Завадка (Воловецький район)
село Завадка | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Закарпатська область |
Район/міськрада | Воловецький район |
Рада/громада | Верб'язька сільська рада |
Код КОАТУУ | 2121582002 |
Основні дані | |
Населення | 1087 |
Площа | 1,928 км² |
Густота населення | 563,8 осіб/км² |
Поштовий індекс | 89113 |
Телефонний код | +380 3136 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°47′24″ пн. ш. 23°07′40″ сх. д. / 48.79000° пн. ш. 23.12778° сх. д.Координати: 48°47′24″ пн. ш. 23°07′40″ сх. д. / 48.79000° пн. ш. 23.12778° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
528 м |
Водойми | річка Бескід |
Місцева влада | |
Адреса ради | 89113, Закарпатська обл., Воловецький р-н, с.Верб'яж,27 , тел. 4-53-37; 4-53-39 |
Карта | |
Мапа | |
Зава́дка — село в Україні, в Закарпатській області, Воловецькому районі. Назва села походить від угорського словосполучення "на воді", " за рікою".
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Бескід, ліва притока Латориці. Поруч з селом знаходиться село Верб'яж та відомий Верецький перевал.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше село під назвою "Завадка" згадується в літописах у 1630 році.
У 1630-році назва Zavodka, у 1641-Zavatka, 1773-Zavatka, Zawotka, 1808- Zavádka, 1913- Rákócziszállás.
1889- Rákócziszállásk.
У 1641 році назва змінюється на "Заватка" (угор. - Zavatka). У 1773 році назва села змінюється на "Завотка" ( угор. - Zawotka). Потім у 1889 році село отримало нову угорську назву "Раковчишаль" (угор. - Rákócziszállás). Назву було змінено через знаменитий заклик до повстання та визволення угорського народу Франциско Ракоці II який було проголошено саме у Завадці. З 1913 року назва села має сучасне звучання "Завадка".
На 1910 рік у селі проживало 790 жителів (646 русинів, 134 німці, 10 угорців). До тріанонського договору Завадка належала до угорського графства Березька жупа, потім село перейшло під управління Чехословаччини. У 1938-39 роках східний регіон Чехословаччини став невеликою незалежною республікою Карпатська Україна.
У 1939 році Угорщина окупувала республіку і збиралася створити там автономфю з центром у Завадці. 17 березня 1939 на третій день окупації Карпатської України мадярські жандарми гнали на перевал через села Нижні Ворота, Верб'яж, Завадку колони полонених, переважно галичан — вояків Карпатської Січі і передали їх польській прикордонній службі, яка розмістила полонених у підвалах своїх казарм. Наступного дня, 18 березня 1939 до сходу сонця полонені біли розділені на колони, відконвойовані вліво і вправо від перевалу по лінії кордону приблизно на півтора-два кілометри і розстріляні на закарпатській стороні над селами Нова Розтока і Верб'яж, та між селами Петрусовицею, Жупанами і Лазами. Число розстріляних, за оцінками свідків, становило 500-600 полонених.[1]
З 1945 року після приєднання Закарпаття до УРСР Завадка як село була адміністративно приєднана та закріплено у Воловецькому районі УРСР.
З кінця 1991 року після референдуму про незалежність Завадка входить до Воловецького району Закарпатської області України.
Церква Покрови пр. богородиці. 1861.
Перша згадка про давню дерев’яну церкву Введення записана в 1692 р. У 1733 р. в селі була дерев’яна церква св. духа з трьома дзвонами. Частиною села є колись окреме поселення Пересирова, де в 1755 р. був свій священик і дерев’яна церква, збудована за кілька років до того.
Відомо, що будівництво теперішньої мурованої базилічної церкви переривалося на 10 років, оскільки не вистачило матеріалів, які забезпечував граф Шенборн. Церкву посвятили в 1856 р., а також на початку 1870-х років. Старий іконостас зберігався до середини 1890-х років, після чого поставили новий, а більшість старих образів передали в Абранку. Підлога була вимощена .есаними кам’яними плитами, з яких пізніше зробили огорожу, а підлогу залили бетоном. Вдруге церкву посвятили 1905 р. Спочатку споруда була вкрита шинґлами, а в 1910 р. її перекрили бляхою. Чотири старі дзвони зняли для військових потреб у Першу світову війну. У 1921 р. купили нові дзвони.
Недавно місцевий художник Василь Шагур вимурував каплицю, виготовив розп’яття, а куратор Василь Риблян взявся за будівництво надбрамної дзвіниці, нижній ярус якої буде мурований, а верхній – дерев’яний.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Василь Довгей. Від Бескидів до Катині // Погляд за лаштунки. Збірник статей. Львів. ЛвЦНТЕІ, 2006. — С. 3–13.
Посилання[ред. | ред. код]
|
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |