Жан Д'єдонне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан Д'єдонне
фр. Jean Dieudonné
Жан Д'єдонне в університеті Ніцци в 1970 році
Жан Д'єдонне в університеті Ніцци в 1970 році
Народився 1 липня 1906(1906-07-01)
Лілль, Франція
Помер 29 листопада 1992(1992-11-29) (86 років)
Париж, Франція
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Flag of Brazil.svg Бразилія
Діяльність математик, історик математики
Alma mater Вища нормальна школа (Париж)
Сфера інтересів Математика
Заклад Інститут вищих наукових досліджень
Університет Ніцци
Університет Сан-Паулу
Університет Нансі
Мічиганський університет
Північно-Західний університет
Посада президент
Науковий керівник Paul Monteld[1]
Аспіранти, докторанти Александр Гротендік
Член Французька академія наук
Відомий завдяки: Теорема Картана — Д'єдонне[en]
Нагороди Премія Стіла[ru] (1971)

Жан Д'єдонне у Вікісховищі?

Жан Алекса́ндр Ежен Д'єдонне  (1 липня 1906 — 29 листопада 1992) французький математик, займався дослідженнями в абстрактній алгебрі, алгебраїчній геометрії і функціональному аналізі. Відомий тим, що безпосередньо причетний до псевдоніму групи Ніколя Бурбакі  і до проекту Гротендіка Елементи геометричного підходу алгебри[en], як дослідник історії математики, зокрема, в області функціонального аналізу та алгебраїчної топології. Його робота у класичних групах[en] (книга  La Géométrie des groupes classiques була опублікована в 1955 році), і в формальних групах[en], включно з тим, що зараз називається модулі Д'єдонне[en], дуже вплинула на ці області.

Д'єдонне народився і виріс у Ліллі, також перебував у Англії, де почав вивчати алгебру. В 1924 році був прийнятий у Вищу нормальну школу, де Андре Вейль був його однокласником. В цей час починає працювати в комплексному аналізі. У 1934 році він став учасником групи normaliens, яка була створена Вейлем та стала «Бурбакі».

Освіта та навчання[ред. | ред. код]

Д'єдонне служив в французькії армії під час Другої світової війни, а потім викладав у Клермон-Феррані до звільнення Франції. Після університету Сан-Паулу (1946-47), і Мічиганського університету(1952-53), в 1953 році, перш ніж повернутися до Франція, як член-засновник Інституту вищих наукових досліджень, науковець перейшов у відділ математики в Північно-Західному університеті. В 1964 році він переїхав до Університету Ніцци, щоб заснувати департамент математики. В 1968 році, уже будучи у відставці, Д'єдонне був обраний як член Академії наук.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Д'єдонне написав більшу частину текстів серії Бурбакі, великий об'єм алгебраїчної геометрії серії «Елементи геометричного підходу алгебри[en]», і дев'ять томів свого власного Traitе d'Analyse. Перше видання TRAITE — це французька версія книги Основи сучасного аналізу (1960), що стала підручником з функціонального аналізу.

Він також написав окремі монографії з Числення нескінченно малих величинЛінійної алгебри та елементарної геометріїтеорії інваріантівкомутативної алгебриалгебраїчної геометрії і формальних груп.

Разом з Лораном Шварцом керував ранніми дослідженнями Гротендіка; пізніше з 1959 по 1964 був в Інституті вищих наукових досліджень поряд з Гротендіком, а також співпрацював у дослідницькій роботі, необхідній для підтримки проекту перегляду основ алгебричної геометрії.

Вибрані видання[ред. | ред. код]

Книги російською мовою[ред. | ред. код]

  • Дьёдонне Ж. Основы современного анализа. М.: Мир, 1964
  • Дьёдонне Ж. Линейная алгебра и элементарная геометрия. М.: Наука, 1972
  • Дьёдонне Ж. Геометрия классических групп М.: Мир, 1974
  • Дьёдонне Ж., Керрол Дж., Мамфорд Д. Геометрическая теория инвариантов. М.: Мир, 1974

Див. також[ред. | ред. код]

Теорема Картана — Д'єдонне[en]

Посилання[ред. | ред. код]