Жидачів
| Жидачів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
  |
|||||
| Жидачів на мапі України | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Львівська область | ||||
| Район | Жидачівський район | ||||
| Код КОАТУУ | 4621510100 | ||||
| Засноване | 1164 | ||||
| Магдебурзьке право | 1393 | ||||
| Статус міста | з 1393 року | ||||
| Населення | ▼11204 (01.01.2011)[1] | ||||
| Площа | 13 км² | ||||
| Поштові індекси | 81700 | ||||
| Телефонний код | +380-239 | ||||
| Координати | 49°23′06″ пн. ш. 24°08′40″ сх. д. / 49.38500° пн. ш. 24.14444° сх. д.Координати: 49°23′06″ пн. ш. 24°08′40″ сх. д. / 49.38500° пн. ш. 24.14444° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 261 м | ||||
| Водойма | р. Стрий | ||||
| День міста | третя неділя вересня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Жидачів | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - залізницею | 78 км | ||||
| - автошляхами | 68 км | ||||
| До Києва | |||||
| - автошляхами | 544 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | м. Жидачів, вул. Шашкевича, 2, тел. (03239)31-151 | ||||
| Веб-сторінка | Жидачівська міськрада | ||||
|
|
|||||
Жида́чів (Удеч) — місто районного значення Жидачівського району Львівської області, районний центр.
Одне із найдавніших міст Прикарпаття. Розташоване на межі горбистої Подільської височини та плоскої улоговини Передкарпаття, за 3 км від впадіння в Дністер його найбільшої притоки річки Стрий.
Зміст
Історія[ред. • ред. код]
Перша письмова згадка про місто датується 1164 роком (згадується як Удеч або Зудечів). Надалі в документах зафіксовано біля 25 назв міста.
Близько XIV століття в Удечі (Жидачеві) поселились євреї (жиди). Деякі дослідники пов'язують сучасну назва міста з рум. żudeczu, що означає євреї. Однак зрозуміло, що етимологія Удеч — Зудеч — Зудечів ніяк не пов'язана з євреями.
В кінці XIV століття на тривалий час підпало під владу Польщі. 1393 року місто отримало магдебурзьке право, що сприяло його економічному розвитку. Було центром староства гродового, Жидачівського повіту Львівської землі Руського воєводства, одним із найбільших міст Галичини, центром торгівлі сіллю. Крім того, мешканці займались землеробством і ремісництвом. Ці заняття відображені на гербі міста 1653 року —- біла соляна куля, леміш від плуга, серцеподібний щит.
Католицька парафія в Жидачеві була утворена 1301 року; храм був дерев'яний, оточений (згідно тодішніх правил (звичаїв)) цвинтарем. 1387 році король Владислав Ягелло дарував жидачівському костелу село Рогізно. 1415 року брат короля, Свидриґайло (володів цим краєм з 1403 року) дав кошти на оздоблення місцевого храму.
1602 р. споруджується мурований храм. Його головний вівтар, присвячений Успінню Діви Марії, було збудовано 12 жовтня 1612 року. З того часу зберігся вишуканий різьблений вхідний портал святині, заснований жидачівським старостою Золчинським.
Жидачів увійшов в історію в 1676 році, коли Ян ІІІ Собєський, готуючись до війни з турецькими загонами під проводом бейлербея Дамаску Ібраґіма-паші «Шайтана», став біля міста табором. Бої тривали майже місяць, вирішальною стала битва від 17 жовтня 1676 року. Король Речі Посполитої підписав з турками мирну угоду, відібрав 12 000 полонених, яких гнали в ясир, було відслужено урочистий молебень (месу) з приводу перемоги в костелі Жидачева.
Перед Другою світовою війною в місті нараховувалось близько 4200 мешканців, з них — понад 1900 українців, 1290 поляків, 950 євреїв. У роки Другої світової війни в місті була знищена, репресована четверта частина його мешканців. Все єврейське населення міста було знищено. У 1945 році з Жидачева було виселено всіх поляків. Період з вересня 1939 року по липень 1941 і 1944–1991 період радянської влади.
У післявоєнні роки розвиток міста пов'язаний із будівництвом і діяльністю целюлозно-паперового комбінату, який запущено в дію 1951 року.
Сьогодні місто — має дуже високий рівень безробіття. Починаючи з 1996 року, 21 вересня — день міста.
Транспорт[ред. • ред. код]
Територією міста проходить автошлях E40.
