Верецький перевал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Верецький перевал
Краєвид з Верецького перевалу
Краєвид з Верецького перевалу
Верецький перевал (Україна)
Верецький перевал
Верецький перевал

48°48′51″ пн. ш. 23°10′11″ сх. д. / 48.81417° пн. ш. 23.16972° сх. д. / 48.81417; 23.16972Координати: 48°48′51″ пн. ш. 23°10′11″ сх. д. / 48.81417° пн. ш. 23.16972° сх. д. / 48.81417; 23.16972

Висота 841 м
Розташування Україна Україна,
Львівська область,
Закарпатська область
Система Вододільний хребет (Українські Карпати)

Commons-logo.svg Верецький перевал у Вікісховищі

Вере́цький перевал (інші назви — Середньоверецький, Ворі́тський, Руські Ворота, англ. Veretskyi Pass) — перевал в Українських Карпатах через Вододільний хребет. Розміщений на межі Закарпатської (Воловецький район) і Львівської (Сколівський район) областей, на вододілі річок Стрий та Латориця.

Верхівя ріки Стрий поблизу сіл Климець — Жупани

Висота 841 м над р. м. Південний схил перевалу крутий, автодорога йде серпантином, північний більш пологий. До часу побудови об'їзного відтинку автодороги М 06 це був найжвавіший перевал Українських Карпат. Нині перевалом користуються лише мешканці поблизьких сіл — Жупани, Климець (Львівська область) і Верб'яж, Завадка (Закарпатська область).

Пам'ятний знак Українських партизан

З перевалу відкривається мальовнича панорама гірських хребтів, яку, щоправда, псує нафтопровід «Дружба».

За свідченням літописів, саме через Верецький перевал 895 року фіно-угорські племена на чолі з Арпадом перейшли Карпати й оселилися в Паннонії (Тисо-Дунайській низовині).

Пам'ятний знак на Верецькому перевалі з нагоди 1100 роковин переходу фіно-угорських племен через Карпати

17 березня 1939 на третій день окупації Карпатської України Мадярщиною мадярські жандарми гнали на перевал через села Нижні Ворота, Верб'яж, Завадка колони полонених галичан — вояків Карпатської Січі і передали їх польській прикордонній службі, яка розмістила полонених у підвалах своїх казарм. Наступного дня, 18 березня 1939 до сходу сонця полонені біли розділені на колони, відконвойовані вліво і вправо від перевалу по лінії кордону приблизно на півтора-два кілометри і розстріляні на закарпатській стороні над селами Нова Розтока і Верб'яж, та між Петросовицею, Жупанами і Лазами.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Василь Довгей. Від Бескидів до Катині // Погляд за лаштунки. Збірник статей. Львів. ЛвЦНТЕІ, 2006. — С. 3–13.

Джерела[ред.ред. код]