Еспостоя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Еспостоя
Espostoa
Espostoa lanata
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Trichocereeae
Рід: Еспостоя (Espostoa)
Britton & Rose 1920
Типовий вид
Espostoa lanata[1]
(Kunth) Britton & Rose, 1920
Види
Синоніми
Binghamia Britton & Rose
Pseudoespostoa Backeb.
Thrixanthocereus Backeb.
Vatricania Backeb.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Espostoa
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Espostoa
EOL logo.svg EOL: 5190008
IPNI: 5326-1
ITIS logo.svg ITIS: 907005
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 432453

Еспостоя[2], Еспостоа[3] (Espostoa) — рід сукулентних рослин з родини кактусових.

Етимологія[ред.ред. код]

Верхівка Espostoa nana
Квітки Espostoa lanata, що з'являються з бічного псевдоцефалія
Espostoa guentheri з плодами
Квітки Espostoa ritteri
Espostoa lanata з кристатною верхівкою

Рід названий на честь Ніколаса Еспосто (ісп. Nicolas Esposto) — перуанського ботаніка, який працював в Національній школі агрономії в Лімі.

Історія систематики[ред.ред. код]

Цей рід був описаний Бріттоном і Роузом у 1920 році.

Ареал та екологія[ред.ред. код]

Ареал Espostoa охоплює прикордонні з Перу райони Еквадору, північ і центр самого Перу, а віднесений недавно до роду Espostoa рід Vatricania виростає на півдні Болівії. Найчастіше еспостоа зустрічаються на крутих кам'янистих стінах річкових розпадків або на пологих схилах замкнутих гірських долин на висоті від 1000 до 2500 м над рівнем моря. Найчисленіша субпопуляція цих рослин розташована у верхів'ях річки Мараньйон, на висоті 1400–1600 м над рівнем моря.

Загальна біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Деревовидні рослини зі стовбоподібними стеблами, що з віком розгалужуються у вигляді канделябра, 2-7 м заввишки, зі штамбом 30-60 см в діаметрі і сірувато-зеленими бічними пагонами 5-15 см в діаметрі. Пагони вкриті густими тонкими білими волосками, які утворюють на верхівці інтенсивне шерстисте опушення. Серцевина стебел жорстка. Ребра — чилені (20-30) прямі, низькі і тупі. Оскільки близькорозташовані ареоли в еспостой густо опушені безліччю тонких і довгих волосків, у природі, порослі цими кактусами схили, здаються вкритими снігом.

Радіальні колючки (20-40) від світло-жовтих до червонуватих, тонкі, прямі, 0,5-1 см завдовжки. Центральні колючки (1-5) жовті, сірі, червоно-коричневі, жорсткі, шиловидні, 1-4 см завдовжки. На бічній поверхні стебел в зоні цвітіння утворюється односторонній псевдоцефалій, що складається з білих густих довгих шерстистих волосків. Квітки нічні, білі або рожеві, воронкоподібні, 4-5 см завдовжки і в діаметрі, з'являються у верхній частині бічного псевдоцефалія. Плоди — густо опушені, до 4 см завдовжки. Насіння — дрібне, чорне, матове.

Культивування[ред.ред. код]

Через обмеженість площ аматорських колекцій, для утримування в закритих приміщеннях придатні тільки молоді екземпляри цього роду, але через через щільне, біле опушення стебел, вони прикрашають будь-яку колекцію.

Еспостоа добре ростуть на відкритому сонячним променям місці, потребують свіжого повітря і помірного поливу. Непогано почуваються і в напівтіні. Субстрат для їх утримання має бути пухким, водопроникним, добре дренованим. Може бути складений з 40% рівних частин листової і дернової землі, до 40% гравійних складових, решта — наповнювачі з додаванням комкової глини і вапняних порід. Влітку поливають рослини помірно, взимку ж містять сухо при температурі 8-12 °C. Навесні еспостоа повільно виходять зі стану зимового спокою, тому надмірна вологість субстрату може привести до загнивання коренів.

Розмножуються ці рослини насінням або укоріненням бічних пагонів. Обидва способи не вимагають якихось специфічних технологій. Особливу цінність представляють кристатні форми рослин, які вирощують, прищепюючи на інші кактуси.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Турдиев С. и др. Кактусы. (Издание 2-е). Алма-Ата, «Кайнар», 1974 г. (рос.)
  • Jørgensen, P. M., M. H. Nee & S. G. Beck. (eds.) 2014. Cat. Pl. Vasc. Bolivia, Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 127(1-2): I–VIII, 1-1744. Missouri Botanical Garden Press, St. Louis. (англ.)
  • Jørgensen, P. M., M. H. Nee & S. G. Beck. (eds.) 2015 en adelante. Catalogo de las plantas vasculares de Bolivia (ісп.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]