різними мовами, він вважав відродження національної мови євреїв не тільки корисним і можливим з практичної точки зору, а й заходом консолідації для розбудови нації. З першими сіоністами виїхав до Палестини, де змінив своє ім'я на Еліезер Бен-Єгуда та почав втілювати ідею відродження мови на практиці. В сім'ї єдиною мовою спілкування був іврит, над відродженням якого він працював багато років. Його син Бен-Ціон Бен-Єгуда був першим ізраїльтянином, для кого іврит був рідною мовою, оскільки іншої він не знав і спілкувався тільки нею. Для навчання своїх дітей мови сім'я жила в цілковитій мовній ізоляції, де вживався тільки іврит.
У своїй діяльності в Палестині Бен-Єгуда добився того, щоб у школі, де він викладав, деякі предмети викладалися винятково івритом. У 1884 р. під його керівництвом почала виходити газета мовою іврит — «Га-Цеві» («Олень»). У 1890 р. засновано «Комітет мови іврит», де він і головував до самої смерті. Комітет, згодом у 1920 р. реорганізовано в Академію мови іврит, що зараз є головним центром дослідження та регулювання івриту. З 1910 р. працював над словниками івриту, однак не закінчив, оскільки мова продовжувала розвиватися і збільшувався обсяг словникової інформації. 29 жовтня 1922 р. іврит, разом з арабською та англійськими мовами, проголошено однією з офіційних мов Британського мандату в Палестині. Це сталося великою мірою завдяки клопотанням Бен-Єгуди.
Еліезер Бен-Єгуда помер у Єрусалимі 16 грудня 1922 р. від туберкульозу.
Посилання[ред. | ред. код]
- Батько сучасного івриту (рос.)
- Еліезер Бен-Єгуда: відродження иврита (рос.)
- «Бен-Єгуда Еліезер», Електронна єврейська енциклопедія (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
