Жидачівське князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Увага: Не вказане значення "common_name"
Жидачівське князівство
1393 – 1442
Столиця Жидачів
Мови Староукраїнська
Релігії Православ'я
Форма правління Монархія
Князі Свидригайло Ольгердович
Федір Любартович
Андрушко Федорович
Земовит П'яст
Історія
 - Засновано 1393
 - Ліквідовано 1442

Жидачівське князівство — удільне князівство 15-16 ст., що утворилося на місці Галицького князівства, васал Польського королівства з центром у місті Жидачів (тепер Україна).

Історія[ред. | ред. код]

Ця територія після 1349 року підпала під владу Королівства Польського. З 1370 року тут затвердилася Угорщина. Влада угорських королів зберегалася до 1390 року. 1393 року польський король Владислав II наказав утворили удільне Жидачівське князівство. Втім спочатку ним керували королівські намісники.

1403 року передано було Свидригайлу. У 1405 році останній отримав Сіверське, Чернігівське і Трубчевське князівства, а Жидачівське князівство перейшло до князя Федора Любартовича. Втім з земель князівство було забрано міста Стрий, Шидлов, Стебник, Дроговиж та Устя, що перейшли під владу польського короля.

Загони князівства брали участь у війні з Тевтонським орденом, зокрема у Грюнвальдській битві 1410 року. У 1431 році князівство перейшло під владу Андрушка Федоровича (походження натепер є дискусійним — з Любартовичів, Коріатовичів або Острозьких).

1435 року князівство перейшло під владу Земовиту V з Мазовецьких П'ястів. Він призначив тут свого намісника — жидачівського суддю Сенька Прочолича з Рудного. У 1442 році князь Земовит помер. Прямих спадкоємців у нього не було. Єдина дочка Маргарита та її мати не змогли втримати князівство, і воно перейшло до Польщі та було включене до складу Руського воєводства як Жидачівський повіт.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Войтович Л. В. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у XII—XVI ст. історико-генеалогічне дослідження. — Львів, 1996. — С. 116—117
  • Папа Іванна. Жидачівське князівство (1393—1442) і Гедиминовичі: спірні питання ічторії//Фортеця: збірник заповідника «Тустань». — Л.: Колір ПРО, 2012. — Кн. 2. — С. 177—184