Жидачів
| Жидачів | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
| |||||||
| Основні дані | |||||||
| Країна |  Україна
| ||||||
| Регіон | Львівська область | ||||||
| Район | Жидачівський район | ||||||
| Код КОАТУУ | 4621510100 | ||||||
| Засноване | 1164 | ||||||
| Магдебурзьке право | 1393 | ||||||
| Статус міста | з 1393 року | ||||||
| Населення | ▼ 10 962 (01.01.2017)[1] | ||||||
| Площа | 13 км² | ||||||
| Поштові індекси | 81700 | ||||||
| Телефонний код | +380-3239 | ||||||
| Координати | 49°23′06″ пн. ш. 24°08′40″ сх. д. / 49.38500° пн. ш. 24.14444° сх. д.Координати: 49°23′06″ пн. ш. 24°08′40″ сх. д. / 49.38500° пн. ш. 24.14444° сх. д. | ||||||
| Висота над рівнем моря | 261 м | ||||||
| Водойма | р. Стрий | ||||||
| День міста | третя неділя вересня | ||||||
| Відстань | |||||||
| Найближча залізнична станція | Жидачів | ||||||
| До обл./респ. центру | |||||||
| - залізницею | 78 км | ||||||
| - автошляхами | 68 км | ||||||
| До Києва | |||||||
| - автошляхами | 544 км | ||||||
| Міська влада | |||||||
| Адреса | м. Жидачів, вул. Шашкевича, 2, тел. (03239)31-151 | ||||||
| Веб-сторінка | Жидачівська міськрада | ||||||
|
| |||||||
Жида́чів (Удеч) — місто районного значення Жидачівського району Львівської області, районний центр.
Одне із найдавніших міст Прикарпаття. Розташоване на межі горбистої Подільської височини та плоскої улоговини Передкарпаття, за 3 км від впадіння в Дністер його найбільшої притоки річки Стрий.
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Найдавніші поселення на території міста простежуються вже понад 20 тисяч років, про що свідчать археологічні знахідки.
Перша письмова згадка про місто датується 1164 роком (згадується як Удеч або Зудечів). Надалі в документах зафіксовано близько 25 назв міста.
Вже у ХІІ столітті місто сформувалося як потужний торгівельний центр і відігравало значну роль в економічних зв'язках Галицько-Волинської Русі з Київською Руссю та західними і причорноморськими країнами. Через Жидачів проходив важливий торговий шлях із Сходу на Захід. Крім того, завдяки судноплавним в той час річкам Дністер та Стрий, Жидачів був зв'язаний з столицею Галицько-Волинської Русі — містом Галичем, з придунайськими містами та морським портом Київської Русі — Олешшям. Жидачівські купці вели жваву торгівлю також з містами Польщі, Німеччини, Угорщини та інших країн.
Близько XIV століття в Удечі поселились євреї.
В кінці XIV століття на тривалий час підпало під владу Польщі. В цей час тут виникає римо-католицький храм, якому у 1387 році король Владислав Ягелло дарував село Рогізно. 1393 року місто отримало магдебурзьке право, що відповідало інтересам іноземних ремісників та торгівців, котрі в цей час активно заселяли галицькі міста. В часи останньої фази боротьби за галицько-волинську спадщину, яку тоді вели Польща та Литва, з 1405 по 1431 (або 1421-1430), Жидачів став столицею брата лідера православної партії князя Свидригайла — Федора Любартовича, котрий прибув сюди із Сіверщини.[2] У 1415 році за кошти Федора була оздоблена місцева церква. Відповідно до історичних джерел, крім Федора, містом від його імені управляв галицький боярин Ленко, автор грамоти 1424 року, написаної староукраїнською мовою. В 1435 році Жидачівський повіт передано князеві Земовиту Мазовецькому, який віддав його у володіння жидачівському судді Сеньку Прочоличу з Рудного, очевидно, теж місцевому галицькому феодалові. Місто було центром староства гродового, Жидачівського повіту Львівської землі Руського воєводства, одним із найбільших міст Галичини, центром торгівлі сіллю. Крім того, мешканці займались землеробством і ремісництвом. Ці заняття відображені на гербі міста 1653 року — біла соляна куля, леміш від плуга, серцеподібний щит. В 1602 р. споруджується мурований латинський храм. Його головний вівтар, присвячений Успінню Діви Марії, було збудовано 12 жовтня 1612 року. З того часу зберігся вишуканий різьблений вхідний портал святині, заснований жидачівським старостою Золчинським.
