Федір Любартович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Федір Любартович
Князь володимирський
Початок правління: 1384
Кінець правління: 1431
Інші титули: Князь сіверський (1393-1405)
Попередник: Любарт-Дмитро
Наступник: Свидригайло Ольгердович
Дата народження: бл.1351
Дата смерті: 1 червня 1431(1431-06-01)
Місце смерті: Володимир-Волинський
Діти: Дмитро-Іоаким Сангушко
Династія: Гедиміновичі
Батько: Любарт-Дмитро
Мати: Ольга-Агафія Костянтинівна

Фе́дір Лю́бартович, або Федюшко (бл.1351 — серпень 1431) — князь з роду Гедиміновичів. Великий князь Волинський (13831390), князь Сіверський (13931405), Жидачівський (бл. 14051431), Луцький (1431), Стрийський. Син Дмитра-Любарта. Кузин[1] короля Владислава II Ягайла.

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Син князя Любарта Гедиміновича та його дружини — ростовської княжни Ольги-Агафії Костянтинівної[2].

Після смерті батька (бл.1384) успадкував Луцьку й Володимирську землі. У 1386 році Владислав II Ягайло відібрав у Федора Любартовича частину князівства з Луцьком й обмежив його владні прерогативи, вивівши з-під юрисдикції Федора Любартовича князя Федора Острозького.

Як князь володимирський Федір Любартович з братами Лазарем, Семеном та матір'ю Ольгою для цілковитого забезпечення цього надання мали підтвердити привілей від 4 листопада 1386 року короля Ягайла (підтвердили цього дня Ягайло та Витовт) для князя Федора Даниловича, за яким він отримував дідичним правом Острог та інші володіння[3].

В 1386 році перебував у Кракові, пішов «у заручники» як гарант зобовязань Ягайла Польщі; був звільнений 22 травня 1386 року в Сандомирі, повернувся на Волинь. В 1387 році втратив Луцьке князівство, залишився князем тільки у Володимирі. У 1393 році Федір Любартович був остаточно позбавлений Ягайлом спадкових володінь — Володимира, отримавши натомість Сіверську землю, де, видається, поставив брата Івана. Очевидно, так і не скористався з цього надання. Деякий час перебував разом із Свидригайлом в Угорщині у 13971398 роках. Після повернення завдяки симпатії до нього короля (звав його «Федюшко»), бл. 1400 року отримав у державлення Жидачів з околицями (землі Стрийську та Жидачівську[4]), який раніше належав князю Федору Ольгердовичу. Брав участь в Грюнвальдській битві, знаходився біля короля. Королівський документ 1423 року називає його князем володимирським і стрийським. В липні 1431 року  під час війни зі Свидригайлом король повернув Володимир-Волинський.

Не мав нащадків, маєтки та рухоме майно записав королю — так стверджував Ян Длугош. Король називав його братом (лат. frater carissimus).

Мав резиденцію, зокрема, у Жидачеві.[5]

Заснував василіянський монастир в Уневі.[6]

Примітки[ред.ред. код]

  1. помилково названий внуком в статті про Володимир-Волинський у Географічному словнику Королівства Польського…Włodzimierz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV : Worowo — Żyżyn. — S. 171. (пол.)
  2. Fedor Lubartowicz (Fiediuszko, Chwediuszko) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — t. VI/4, zeszyt 29. — S. 384. (пол.)
  3. Stefan M. Kuczyński. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — t. VI/4, zeszyt 29. — S. 383. (пол.)
  4. Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. — S. 552. (пол.)
  5. Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 30.
  6. Uniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. — S. 807. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Любарт-Дмитро
Alex Volhynia.svg Князь володимирський
1384-1390
1431
Alex Volhynia.svg Наступник
Свидригайло Ольгердович
Попередник
Корибут Ольгердович
Seal of Karibut.svg Князь сіверський
1393-1405
Seal of Karibut.svg Наступник
Сигізмунд Корибутович