Жан Д'єдонне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан Д'єдонне
фр. Jean Dieudonné
Jean Dieudonné.jpg
Жан Д'єдонне в університеті Ніцци в 1970 році
Народився 1 липня 1906(1906-07-01)
Лілль, Франція
Помер 29 листопада 1992(1992-11-29) (86 років)
Париж, Франція
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Flag of Brazil.svg Бразилія
Діяльність математик, історик математики
Відомий завдяки Математика
Alma mater Вища нормальна школа (Париж)
Науковий керівник Paul Montel[d][1]
Володіє мовами французька[2]
Заклад Інститут вищих наукових досліджень
Університет Ніцци
Університет Сан-Паулу
Університет Нансі
Мічиганський університет
Північно-Західний університет
Членство Французька академія наук
Відомий завдяки: Теорема Картана — Д'єдонне[ru]
Нагороди Премія Стіла[ru] (1971)

Жан Алекса́ндр Ежен Д'єдонне  (1 липня 1906 — 29 листопада 1992) французький математик, займався дослідженнями в абстрактній алгебрі, алгебраїчній геометрії і функціональному аналізі. Відомий тим, що безпосередньо причетний до псевдоніму групи Ніколя Бурбакі  і до проекту Гротендіка Елементи геометричного підходу алгебри[en], як дослідник історії математики, зокрема, в області функціонального аналізу та алгебраїчної топології. Його робота у класичних групах[en] (книга  La Géométrie des groupes classiques була опублікована в 1955 році), і в формальних групах[en], включно з тим, що зараз називається модулі Д'єдонне[en], дуже вплинула на ці області.

Д'єдонне народився і виріс у Ліллі, також перебував у Англії, де почав вивчати алгебру. В 1924 році був прийнятий у Вищу нормальну школу, де Андре Вейль був його однокласником. В цей час починає працювати в комплексному аналізі. У 1934 році він став учасником групи normaliens, яка була створена Вейлем та стала «Бурбакі».

Освіта та навчання[ред. | ред. код]

Д'єдонне служив в французькії армії під час Другої світової війни, а потім викладав у Клермон-Феррані до звільнення Франції. Після університету Сан-Паулу (1946-47), і Мічиганського університету(1952-53), в 1953 році, перш ніж повернутися до Франція, як член-засновник Інституту вищих наукових досліджень, науковець перейшов у відділ математики в Північно-Західному університеті. В 1964 році він переїхав до Університету Ніцци, щоб заснувати департамент математики. В 1968 році, уже будучи у відставці, Д'єдонне був обраний як член Академії наук.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Д'єдонне написав більшу частину текстів серії Бурбакі, великий об'єм алгебраїчної геометрії серії «Елементи геометричного підходу алгебри[en]», і дев'ять томів свого власного Traitе d'Analyse. Перше видання TRAITE — це французька версія книги Основи сучасного аналізу (1960), що стала підручником з функціонального аналізу.

Він також написав окремі монографії з Числення нескінченно малих величинЛінійної алгебри та елементарної геометріїтеорії інваріантівкомутативної алгебриалгебраїчної геометрії і формальних груп.

Разом з Лораном Шварцом керував ранніми дослідженнями Гротендіка; пізніше з 1959 по 1964 був в Інституті вищих наукових досліджень поряд з Гротендіком, а також співпрацював у дослідницькій роботі, необхідній для підтримки проекту перегляду основ алгебричної геометрії.

Вибрані видання[ред. | ред. код]

Книги російською мовою[ред. | ред. код]

  • Дьёдонне Ж. Основы современного анализа. М.: Мир, 1964
  • Дьёдонне Ж. Линейная алгебра и элементарная геометрия. М.: Наука, 1972
  • Дьёдонне Ж. Геометрия классических групп М.: Мир, 1974
  • Дьёдонне Ж., Керрол Дж., Мамфорд Д. Геометрическая теория инвариантов. М.: Мир, 1974

Див. також[ред. | ред. код]

Теорема Картана — Д'єдонне[en]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. en:Ellis Kolchin (1949). Review: Sur les groupes classiques, by Jean Dieudonné. Bull. Amer. Math. Soc. 55 (3, Part 1): 317–320. doi:10.1090/s0002-9904-1949-09196-6. 
  4. en:Irving Reiner (1956). Review: La géométrie des groupes classiques, by Jean Dieudonné. Bull. Amer. Math. Soc. 62 (4): 417–420. doi:10.1090/s0002-9904-1956-10056-6. 
  5. en:Jerrold E. Marsden (1980). Review: Treatise on analysis, by Jean Dieudonné, trans. by I. G. MacDonald. Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.) 3 (1): 719–724. doi:10.1090/S0273-0979-1980-14804-1. 
  6. en:Leopoldo Nachbin (1960). Review: Foundations of Modern Analysis, by Jean Dieudonné. Bull. Amer. Math. Soc. 67 (3): 246–250. doi:10.1090/s0002-9904-1961-10566-1. 
  7. а б en:Robin Hartshorne (1976). Review: Cours de géométrie algébrique, vols. I and II by Jean Dieudonné; Basic Algebraic Geometry, by I R. Shararevich, trans. by K. A. Hirsch. Bull. Amer. Math. Soc. 82 (3): 455–459. doi:10.1090/S0002-9904-1976-14042-6. 
  8. en:Paul Halmos (1979). Review: Panorama des mathématiques pure, by Jean Dieudonné. Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.) 1 (4): 678–681. doi:10.1090/s0273-0979-1979-14661-5. 
  9. en:Robert S. Doran (1982). Review: History of functional analysis, by Jean Dieudonné. Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.) 7 (2): 403–409. doi:10.1090/s0273-0979-1982-15049-2.