Жидачів увійшов в історію як місце де під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького тут і в навколишніх селах почали формуватись ударні групи й загони повсталих, які знищували шляхетські маєтки. Так, на початку 1648 року жидачівські міщани на чолі з попом Ільком та його зятем Федором напали на замок, пограбували шляхетське майно і наробили чимало шкоди. Принагідно були знищені і всі судові книги шляхетських гродських і земських судів. (Наявні у Львівському архіві судові книги розпочинаються з 1649 року). Восени 1648 року запалали й інші панські маєтки у Жидачеві. Один з маєтків захопили 136 повстанців, серед яких було 88 селян, 40 міщан, а решта (8) — отамани й попи. Сформована в Жидачеві одна з ударних груп повстанців знищила багато шляхетських маєтків далеко за межами міста. В 1676 році, Ян ІІІ Собєський, готуючись до війни з турецькими загонами під проводом бейлербея Дамаску Ібраґіма-паші «Шайтана», стояв біля міста табором. Бої тривали майже місяць, вирішальною стала битва від 17 жовтня 1676 року. Король Речі Посполитої підписав з турками мирну угоду, відібрав 12 000 полонених, яких гнали в ясир, було відслужено урочистий молебень (месу) з приводу перемоги в костелі Жидачева.
16 вересня 1768 року у Жидачеві було страчено чотирьох гайдамаків — Василя Крупського з Лисянки, Івана Бученка з Черкас, Івана Засилова з Краснопілля (Уманщина) і Якима Шелеста з Жаботина (Смілянщина).
XIX століття відоме як період епідемій холери, пожеж, від яких часто потерпало населення міста. Проте, вже у другій половині XIX століття будуються кам'яні будівлі приміщення повітового суду, повітової ради, два приміщення школи. В 1889 році закінчується в будівництво колії Стрий — Ходорів і з цього часу Жидачів отримав залізничне сполучення.
1 січня 1925 р. до міста приєднано село Фільварки Жидачівські[3].
Перед Другою світовою війною в місті нараховувалось близько 4200 мешканців, з них — понад 1900 українців, 1290 поляків, 950 євреїв. У роки Другої світової війни в місті була знищена, репресована четверта частина його мешканців. Все єврейське населення міста було знищено. У 1945 році з Жидачева було виселено всіх поляків. Період з вересня 1939 року по липень 1941 і 1944–1991 період радянської влади.
У післявоєнні роки розвиток міста пов'язаний із будівництвом і діяльністю целюлозно-паперового комбінату, який запущено в дію 1951 року.
Сьогодні місто — має дуже високий рівень безробіття. Починаючи з 1996 року, 21 вересня — день міста[4].
У 2018 році в Україні передбачається відзначення на державному рівні 625-ої річниці з часу надання магдебурзького права місту Жидачеву (1393).[5]
Транспорт[ред. | ред. код]
Територією міста проходить автошлях E40.
Пам'ятки історії і культури[ред. | ред. код]
В даний час у місті є понад 30 пам'яток історії і культури. Серед них:
- залишки давньоруського городища, замку ХІІ-XIV ст.
- чудотворна ікона Богоматері Воплочення — Жидачівська Оранта 1406 р. (знаходиться в церкві Воскресіння).
- римо-католицький костел (за радянських часів спочатку був автовокзал, потім — краєзнавчий музей), тепер діючий храм католиків
- на трьох пагорбах за містом раніше було родове помістя, до якого, за легендами, веде підземний хід з костелу
- старі «панські» конюшні (зараз навчальні класи, гаражі місцевого ПТУ).
Зберігся старий «польський» цвинтар.
У жовтні 1992 р. в місті було відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку.
Освіта[ред. | ред. код]
- гімназія імені Омеляна Партицького (уродженця с. Тейсарова).
- ПТУ.
- ЗОШ І-ІІІ ступеня № 2
- Жидачівська дитяча музична школа
Міста-партнери[ред. | ред. код]
- Прнявор,
Боснія і Герцеговина[6] - Домброва-Тарновска,
Польща[6] - Челядзь, Польща[6]
- Вієсіте,
Латвія[6]
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Дорош Юліан-Юрій Омелянович — український фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець, член Українського фотографічного товариства.
