Задор Дезидерій Євгенович

Задор Дезидерій Євгенович
угор. Zádor Dezső
Народився	20 листопада 1912(1912-11-20)  Ужгород, Австро-Угорщина
Помер	16 вересня 1985(1985-09-16) (72 роки)  Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	Угорщина  Українська РСР
Діяльність	піаніст, композитор, етнограф
Alma mater	Празька консерваторія (1934)
Заклад	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Нагороди

Зáдор Дезиде́рій Євге́нович (угор. Zádor Dezső; 20 листопада 1912, Ужгород, Закарпаття — 16 вересня 1985, Львів) — український піаніст, органіст, диригент, композитор, педагог в Угорщині, Чехословаччині та Україні. Разом із Іштваном Мартоном фундатор закарпатської композиторської школи.

Заслужений діяч мистецтв України.

Життєпис

Батьки стали першими вчителями музики Задора. Мати — вчителька, хорова співачка, скрипалька, батько — органіст, кантор церковного хору. В Ужгороді музикував на органі під час церковних служб, мав перші сольні фортепіанні концерти, виніс на публіку дитячі композиторські спроби.

Задор брав уроки фортепіано у приватного вчителя Жиґмонда Лендєла. Закінчив Празьку консерваторію (1932—1934) з відзнакою на трьох факультетах: органному, диригування і фортепіано. Слухав лекції з композиції у В. Новака, Я. Кржічки, лекції З. Неєдли в Карловому університеті.

Протягом 1934—1936 років виступав як виконавець-піаніст, 1936—1938-х — проходив курс аспірантури в Празі з композиції і музикології, одночасно музичний радник від Підкарпатської Русі в міністерстві освіти, з 1938 року працював педагогом в Підкарпатській Русі (Чехословаччина).

Будучи диригентом, почав вивчення закарпатського музичного фольклору, організував фольклорні експедиції, під час яких записав більше 300 народних пісень, коломийок, колядок, обрядових пісень. В результаті частина опублікована у збірнику «Народні пісні підкарпатських русинів» (Унґвар, 1944).

Задор написав теоретичну працю «Коломийка в руській народній творчості».

Угорський період творчості

Як виконавець неодноразово виступав у престижних музичних програмах Будапештської музичної академії, Будапештського і Кошицького радіо.

1943 року Задора запросили викладати фортепіано в Коложварську консерваторію. Мобілізований до угорської армії. Чехословацькі репатріаційні органи направили його до Ужгорода. Тут став організатором, а згодом і директором музичного училища.

Період творчості в СССР

Після анексії Закарпаття з боку СССР прийнятий в Союз композиторів, протягом 1947—1950 років — диригент і соліст Ужгородського симфонічного оркестру.

У 1948—1949 роках потерпає від кампанії «боротьби з космополітизмом». Звільнений з посади створеного ним училища, на його місце призначили журналіста В. Хоменка.

У 1954—1963 роках — художній керівник філармонії в Ужгороді, протягом 1963—1985-х — професор Львівської консерваторії.

З нагоди 80-річчя від дня народження Дезидерія Задора Ужгородському державному музичному училищу присвоєно його ім'я. Також на пам'ять про першого директора училища в ньому відкрито клас-музей.

Музичні твори

Симфонічний твір, кантата «Карпати» (1959), симфонічні поеми «Верховина» (1971), «Карпатська рапсодія» (1974), фортепіанні п'єси «Закарпатські ескізи», «Концерт для фортепіано з оркестром», хори, романси, пісні, опрацювання народних пісень «Покладу, покладу значок на віконце», «Ой, зацвіли фіялочки», обробки народних пісень для голосу з фортепіано — «Пішов Іван в полонину косити», «Балада про Довбуша», «Серед села дичка», «Легіники», «Гей, Іване», «Порізалам перстик», «Паде дощ», музика до театральних постановок.

Обробка Задором закарпатської народної пісні «Верховино, світку ти наш…» з 1954 року набуває всеукраїнської популярності, стає відомою чи не всім українцям.

Виховав декілька поколінь учнів: виконавців, композиторів, диригентів, музикознавців.

Разом із І. Мартоном є фундатором закарпатської композиторської школи. Його роль співвідносна із роллю Бедржиха Сметани для чеської музики, Ференца Ліста — для угорської, Станіслава Людкевича для західноукраїнського професійного музичного мистецтва.

Особисте життя

Могила Д.Задора в Ужгороді

Похований за бажанням покійного в Ужгороді. 23 вересня 2006 року біля могили Задора похована його дружина — Магдалина.

Джерела

• Рак Я. Творчий портрет Дезидерія Євгеновича Задора. Ужгород, 1997.
• Задор Дезидерій Євгенович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

• http://www.youtube.com/watch?v=Xvc3zNoK3w0 українська пісня Гей Іване

Посилання

• Задор Дезидерій Євгенович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 114.