Пам'ятки історії і культури[ред. • ред. код]
В даний час у місті є понад 30 пам'яток історії і культури. Серед них:
- залишки давньоруського городища, замку ХІІ-XIV ст.
- чудотворна ікона Богоматері Воплочення — Жидачівська Оранта 1406 р. (знаходиться в церкві Воскресіння).
- католицький костел (за радянських часів спочатку був автовокзал, потім — краєзнавчий музей), тепер діючий храм католиків
- на трьох пагорбах за містом раніше було родове помістя, до якого, за легендами, веде підземний хід з костелу
- старі «панські» конюшні (зараз навчальні класи, гаражі місцевого ПТУ).
Зберігся старий «польський» цвинтар.
У жовтні 1992 р. в місті було відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку.
Освіта[ред. • ред. код]
- гімназія імені Омеляна Партицького (уродженця с. Тейсарова).
- ПТУ.
Відомі люди[ред. • ред. код]
- Дорош Юліан-Юрій Омелянович — український фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець, член Українського фотографічного товариства.
- Гівель Михайло Петрович — радянський футболіст.
- Ланчак Ярослав Олександрович — український кінорежисер.
- Байтала Михайло Романович — директор Департаменту пожежної безпеки, відомий пожежник.
- Айхенштайн Цві Гірш (Гершель) з Жидачева — хасид, засновник династії цадиків.[2]
Жидачівські старости[ред. • ред. код]
- Юрша з Ходороставу — староста стрийський, долинський, з роду Ходоровських, чоловік Анни з Тарлів, зять стрийського старости Закліки з Щекаровичів (†1465/1466)[3][4]
- Мельхіор з Паньова[5]
- Ян Янда з Паньова — стрийський староста[6]
- Міхал Паньовський
- Миколай Ліґенза — вісьліцький кастелян; отримав дозвіл на викуп від попередника в 1555 році[7]
- Миколай Спитек з Бобрку Ліґенза — сандомирський кастелян, син попереднього;[8] з 1592 року[9]
- Геронім Оссолінський — польський шляхтич, придворний короля[10]
- Франциск Дідушицький, з 1662 року
- Юрій Станіслав Дідушицький, з 1694 року
- Цетнер Ян — староста кам'янський (пол. kamionacki), генерал королівської армії, кухмістр великий коронний
-
Див. також: Категорія:Жидачівські старости
Фотографії[ред. • ред. код]
-
Церква Свв. Бориса і Гліба
-
Костел Успення Пресвятої Богородиці
-
Дзвіниця костелу Успення Пресвятої Богородиці
-
Давньоруське городище літописного міста Зудичева
-
Вали городища в урочищі Базиївка
-
Братська могила радянських воїнів
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Eichenstein Cwi Hirsz z Żydaczowa (пол.)
- ↑ Tarłowie (01) (пол.)
- ↑ Prszyboś K. (opracował). Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 182—183. (пол.)
- ↑ Łoziński W. Złotnictwo lwowskie w dawnych wiekach: 1384—1640. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1889. — S. 53. (пол.)
- ↑ Рileccy (01) (пол.)
- ↑ Kowalska H. Ligęza Mikołaj z Bobrku (ok. 1530—1603) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — Tom XVII/2, zeszyt 73. — S. 318 (пол.)
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów, 1740. — t. 3. — 761 s. — S. 107. (пол.)
- ↑ Kowalska H. Ligęza Mikołaj z Bobrku (ok. 1530—1603)… — S. 319 (пол.)
- ↑ Оssolińscy (02) (пол.)
Джерела та література[ред. • ред. код]
- Ю. З. Данилюк. Жидачів // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 150. — ISBN 966-00-0610-1.
- В. Р. Янклевич. Жидачів // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2014. — ISBN 944-02-3354-X.
- Жидачів // Галицька брама. — 1999. — № 3-4 (51-52). — 24 с.
- Żydaczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV : Worowo — Żyżyn. — S. 880—882. (пол.)
Посилання[ред. • ред. код]
- Жидачів міський веб-портал
- офіційний сайт Жидачівської міської ради
- офіційний сайт Жидачівської районної держадміністрації Львівської області
- офіційний сайт Жидачівської районної ради
- Інформаційний портал Жидачева
- Народний часопис жидачівщини «Новий Час»
- КНЯЗІ І ТРАДИЦІЇ ДЕРЖАВНОСТІ
- Городище і замок у Жидачові на zamki-kreposti.com.ua (рос.)
Див. також[ред. • ред. код]
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жидачів |
|
||||||||
|
|||||