- Гівель Михайло Петрович — радянський футболіст.
- Ланчак Ярослав Олександрович — український кінорежисер.
- Байтала Михайло Романович — директор Департаменту пожежної безпеки, відомий пожежник.
- Айхенштайн Цві Гірш (Гершель) з Жидачева — хасид, засновник династії цадиків.[7]
Жидачівські старости[ред. | ред. код]
- Юрша з Ходороставу — староста стрийський, долинський, з роду Ходоровських, чоловік Анни з Тарлів, зять стрийського старости Закліки з Щекаровичів (†1465/1466)[8][9]
- Мельхіор з Паньова[10]
- Ян Янда з Паньова — стрийський староста[11]
- Міхал Паньовський
- Миколай Ліґенза — вісьліцький кастелян; отримав дозвіл на викуп від попередника в 1555 році[12]
- Миколай Спитек з Бобрку Ліґенза — сандомирський кастелян, син попереднього;[13] з 1592 року[14]
- Геронім Оссолінський — польський шляхтич, придворний короля[15]
- Адам Дзержек — посесор староства[16]
- Франциск Дідушицький, з 1662 року
- Юрій Станіслав Дідушицький, з 1694 року
- Цетнер Ян — староста кам'янський (пол. kamionacki), генерал королівської армії, кухмістр великий коронний
Фотографії[ред. | ред. код]
Церква Свв. Бориса і Гліба
Церква Всіх Святих
Костел Успення Пресвятої Богородиці
Дзвіниця костелу Успення Пресвятої Богородиці
Вали городища в урочищі Базиївка
Братська могила радянських воїнів
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Шараневич І. (1863) Исторія Галицко-Володимирской Руси, от найдавнѣйшихъ временъ до року 1453. Львовъ: Печатня Ставропигійского института, -С.305
- ↑ Dz.U. 1924 nr 117 poz. 1050
- ↑ Історія міста - Офіційний сайт Жидачівської міської ради. zhydachiv-meriya.lviv.ua (uk-ua). Процитовано 2017-03-29.
- ↑ Проект Постанови Верховної Ради України про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році (реєстр. № 7274 від 10.11.2017, поданий Народними депутатами України Єленським В. Є., Княжицьким М. Л., Лесюком Я. В.)
- ↑ а б в г Міста партнери - Офіційний сайт Жидачівської міської ради. zhydachiv-meriya.lviv.ua (uk-ua). Процитовано 2017-03-29.
- ↑ Eichenstein Cwi Hirsz z Żydaczowa (пол.)
- ↑ Tarłowie (01) Архівовано 29 October 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
- ↑ Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował K. Prszyboś.. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 182—183. (пол.)
- ↑ Łoziński W. Złotnictwo lwowskie w dawnych wiekach: 1384—1640. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1889. — S. 53. (пол.)
- ↑ Pileccy (01) Архівовано 19 October 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
- ↑ Kowalska H. Ligęza Mikołaj z Bobrku (ok. 1530—1603) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/2, zeszyt 73. — S. 318 (пол.)
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów, 1740. — T. 3. — S. 107. (пол.)
- ↑ Kowalska H. Ligęza Mikołaj z Bobrku (ok. 1530—1603)… — S. 319 (пол.)
- ↑ Оssolińscy (02) Архівовано 21 September 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
- ↑ Żydaczów… — S. 881.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Данилюк Ю. З. Жидачів // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 150. — ISBN 966-00-0610-1.
- Жидачів // Галицька брама. — 1999. — № 34— (515—2). — 24 с.
- Янклевич В. Р. Жидачів // [1] Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
- Baliński M., Lipinski T. Żydaczów // Starożytna Polska. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — T. II. — Część 2. — S. 612—614. (пол.)
- Żydaczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV : Worowo — Żyżyn. (пол.) — S. 880—882. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Жидачівської міської ради
- Офіційний сайт Жидачівської районної держадміністрації Львівської області
- Інформаційний портал Жидачева
- Народний часопис жидачівщини «Новий Час»
- Князі і традиції ДЕРЖАВНОСТІ
- Городище і замок у Жидачові на zamki-kreposti.com.ua (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жидачів |
| ||||||||
| |||||
